Постанова

від 30.09.2011 по справі 2а/1570/4819/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/4819/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 року м.Одеса

10 год. 45 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представника позивача: - Вололовцева О.І. (за довіреністю)

представників відповідача: - Панфілов О.В. (за довіреністю)

- Петровський В.В. (за довіреністю)

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»(код ЄДРПОУ 00952120) до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення №0000432301 від 23.06.2011 року про застосування штрафних (фінансових санкцій), -

ВСТАНОВИВ :

До суду з адміністративним позовом звернулось Публічне акціонерне товариство «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»(надалі -ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів») (код ЄДРПОУ 00952120) до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області (надалі -Білгород-Дністровська ОДПІ в Одеській області) про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення №0000432301 від 23.06.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, мотивуючи позовні вимоги, тим що Білгород-Дністровською ОДПІ в Одеській області відповідно податкового повідомлення -рішення №0000432301 від 23.06.2011 року неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1035301 грн. (в тому числі основний платіж -828241 грн., штрафна санкція -207060 грн.)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити зазначивши, що приймаючи оспорюванне позивачем податкове повідомлення-рішення №0000432301 від 23.06.2011 року, Білгород-Дністровська ОДПІ в Одеській області виходила із того, що зміст угод укладених між позивачем та ТОВ «Шторм», ПП «Агороера -2009»не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а лише з метою заниження об'єму оподаткування та несплати податків.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, cудом встановлено наступне.

На підставі направлень № 532/23 від 06.05.2011р., № 531/23 від 06.05.2011р., № 533/24 від 06.05.2011р., № 538/23 від 06.05.2011р., № 529/17-01 від 05.05.2011р., № 530/17-01 від 05.05.2011р., № 528/22 від 05.05.2011р. працівниками Білгород-Дністровської ОДПІ в Одеській області була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки Білгород-Дністровською ОДПІ в Одеській області був складений акт № 1739/23-118/00952120 від 10.06.2011 року (аркуші справи 9-82).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»:

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.23. ст. 1, п.п. 5.1.5 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 286/97 від 22.05.1997р. у результаті чого занижений податок на прибуток на 23087 грн. в т.ч. за 2 квартал 2010р. в сумі 16509 грн., за 4 квартал 2010р. в сумі 6578 грн.

- п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4. п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.2.3, п. 7.2., ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997р. в результаті чого занижений податок на додану вартість у сумі 828241 грн., у тому числі: за лютий 2010р. на суму -137859 грн; за березень 2010р. на суму - 662379 грн.; за квітень 2010р. на суму -937 грн.; за червень 2010р. на суму -27066 грн.

- п. 2.11, п. 2.12, п.3.1 Положення «Порядку ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого Постановою національного банку України від 15.12.2004р. за № 637

- п.п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1, п. 4 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п 1, п.п. 2, п.п 3, п.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-VI від 22.05.2003 р. по п. 3.3.7 підприємству належить нарахувати податок з доході фізичних осіб у сумі 6868, 81 грн.

- ст. 1 Закону України № 185/94 від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в результаті чого нараховується пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД; ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»в результаті чого нараховуються штрафні санкції.

На підставі акту № 1739/23-118/00952120 від 10.06.2011 року Білгород-Дністровською ОДПІ в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432301 від 23.06.2011 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1035301 грн. (в тому числі основний платіж -828241 грн., штрафна санкція -207060 грн.) за порушення позивачем п.п.7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7, п.п.7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997р (аркуш справи 8).

Судом встановлено, що позивач ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»зареєстрований Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 15.08.1991 року Серія А01 № 615194, станом на 10.06.2011 року перебуває на обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ в Одеській області з 30.08.1994 року за № 0257 (аркуш справи 139).

Відповідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.12.2002 року № 21384502, виданого Білгород-Дністровською ОДПІ в Одеській області, індивідуальний податковий номер -009521215054, ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»був зареєстрований платником податку на додану вартість з 26.12.2002 року по 15.04.2011 року (аркуш справи 138). Свідоцтво платника податка на додану вартість від 26.12.2002 року № 21384502 анульовано 15.04.2011 року.

Основним видом діяльності TOB «Шторм»(код ЄДРПОУ 31657105, згідно акту невиїзної документальної перевірки TOB «Шторм»№ 1701/23/31657105 від 30.07.2010 року) є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі (аркуші справи 161-163).

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Шторм»(надалі -ТОВ «Шторм») було укладено договори № 52 від 31.03.2010 року на суму 2 839 959,00 грн., № 51 від 31.03.2010 року на суму 308 306,24 грн., № 49 від 26.02.2010 року на суму 1 395 385,40 грн. на постачання пшениці, ячменю, гороху (аркуші справи 84-86). Специфікації до цих договорів в матеріалах справи відсутні.

Як вказує відповідач на підставі акту № 1739/23-118/00952120 від 10.06.2011 року встановлено, що позивачем завищено податковий кредит у сумі 757 275 грн. в результаті віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в частині придбання товару у ТОВ «Шторм». У перевіряємий період підприємство здійснювало операції з придбання товару у ТОВ «Шторм». У податковому обліку підприємством податок на додану вартість в складі придбаного товару віднесений у січні - травні 2010 року до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних: № 30/12-5 від 30.12.2009 року, № 29/01-1 від 29.01.2010 року, № 02/26/10 від 26.02.2010 року, № 03/31/16 від 31.03.2010 року, № 2605 від 26.04.2010 року, № 3115 від 31.05.2010 року, № 3116 від 31.05.2010 року, № 3012 від 30.04.2010 року, № 3011 від 30.04.2010 року (аркуші справи 94-97, 104, 107).

У судовому засіданні представником позивача були надані звіти за формою № 37 (фіз. вага) про залишки та рух хлібопродуктів з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року та книга кількісно-якісного обліку за формою № 36 за період з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року відповідно яких вбачається платне зберігання, придбаних у ТОВ «Шторм»зернових культур (аркуші справи 175-187), проте не вбачається місце зберігання цих культур, умови зберігання, способи перевезення, якими транспортними засобами. Судом встановлено, що відповідно до Додатку № 9 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затвердженого наказом Мінагрополітики № 661 від 13.10.2008р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1111/15802 від 18 листопада 2008 р. у книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36) зокрема повинні міститися відомості стосовно того, звідки надійшло зерно і кому відпущено, які не були зазначені позивачем у книзі.

Основним нормативним актом, який регулює договірні відносини складського зберігання зерна, є Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні»№ 37-ІV від 04.07.2002 року, статтею 24 якого передбачено, що власники зерна мають право укладати договори на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно. Відтак, сторонами договору зберігання є власник зерна та зерновий склад. Статтею 26 Закону про зерно встановлено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. На підтвердження прийняття товару зерновий склад видає один із три види складських документів: складська квитанція; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво. Складська квитанція підтверджує укладення договору зберігання, кількісні та якісні характеристики прийнятого товару. Відповідно до п. 24 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11 квітня 2003 р. вказується які дані повинен містити бланк складської квитанції.

Однак відповідно до наявного в матеріалах справи договору зберігання № 79 від 10.12.2009 року, укладеному між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «Шторм», не вбачається де саме буде зберігатися зерно придбане ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів у ТОВ «Шторм»а лише зазначається юридична адреса зернового складу (аркуш справи 241). Зокрема також не вказується на кого покладається відповідальність стосовно проведення перевірки якості зерна та не надані -складські квитанції на підтвердження укладення договору зберігання.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що згідно з актом перевірки від 30.07.2010 №1701/23/31657105 від ДПІ у Комінтернівському районі Одеській області встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у квітні, травні 2010 року між TOB «Шторм»та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Крім того, з наданої у судовому засіданні представником відповідача довідки за № 1694/15-02/31657105 від 30.07.2010р. про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шторм»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит в квітні, травні, червні 2010р. встановлено, що у період з 30.07.2010р. по 30.07.2010р. головним державним інспектором сектору адміністрування податку на додану вартість ДПІ у Комінтернівському районі Ладиненко В.В. проведено документальну невиїзну перевірку з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам ТОВ «Шторм»з контрагентами якими сформовано податковий кредит в квітні, травні, червні 2010р. Перевіркою не встановлено місцезнаходження ТОВ «Шторм»про що було складено довідку про встановлення місцезнаходження платника податків за №236/15 від 28.07.2010р. За висновками проведеної перевірки було встановлено, що у TOB «Шторм»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 1 кварталі 2010 року не достатня для здійснення обсягу роботи із врахуванням загального обсягу задекларованих оподатковуваних операцій (аркуші справи 161-163).

Таким чином господарські операції між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»та ТОВ «Шторм»не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, а також відсутності у TOB «Шторм»майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Суд вважає, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з TOB «Шторм»без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об 'єкту оподаткування, несплати податків.

Крім того у випадку якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, то таким документом є товарно - транспортна накладна за формою № 1-ТН, яка затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 № 488/346, в якій повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб -накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. № 128/2568 (далі -Правила № 363) встановлено, що товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.п. 11.1 п. 11 Правил № 363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п.п. 13.1 п. 13 Правил № 363), однак позивач не надав суду документи стосовно транспортування товару.

Стосовно укладених угод із ПП «Агроера-2009» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ПП «Агроера-2009»було укладено договори поставок № 47 від 01.02.2010 року на суму 480960,04 грн., договір № 48 від 26.02.2010 року на суму 587930,63 грн., договір № 53 від 31.03.2010 року на суму 11968,02 грн., договір № 58 від 26.04.2010 року на суму 5616,41 грн., договір № 54 від 31.03.2010 року на суму 814042,80 грн. на придбання пшениці, ячменю, гороху, соняшнику (аркуші справи 87-91). Специфікації та акти виконаних робіт до цих договорів в матеріалах справи відсутні.

Також у судове засідання надані звіти форма № 37 (фіз. вага) про залишки та рух хлібопродуктів з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року та форма № 36 за період з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року відповідно яких вбачається платне зберігання, придбаних у ПП «Агроера-2009», зернових культур (аркуші справи 174, 188-196), проте не вбачається місце зберігання цих культур, умови зберігання, способи перевезення, якими транспортними засобами та не містяться відомості стосовно того, звідки надійшло зерно і кому відпущено.

Відповідно договору зберігання №80 від 25.01.2010 року, укладеного між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ПП «Агроера-2009», не вбачається де саме буде зберігатися зерно придбане ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» у ПП «Агроера-2009» а лише зазначається юридична адреса зернового складу (аркуш справи 83). Зокрема також не вказується на кого покладається відповідальність стосовно проведення перевірки якості зерна та не надані складські квитанції на підтвердження укладення договору зберігання.

Судом встановлено, що згідно договору № 75 від 01.06.2009 року та специфікацій до договору від 01.06.2009 року №№ 1- 13 ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»придбав зернові культури у ТОВ «Агроанкорєкспорт». (аркуші справи 205- 239).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідно ст. 521 Цивільного кодексу України ТОВ «Агроанкорєкспорт»- первісний боржник, ПП «Агроера-2009»- новий боржник та ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» - кредитор уклали договір про перевід боргу (без номеру) від 15 січня 2010р., згідно якого первісний боржник переводить на нового боржника частину грошового боргу у розмірі 461927,29 грн. та у розмірі 490319,52 грн., що виник в результаті неналежного виконання перед кредитором відповідно договору № 75 від 01.06.2009 р. укладеному між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»та ТОВ «Агроанкорєкспорт»(аркуші справи 121, 122).

Як вбачається з акту № 429 від 10.03.2010 року на виконані роботи, виконавець ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»виконав роботи по зберіганню рапсу в повному обсязі на суму 68397,37 грн., проте не вказано де саме відбувалось зберігання зернової культури, місцезнаходження складських приміщень, умови зберігання (аркуш справи 123).

Також, відповідно акту № 28 від 31.03.2010 року ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»надало послуги по перевезенню зернових культур ПП «Агроера-2009» у розмірі 2403,60 грн., проте з акту не вбачається коли саме відбулася перевозка зерна, яким транспортним засобом, його номер, маршрут перевезення, також не надається листок прибуття - відбуття транспортного засобу (аркуш справи 124).

Документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом договору поставки - накладні, акт приймання-передачі товару, специфікація, рахунок-фактура, сертифікати відповідності державної системи сертифікації, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, інші дані, які свідчать про реальність здійснюваних операцій до суду не були надані.

З матеріалів проведеної перевірки, а саме акту, вбачається, що позивачем завищено податковий кредит у сумі - 165671 грн. в результаті віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в часті придбання товару у ПП «Агроера - 2009» (код ЄДРПОУ 36513474).

Судом встановлено, що податковий кредит підприємства ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»у березні 2010 року дорівнював - 1744758 грн. (рядок 10.1 декларації ПДВ) та 1742696 грн. (рядок 17 декларації з ПДВ), тобто 7,9 % від суми загального податкового кредиту (137669 грн.) сформовано за рахунок постачальника - ПП «Агроера -2009»(аркуші справи 197-200, 248-249).

