Рішення

від 25.12.2012 по справі 5020-1338/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року справа № 5020-1338/2012

За позовом Приватного підприємства «Влад» (пр. Ген. Острякова, 140, кв. 13, м. Севастополь, 97492, АРК, місто Євпаторія, селище міського типу Мирний, вул. Сирнікова, будинок 29, квартира 5799040, ідентифікаційний код 32626502)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, буд. 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20677058)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, ідентифікаційний код 14313240).

про визнання договору продовженим,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Позивач (Приватне підприємство "Влад") - Погодін О.М., директор, наказ № 1 від 30.03.2012;

Відповідач (РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі) - Бєлоусов В.С., довіреність № 30 від 15.06.2012;

Третя особа (ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара") -не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ПП «Влад» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі про визнання договору продовженим.

Позовні вимоги, з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в України»обґрунтовані відмовою відповідача (орендодавця) продовжити орендні відносини з позивачем за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 21.09.2009 №890/1.

Ухвалою суду від 03.122012 порушено провадження у справі та призначено її розгляд.

У ході розгляду справи відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (вх. 10542/12 від 13.12.2012), вказавши, що спірний договір оренди остаточно припинив свою дію 21.08.2012, однак майно не було передано позивачем відповідачу за актом прийому-передачі (арк.с. 29-30).

Також у ході розгляду справи на адресу суду надійшло пояснення від третьої особи, яка у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зазначила, що орендарем були порушені умови договору оренди, передбачені п. 5.4, 5.7 Договору. Уповноважений орган управління державним майном - Державний концерн «Укроборонпром»погодив розірвання договору оренди №890/1 від 21.09.2009 з метою подальшого більш ефективного використання державного майна та звернувся до орендодавця (відповідача) з метою припинення договірних відносин. Однак, станом на дату розгляду справи майно не повернуто балансоутримувачу, за орендарем рахується несплачена заборгованість за оренду нерухомого майна за червень 2012 року в сумі 1675,40 грн. З огляду на таке третя особа вважає вимоги позивача про продовження дії договору оренди незаконними.

У судовому засіданні 25.12.2012 представник позивача виклав зміст позову, на його задоволення наполягав, представник відповідача проти позовних вимоги заперечував, просив у позові відмовити з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -

Встановив:

21.09.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у АРК та місті Севастополі (Орендодавець) та Приватним підприємством «Влад»(Орендар) був укладений Договір оренди №890 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (надалі -Договір) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: нежитлову будівлю площею 171,1 кв.м (майно), яка розміщена за адресою: м. Севастополь, вул. Мінна, 16 та перебуває на балансі ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»(Балансоутримувач).

Передача майна в орендну не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Орендар зобов'язався, зокрема, у разі припинення або розірвання Договору повернути балансоутримувачу орендне майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (розділ 5 Договору).

Орендодавець зобов'язався, зокрема, передати орендарю за згодою балансоутримувача в оренду майно згідно з договором за актом прийому-передачі майна, що підписується одночасно з договором (розділ 7 Договору).

Відповідно до п. 9.1 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 10.1 Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців з 21.09.2009 по 20.08.2012.

Відповідно до п. 10.3 змини до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою Сторін. Змини, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, що є невід'ємною частиною Договору (п. 10.4).

Згідно з п. 10.6 чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом п. 10.8 Договору, у разі припинення або розірвання Договору оренди майно протягом 15 календарних днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Актом прийому-передачі орендованого майна від 21.09.2009 підтверджується передача орендодавцем та прийняття орендарем нерухомого майна в термінове платне користування (арк.с. 12).

03.07.2012 позивач звернувся до відповідача з листом у якому просив пролонгувати договір оренди №890/1 від 21.09.2009 строком на 2 році. Означений лист отриманий представником відповідача 23.07.2012 (вх. №11/03286) (арк.с. 13).

У період з 25.07.2012 по 31.07.2012 РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі була проведена позапланова перевірка використання державного майна та виконання зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна від 21.09.2009 №890/1, що знаходиться за адресою м. Севастополь, вул. Мінна, 16, що оформлена Актом №33 перевірки використання державного майна та виконання зобов'язань за договором оренди від 31.07.2012.

Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено, що на дату проведення перевірки зовнішні фасади будівель об'єкта оренди знаходяться в незадовільному стані та витребують ремонту.

Згідно з листом органу управління державним майном -Державного концерну «Укроборонпром»Департаменту майнових прав від 11.09.2012 №UОР -3.012-2884 означений орган не заперечує проти розірвання договору оренди державного майна з дотриманням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За змістом листа №11-05-03307 від 20.09.2012 РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі до ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара», Регіональне відділення Фонду державного майна в АР Крим та у місті Севастополі своєчасно повідомило орендаря про закінчення дії договору оренди та наявності обов'язку повернути майно балансоутримувачу шляхом підписання акту прийому-передачі державного майна листом від 19.09.2012 №11-05-03292 з урахуванням п. 2.4 Договору оренди.

21.11.2012 відповідачем на адресу позивача була скерована претензія про сплату неустойки та повернення орендованого майна за договором оренди (вх. №11-03-04224), де було зазначено, що договір оренди від 21.09.2009 №890/1 є таким, що припинив свою дію з 21.08.2012 та у зв'язку з неповерненням об'єкту просив позивача сплатити суму неустойки у розмірі 10916,83 грн. та передати нерухоме майно за актом приймання-передачі в строк до 01.12.2012 (арк.с. 14-15).

Відмова відповідача продовжити строк договору оренди стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим до п'яти років з дня укладення, тобто до 21.09.2014 з огляду на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 №1759 .

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Ця норма кореспондується зі спеціальною нормою - статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , якою встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства сторони договору оренди державного майна під час його укладення дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди державного майна, в тому числі і строку його дії, про що свідчить підписання договору, скріплення його печатками сторін.

В обґрунтування підстав позову заявник послався на п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 №1759 , згідно якого термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом (до 30.12.2009), вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно з п.1 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997р. №503/97 Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 №1759 офіційно оприлюднений 30.12.2009 року в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" №244.

За змістом заявлених позовних вимог позивач просить визнати продовженим в судовому порядку строк договору оренди нерухомого майна, з підстав існування у нього права на продовження даного договору у зв'язку з тим, що договір був укладений 21.09.2009 (до набрання чинності вказаного Закону), а також враховуючи положення статті 16 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з цим, позивачем не було взято до уваги те, що серед способів захисту прав чи інтересів осіб, визначених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України , не передбачено визнання строку дії договору продовженим.

При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги положеннями п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" позивач не висував вимоги про внесення змін до договору оренди № 890/1 від 21.09.2009 щодо терміну його дії.

А тому позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які на його думку, наділяють його правом на продовження користування об'єктом оренди за договором оренди № 890/1 від 21.09.2009, намір захистити це право реалізував у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

З огляду на викладене, позов про визнання продовженим до 21.09.2014 року строку дії договору оренди №890/1 від 21.09.2009 не відповідає способам захисту цивільних прав орендаря, встановленим ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України , а з відповідним позовом (про внесення змін до цього договору в частині строку його дії орендар з метою приведення договору у відповідність п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 №1759 ) позивач не звертався.

Означена думка викладена також у Постанові Вищого господарського суду України 22 березня 2011 р. № 62/265-10.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять докази наявності заперечень орендодавця та органу, уповноваженого управляти державним майном згідно з п. 10.4 Договору стосовно продовження дії договору з орендарем.

Враховуючи означене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору продовженим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 27.12.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк