Ухвала

від 24.12.2012 по справі 5024/1394/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

"24" грудня 2012 р. Справа № 5024/1394/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Херсонській області, подану в межах справи

за позовом: Приватного малого підприємства «АДІСЕМ»

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 123 990,15 грн,

за участі представників:

позивача - Савіної А.С. (представника за дорученням),

відповідача -ОСОБА_3 (представника за дорученням),

ДВС -Григоренка М.Ю. (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

23 листопада поточного року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Херсонській області щодо не зняття арешту з майна після закінчення виконавчого провадження та просить суд визнати дії державного виконавця по не скасуванню арешту неправомірними та скасувати арешт накладений на все його майно. В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження було накладено арешт на майно, в тому числі і на належний позивачу автомобіль, який знаходиться в заставі у ПАТ «УкрСиббанк», та у зв'язку з відсутністю іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення заборгованості державним виконавцем на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, проте арешт з майна виконавцем не знято, що, на думку скаржника, є порушенням статті 50 названого Закону.

В свою чергу, ПМП «АДІСЕМ»скаргу не визнає, посилаючись на правомірність дій державного виконавця, оскільки положеннями Закону України «Про виконавче провадження»не передбачено зняття арешту з майна при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Поряд з цим, представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Херсонській області висловив аналогічні заперечення.

Розгляд скарги проведено в судових засіданнях, які відбулися 13 та 24 грудня 2012 року.

Крім викладеного судом встановлено, що на підставі винесеного у даній справі рішення суду від 23 серпня 2011 року, позивачу 5 вересня 2011 року виданий наказ про примусове його виконання щодо стягнення з відповідача 123 990,15 грн основної заборгованості, 1 239,90 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 вересня 2011 року за вказаним наказом на підставі заяви ПМП «АДІСЕМ»Відділом державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні відкрите виконавче провадження та одночасно накладено арешт на все майно приватного підприємця ОСОБА_1, в тому числі згідно до постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.09.2011р. було накладено арешт на автомобіль TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_1.

Як слідує з постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 13.07.2012р. вказане виконавче провадження від Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні було передане на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Херсонській області та у відповідності до постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене від 23.07.2012р. виконавче провадження по виконанню наказу суду у даній справі було об'єднане з іншим.

В подальшому 15.11.2012р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»та з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи по розшуку майна виявилися безрезультатними.

Вирішуючи спір щодо бездіяльності по не зняттю арешту з майна суд зазначає наступне.

Згідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Поряд з цим, згідно до частини 1 статті 50 того ж Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається.

Безпосередньо підстави закінчення виконавчого провадження встановлені статтею 49 того ж Закону, а саме за цією статтею виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, серед підстав закінчення виконавчого провадження відсутні випадки повернення виконавчого документа стягувачу за статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що повернення виконавчого документа стягувачеві є аналогічне закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються та не можуть здійснюватися, а саме виконавче провадження, фактично, закінчується.

За таких обставин, державний виконавець зобов'язаний був зняти арешт з майна боржника, оскільки не зняття його порушує права боржника при наявності факту закінченого виконавчого провадження, у зв'язку з чим скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимоги скаржника щодо скасування арешту безпосередньо судом задоволенню не підлягають через відсутність судової компетенції щодо зняття арешту за викладених обставин, виходячи з наступного.

Так, право зняття арешту належить безпосередньо державному виконавцеві за пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», начальнику відділу державної виконавчої служби за пунктом 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону, а також суду у визначених статтею 60 того ж Закону випадках, до яких даний не відноситься.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України,

у х в а л и в:

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Херсонській області щодо не зняття арешту з майна боржника -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві.

3. В іншій частині скарги в її задоволенні відмовити.

Суддя М.К. Закурін