Рішення

від 17.12.2012 по справі 5009/4556/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 19/82/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа № 5009/4556/12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»(юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1, офіс 41; фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄМАфарм»(69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка/вул. Комарова, 40/8, кв. 136)

про стягнення 4 171,70 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Корабльов В.В. -представник за довіреністю № б/н від 03.12.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 04.12.12. звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄМАфарм»про стягнення 4 171,70 грн. -заборгованості за видатковими накладними № ЛФ-0000188 від 03.04.12., № ЛФ-0000204 від 09.04.12., № ЛФ-0000229 від 23.04.12., № ЛФ-0000243 від 04.05.12.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті поставленого товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄМАфарм»виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.12. порушено провадження у справі № 5009/4556/12, справі присвоєно номер провадження 19/82/12, судове засідання призначено на 17.12.12. о 14-45.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.12. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.12. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Запорізької області від 05.12.12. про порушення провадження у справі № 5009/4556/12 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.11., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 5009/4556/12 від 05.12.12. була отримана 10.12.12. уповноваженим представником відповідача, про що свідчіть повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи та його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5009/4556/12.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Товариство з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»30.09.11. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЄМАфарм»товар на суму 4521,70 грн., що підтверджується оформленими належним чином двосторонньо підписаними видатковими накладними № ЛФ-0000188 від 03.04.12., № ЛФ-0000204 від 09.04.12., № ЛФ-0000229 від 23.04.12., № ЛФ-0000243 від 04.05.12., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, відповідачем поставлений товар було сплачено частково, в сумі 350,00 грн.

Позивач вказує на те, що Товариством з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»на адресу відповідача надсилався лист-вимога № 3 від 06.06.12., відповідно до якого позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЄМАфарм»спалтити суму боргу в розмірі 4521,70 грн.

Відповідачем надіслано позивачу лист № 37 від 26.06.12., відповідно до якого ним надано графік погашення заборгованості на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс».

Крім того, в матеріалах міститься акт звірки взаємних розрахунків підписаний між позивачем та відповідачем від 06.06.12., який скріплений печатками підприємств, відповідно до якого сторонами узгоджено, що сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄМАфарм»перед Товариством з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»складає 4521,80 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, чим порушив вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»до суду з даним позовом склала 4171,70 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні № ЛФ-0000188 від 03.04.12., № ЛФ-0000204 від 09.04.12., № ЛФ-0000229 від 23.04.12., № ЛФ-0000243 від 04.05.12. відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Зазначені вище накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому в даному випадку є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача -в оплаті цього товару.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12. № 01-06/928/2012 вбачається, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Вказана вище правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.11 № 9/252-10.

Судом встановлено, що свої зобов'язання позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу з боку Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»було передано у власність товар на загальну суму 4521,70 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: № ЛФ-0000188 від 03.04.12., № ЛФ-0000204 від 09.04.12., № ЛФ-0000229 від 23.04.12., № ЛФ-0000243 від 04.05.12.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в свою чергу, розрахувався за товар лише частково, загальною сумою 350,00 грн., а саме: в сумі 200,00 грн. -05.07.12. та 150,00 грн. -06.07.12., що підтверджується виписками з рахунку Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс», копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄМАфарм»за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару становить 4171,70 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄМАфарм»(69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка/вул. Комарова, 40/8, кв. 136, код ЄДРПОУ 36912059) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Лизинг-Финанс»(юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1, офіс 41; фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 13, код ЄДРПОУ 22137886) 4171 (чотири тисяч сто сімдесят одну) грн. 70 коп. -основного боргу, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять грн.) 50 коп. -судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.12.

Суддя І.В. Давиденко