У березні 2010 року ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»було здійснено господарські операції з придбання товару (зернових культур) у ПП «Агроера -2009»(код ЄДРПОУ 36513474) на підставі податкових накладних одержаних у березні 2010 року: № 396 від 31.03.2010р. на загальну суму 826010,82 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 137668,47 грн., ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року суму податка на додану вартість в розмірі - 137669 грн. Податкові зобов'язання у ПП «Агроера -2009»(код ЄДРПОУ 36513474) у березні 2010 року складають - 0 грн. (аркуш справи 99).

Згідно Системи автоматизованого співставлення показників податкової звітності з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, між платниками ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»та ПП «Агроера -2009»по вищезазначеним операціям в березні 2010 року рахується розбіжність у сумі - 137669 грн. (аркуш справи 99).

Податковий кредит підприємства ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»у квітні 2010 року дорівнює - 903474 грн. (рядок 10.1 декларації податку на додану вартість ) та 902056 грн. (рядок 17 декларації з податку на додану вартість ), тобто 0,1 % від суми загального податкового кредиту (937 грн.) сформовано за рахунок постачальника - ПП «Агроера -2009»(аркуші справи 253-256, 246-247).

Судом встановлено, що у квітні 2010 року ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»було здійснено господарські операції з придбання товару (зернових культур) у ПП «Агроера -2009»(код ЄДРПОУ 36513474) на підставі податкових накладних одержаних у квітні 2010 року: № 528 від 26.04.2010р. на загальну суму 5616,41 грн., в т.ч. податку на додану вартість -937 грн., ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі - 937 грн. Податкові зобов'язання у ПП «Агроера -2009»(код ЄДРПОУ 36513474) у квітні 2010 року складають - 0 грн. (аркуш справи 102).

Згідно Системи автоматизованого співставлення показників податкової звітності з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, між платниками ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»та ПП «Агроера-2009»по вищезазначеним операціям в квітні 2010 року рахується розбіжність у сумі - 937 грн. (аркуш справи 102).

Податковий кредит підприємства ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»у червні 2010 року дорівнює - 1039025 грн. (рядок 10.1 декларації податку на додану вартість ) та 1036901 грн. (рядок 17 декларації з податку на додану вартість ), тобто 2,6 % від суми загального податкового кредиту (27066 грн.) сформовано за рахунок постачальника - ПП «Агроера -2009»(код ЄДРПОУ 36513474) (аркуші справи 257-260, 250-251).

Судом встановлено, що у червні 2010 року ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» було здійснено господарські операції з придбання товару (зернових культур) у ПП «Агроера -2009»(код ЄДРПОУ 36513474) на підставі податкових накладних одержаних у червні 2010 року: № 737 від 07.06.2010 р. на загальну суму 162391,76 грн., в т.ч. податку на додану вартість -27066 грн., ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі - 27066 грн. Податкові зобов'язання у ПП «Агроера -2009»(код ЄДРПОУ 36513474) у червні 2010 року складають - 0 грн. (аркуш справи 103).

Згідно Системи автоматизованого співставлення показників податкової звітності з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, між платниками ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»та ПП «Агроера -2009»по вищезазначеним операціям в червні 2010 року рахується розбіжність у сумі - 27066 грн. (аркуш справи 103).

На момент перевірки згідно баз даних АІС «Контрагенти»встановлено, що ПП «Агроера-2009», має 14 стан платника - визнано банкрутом, відомості про зняття з обліку від 31.01.2011р., згідно акту № 1313/23-1/36513474 від 22.06.2011 року (аркуш справи 165).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненнями «...податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках».

Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені п. 7.3 ст.7 Закону).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем у порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), завищено суму податкового кредиту за червень 2010 року у розмірі 27066 грн.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки був направлений запит за № 3824/23 від 11.05.2011 року, щодо проведення зустрічної перевірки вищевказаного контрагента до ДПІ в Київському районі м. Донецька, за результатами проведення якої ДПІ у Київському районі м. Донецька складено акт від 22.06.2011 №1313/23-1/36513474, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Агроера 2009»(податковий номер 36513474) з питань підтвердження отриманих відомостей від платника податків ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» (аркуші справи 164, 165).

При розгляді правомірності відображення у податковому обліку даних господарських операцій з урахуванням матеріалів перевірок контрагентів встановлено також наступні обставини.

