Рішення

від 24.12.2012 по справі 9/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166 , факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"24" грудня 2012 р. Справа № 5028/9/14/2012

Позивач: Дочірнє підприємство "ЛЕВОНА-С", код ЄДРПОУ 31637026, вул. Лизогуба, 1а, с.м.т. Седнів, Чернігівського району, 15522

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Іванов Олексій Львович ,вул.Мстиславська,177 кв. 79/2 м. Чернігів, 14000

Відповідач-1: Закрите акціонерне товариство "Зоря" Козелецького району, код ЄДРПОУ 03799392, с.Олбин, Козелецького району, Чернігівської області,17040

Відповідач-2: Олбинська сільська рада, код ЄДРПОУ 04413466, вул. ім. Братів Синицьких, 64, с.Олбин, Козелецького району, Чернігівської області,17040

Предмет спору: про спонукання вчинити певні дії

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивача: Левицький В.Г. директор ДП "ЛЕВОНА-С", Шейко Ю.М.- довіреність № б/н від 10.08.2012 юрисконсульт

відповідача 1: Комлик І.С. - арбітражний керуючий, ліквідатор відповідача

відповідача 2: Грищенко Л.О. - голова Олбинської сільської ради

У судовому засіданні 24.12.12р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення , повне рішення підписано 25.12.12р..

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнім підприємством "Левона-С" Приватного підприємства "Левона" подано позов до Закритого акціонерного товариства "Зоря" та Олбинської сільської ради про порушення права власності, у якому позивач просить суд зобов"язати відповідачів передати йому металевий каркас арочного ангара, що знаходиться в с. Олбин Козелецького р-ну Чернігівської області.

Ухвалами від 22.10.12р. про порушення провадження у справі та від 08.11.12р. і від 27.11.12р. про відкладення розгляду справи, господарським судом пропонувалось позивачу уточнити позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, зазначити та надати докази перебування у володінні кожного з відповідачів спірного майна, а також чинення ними перешкод у здійсненні прав позивача щодо володіння майном .

Позивач подав суду письмову заяву від 07.11.12р. про уточнення позовних вимог , у якій зазначив, що не може точно визначити у незаконному володінні якого саме відповідача знаходиться спірне майно, оскільки обидва відповідачі не заперечують факту володіння ним , що підтверджується листами відповідачів, які долучені до матеріалів справи. На підставі викладеного позивач просить суд зобов"язати належного відповідача передати Дочірньому підприємству "ЛЕВОНА-С" Приватного підприємства "Левона" металевий каркас арочного ангара, що знаходиться в с. Олбин Козелецького р-ну Чернігівської області. Зазначене письмове уточнення , на відміну від зазначених у позовній заяві двох відповідачів , не містить чіткого визначення відповідача , який має передати позивачу спірне майно.

У судовому засіданні 24.12.12р. представник позивача зазначив, що не має інших уточнень позовних вимог та просить суд розглядати спір згідно викладених ним обґрунтувань та поданих позовних вимог і їх письмового уточнення.

Також представником позивача подано письмове клопотання про залучення в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства "Лугове", оскільки у процесі збирання доказів по справі позивачем було виявлено факт продажу спірного майна іншій юридичній особі, яка не бере участі у справі, а саме ДП "Лугове" . У зв"язку з цим позивач просить відкласти розгляд справи.

Відповідач-1 у письмовому відзиві на позов проти нього заперечив, вказуючи, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки майно, про повернення якого подано позов, не належить відповідачу-1 і ним не використовується , Відповідач-1 вказував позивачу про те, що спірне майно віднесено до пайового фонду , а перелік осіб, яким належить це майно позивач може з"ясувати у відповідача-2.

