Рішення

від 19.12.2012 по справі 5011-7/17124-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/17124-2012 19.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ТЕЛЕКОМ»

до Фізичної особи-підприємця Якименко Катерини Валентинівни

про стягнення 16 089,41 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Назаренко Є.О. -довіреність № 5 від 26.11.2012;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ТЕЛЕКОМ»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Якименко Катерини Валентинівни про стягнення 16 089,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування майном, та комунальних платежів, згідно умов Договору оренди № 419 від 02.08.2011 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 13 794,62 грн. -основного боргу, 1 819,90 грн. -пені, 361,15 грн. -3% річних, 113,74 грн. -інфляційних втрат, 1 609,50 грн. -судового збору.

Ухвалою від 03.12.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.12.2012.

19.12.2012 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97 року № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2012 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС ТЕЛЕКОМ»(далі по тексту -орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Якименко Катериною Валентинівною (далі по тексту -суборендар, відповідач) було укладено Договір оренди № 419 (далі по тексту - Договір).

Цей договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 01.07.2012 року (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове господарське відання та платне користування нерухоме майно - оздоблене нежитлове приміщення площею 31 (тридцять один) кв.м. за адресою м. Київ. вул. Литвиненко-Вольгемут 3 (надалі -Об'єкт оренди) для здійснення підприємницької діяльності організації роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1. Договору орендна плата є договірною, встановлюється строком на один рік та підлягає перегляду з урахуванням офіційного індексу інфляції та комерційної привабливості Об'єкту оренди. За згодою сторін орендна плата за цим договором становить 600,00 грн. (шістсот грн. 00 коп.) в т.ч. IIДВ 100,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.5. Договору крім орендної плати суборендар сплачує орендарю витрат, пов'язані із забезпеченням об'єкту оренди електричною енергією, тепло-, водопостачанням та експлуатаційні витрати (охорона Об'єкту оренди, освітлення місць загального користування, утилізація побутового сміття, утримання пожежної сигналізації, тощо).

Згідно з п. 2.6. Договору суборендар сплачує (компенсує) комунальні платежі на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунків. У разі відсутності з будь-яких причин рахунків. Суборендар зобов'язується сплатити комунальні послуги в термін не пізніше п'ятого числа наступного місяця у розмірі середньомісячної оплати за попередні періоди з послідуючим коригуванням.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної плати та комунальних платежів відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 13 794,62 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду акти надання послуг (копії актів містяться в матеріалах справи), які повинен був оплатити відповідач в якості орендних платежів та комунальних платежів, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив орендну плату та комунальні платежі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 794,62 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 5.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 819,90 грн.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що якщо суборендар допустить прострочення орендної плати та перерахування компенсації за комунальні послуги, він зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 1 819,90 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду (який здійснений відповідно до вимогами діючого законодавства) становлять 1 602,76 грн.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 361,15 грн. -3% річних та 113,74 грн. -інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 361,15 грн. та 113,74 грн. -інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якименко Катерини Валентинівни (04108, м. Київ, Подільський район, провулок Квітневий, будинок 1-А, квартира 30, ідентифікаційний код 3011720769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ТЕЛЕКОМ»(03148, м. Київ, Святошинський район, ВУЛИЦЯ Т.СТРОКАЧА, будинок 6, код ЄДРПОУ 37395355) 13 794 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 62 коп. -основного боргу, 1 602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 76 коп. -пені, 361 (триста шістдесят одну) грн. 15 коп. -3% річних, 113 (сто тринадцять) грн. 74 коп. -інфляційних втрат, 1 587 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім) грн. 78 коп. -судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 25.12.2012 року.