Від ДПІ у Київському районі м. Донецька на пропозицію провести зустрічну перевірку отримано відповідь № 7011/7/23-213 від 23.06.2011р., якою повідомлено, що провезти зустрічну звірку ПП «Агроера-2009»немає можливості.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Донецька складено акт за №1313/23-1/36513474 від 22.06.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агроера 2009»(податковий номер 36513474) з питань підтвердження отриманих відомостей від платника податків ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» з тих підстав, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.2010р. порушено провадження по справі № 5/171Б про банкрутство ПП «Агроера 2009». Постановою Господарського суду Донецької області від 31.01.2011р. по справі № 5/171Б підприємство визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. 09.02.2011р. до ЄДР внесено запис за № 12661410003032191 про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. В акті також зазначається, що згідно довідки ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька за № 896 від 13.12.2010р. місцезнаходження підприємства не встановлено.

Також в акті вказується, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ні рівні ДПА України по платнику податку на додану вартість перевірки ПП «Агроера 2009»за лютий-квітень , червень 2010р. встановлено, що сума податку на додану вартість, що включена до складу ПЗ ПП «Агроера 2009»становить:

за лютий 2010р -178148, 44 (розбіжностей із сумою податку на додану вартість, що включена до складу ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»не встановлено);

за березень 2010р. -0,0 грн. (розбіжності 137668,47 грн.);

за квітень 2010р. -0,0 грн. (розбіжності 936,07 грн.);

за червень 2010р. -0,0 грн. (розбіжності 27065,29 грн.).

В акті також зазначено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010р. наданою 10.11.2010р. за № 121503 основні засоби, витрати на поліпшення основних фондів, сума амортизаційних відрахувань у ПП «Агроера 2009»відсутні. Таким чином, оскільки на ПП «Агроера 2009»відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а отже вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру.

Відсутність необхідних умов та ресурсів для виконання фінансово-господарської діяльності, незнаходження підприємства за юридичною адресою підтверджує неможливість здійснення господарської діяльності ПП «Агроера 2009», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Отже, ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП «Агроера-2009»без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об 'єкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, підприємством порушено ст.228 Цивільного кодексу України, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів № 47 від 01.02.2010 року на суму 480960,04 грн., договір № 48 від 26.02.2010 року на суму 587930,63 грн., договір № 53 від 31.03.2010 року на суму 11968,02 грн., договір № 58 від 26.04.2010 року на суму 5616,41 грн., договір № 54 від 31.03.2010 року на суму 814042,80 грн. укладеними між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»та ПП «Агроера-2009» є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Щодо нормативного обґрунтування висновків податкового органу, викладеного в акті перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.

Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Судом встановлено, що такий правочин в наслідок якого неправомірно віднесений податок на додану вартість до складу податкового кредиту ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст.228 ЦК є нікчемним.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. А для визначення правомірності формування платниками податку податкового кредиту потрібно встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суму податкового кредиту.

Системний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, дозволяє зробити висновок про те, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету від продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем в ціні товару. Таким чином, законодавець передбачив, що однією з обов'язкових підстав для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. Тому правильним є взаємозв'язок етапів між собою: сплата податку, включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Відповідно до п.п.7.7.5 ст.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету.

Однак з матеріалів справи вбачається, що фактично суми податку на додану вартість не надійшли до Державного бюджету України, що підтверджено висновками акту перевірки № 1739/23-118/00952120 від 10.06.2011 року, тому відповідач вірно зробив висновок, що ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»було завищено податковий кредит на загальну суму 1035301 грн. (в тому числі основний платіж - 828241 грн., штрафна санкція -207060 грн.)

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97 від 03.04.1997р. (чинний на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97 від 03.04.1997р. встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97 від 03.04.1997р. датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97 від 03.04.1997р. саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97 від 03.04.1997р. встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 286/97 від 22.05.1997р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 286/97 від 22.05.1997р).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 286/97 від 22.05.1997р., датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 286/97 від 22.05.1997р., не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІV від 16.07.1999р. передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного позивачем податкового-повідомлення рішення діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення -рішення №0000432301 від 23.06.2011 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997р, Цивільним Кодексом України, ст.ст. 2,4,70, 71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 00952120) до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000432301 від 23.06.2011 року про застосування штрафних (фінансових санкцій) відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано «30»вересня 2011 р.

Суддя Я.В. Балан

30 вересня 2011 року