Відповідач-2 письмовим відзивом також заперечив проти позову, зазначивши , що каркас металевого ангару не знаходиться та ніколи не знаходився у власності Олбинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області . Металевий ангар увійшов до переліку майна, яке підлягало розпаюванню колишнього КСП "Зоря", на даний час перелік осіб, які є власниками майнових сертифікатів складається із 188 осіб, які проживають у с. Олбин, с. Борсуків, с. Самийлівка Козелецького р-ну.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства "Лугове", витребування доказів і відкладення у зв"язку з цим розгляду справи, задоволенню не підлягає як безпідставне та необґрунтоване. Позивач , подаючи таке клопотання всупереч вимогам ст. 27 та 38 Господарського процесуального кодексу України не зазначив , а також не надав жодного доказу, який би свідчив про те, що рішення у цій справі могло б стосуватись прав та відносин сторін з ДП "Лугове", не зазначив переліку, точного найменування доказів, які просить витребувати, підстав і доказів неможливості їх надати суду, вжиття заходів до їх одержання у позасудовому порядку. Натомість , вказання позивачем у поданому клопотанні на те, що спірне майно, яке є предметом позову, продане ДП "Лугове" , на додаток до невизначеності у позовній заяві і письмовому уточненні позовних вимог , свідчить про те, що позивач не може конкретно зазначити особу, яка порушує його право та згідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України має бути відповідачем за його позовом.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.03.2003 р. (у справі за позовом ЗАТ "Дніпробуд" до Фонду майна АРК та ТОВ "ЕОЛ" про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Каскад" від 1 вересня 2001 р., про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 14 червня 2001 р. N 1057 "Про створення комісії з оцінки державного майна, що передається в оренду") зазначається, що позивач має самостійно визначити в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтувати позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 387 та 391 Цивільного кодексу України. Ст. 387 ЦК України встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. А ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Незважаючи на те, що позивач у правовому обґрунтуванні позову вказує зазначені правові норми, які передбачають захист прав різними способами (негаторний позов і віндикаційний ), у прохальній частині позову позивач способом захисту свого права обрав зобов"язання відповідачів передати йому майно. Вказаний спосіб захисту права не передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України , однак враховуючи положення абз.2 ч.2ст.16 зазначеної статті , які передбачають, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, суд доходить висновку про те, що зазначений позивачем спосіб захисту за наслідками його застосування тотожний способу, передбаченому у ст. 387 ЦК України, на яку посилається позивач. Такий спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація". Згідно зі ст. 387 ЦК, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом. Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Віндикаційний позов має ґрунтуватися не лише на нормах матеріального права. Він повинен відповідати також вимогам процесуального права, зокрема, які визначають процесуальні вимоги до будь-якого позову. Це дані про суд, позивача і відповідача; зміст позовних вимог; обґрунтування позовних вимог; докази, що підтверджують позов. Сутністю будь-якого позову є предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.

Позивач у підтвердження свого права власності на майно, що є предметом позову, посилається на договір купівлі-продажу від 25 травня 2010р., згідно до якого він придбав у громадянина Іванова Олексія Львовича (який залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) металевий каркас арочного ангара в с. Олбин Козелецького р-ну Чернігівської області. Даних про розірвання вказаного договору, визнання його у судовому порядку недійсним , учасниками провадження по цій справі господарському суду не повідомлено.

Позивач листом №31 від 13.02.11р. звернувся до відповідача-1 з проханням надати дозвіл на прохід спеціалістів позивача на територію відповідача-1 для демонтажу металевого каркасу арочного ангару і вивезення його частин.

Листом від 21.03.12р. № 21/03-01 у відповідь на лист позивача відповідач-1 повідомив про неможливість надання такого дозволу, оскільки ангар є у власності фізичних осіб у вигляді майнових паїв, а для встановлення цих осіб відповідач-1 рекомендував звернутись до Олбинської сільської ради.

Як свідчить лист від 19.04.12р. № 56, адресований відповідачем-2 позивачу, ангар є розпайованим майном , а тому на думку відповідача-2 позивач не має на нього жодних прав, а ЗАТ "Зоря" в особі директора Терещенко О.В. не мав права продавати цю споруду.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України змістом права власності є належність власнику права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Володіння річчю означає можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Користування річчю означає можливість господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей. Розпорядження - це можливість самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Зміст понять володіння, користування, розпорядження річчю однаковий як для власника, так і для особи, яка з інших підстав володіє, користується , розпоряджається річчю.

Одержані листи позивач зазначає у якості доказів порушень його права власності на річ, яке є непорушним. Інших доказів, які б свідчили про фактичні дії по володінню, користування відповідачами ангаром у с. Олбин позивач не тільки не надав, а й не зазначив.

З огляду на те, що зазначена у листах відповідачів інформація не є свідченням ані фактичного фізичного відання, господарського чи іншого впливу відповідачів на ангар, ані свідченням господарського, підприємницького, культурно-побутового використання ангару та вилучення з нього корисних властивостей, ані самостійним вирішенням юридичної і фактичної долі ангару шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо, суд доходить висновку про те, що такі листи не є доказами порушення права позивача на володіння, володіння, користування чи розпорядження ангаром, придбаним за договором від 25.05.10р., а тому позовні вимоги позивача до відповідачів є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Враховуючи , що при розгляді справи встановлено обставини , які свідчать про наявність у діяльності осіб - учасників провадження по цій справі ознак дій, переслідуваних у кримінальному порядку, господарський суд у відповідності до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне надіслати про це повідомлення органам прокуратури.

Керуючись ст. 16, 387,391 Цивільного кодексу України, ст. 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Івченко С.М.

Повне рішення підписано 25.12.12р.

24.12.12