Рішення

від 28.12.2012 по справі 18/2027/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2012 р. Справа №18/2027/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Трансавтобуд", м.Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Комсомольськ

про стягнення грошових коштів у сумі 475 922,54 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники сторін у засіданні 27.11.2012р.

від позивача: Арутюнян Л.О.

від відповідача: ОСОБА_3

Представники сторін у засіданні 20.12.2012р.

від позивача: Арутюнян Л.О., Галушко Р.П.

від відповідача: ОСОБА_3

Представники сторін у засіданні 28.12.2012р. :

від позивача: відсутні

від відповідача: ОСОБА_3

У судовому засіданні 27.11.2012р. оголошена перерва до 20.12.2012р.; у засіданні 20.12.2012р. оголошена перерва до 28.12.2012р. згідно ст.77 ГПК України, про що представники попереджалися під розписку (у матер.справи). Перерви оголошувалися для надання сторонам можливості подати додаткові заперечення, обгрунтування, письмові реагування на доводи кожної зі сторін, наведені у судовому засіданні.

Крім того, 27.11.2012р. сторонами подане письмове клопотання про продовження строку розгляду спору. Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 28.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 28.12.2012р.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 475 922,54 грн., з них:

449 921,20 грн. - основна заборгованість за договором № 12/08-1 від 02.08.2011 року про надання послуг та 26 001, 34 грн. пені.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 12/08-1 від 02.08.2011 року про надання послуг. У судовому засіданні 28.12.2012р. представник позивача відсутній; враховуючи, що явка представників не визнавалася судом обов"язковою, і представник відповідача заперечує проти відкладення розгляду справи, суд розглядає справу без участі представника позивача, належним чином повідомленого про дату та час проведення судового засідання.

Відповідач з позовною заявою не погоджується та вважає, що вона не підлягає задоволенню з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву №590 від 26.11.2012 р. (арк.121-124, том 2 справи) та доповненнях до відзиву (арк.21-24 справи, том 3). Зокрема, відповідач зазначає, що за надані послуги з ТОВ «Транспортна компанія Трансавтобуд»відповідачем було проведено остаточний розрахунок за січень та лютий 2012 р. відповідно до платіжних доручень №117859 від 12.10.2012 р. та №118046 від 16.10.2012 р. на загальну суму 200 000,00 грн. Як вважає відповідач, дана сума заборгованості була ним сплачена до подання позивачем позову та порушення провадження у справі, тому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. за відсутністю предмету позову з посиланням на п.1-1 ст.80 ГПК України (згідно відзиву на позов, арк.справи 121, том 2 справи, та усних пояснень представника у засіданні 28.12.2012р.).

У задоволенні іншої частини позову відповідач просить відмовити за безпідставністю.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів вих. № 589 від 26.11.2012 р.(арк. спр. 125-126, том2 ), яким відповідач просить суд витребувати у позивача докази отримання ФОП ОСОБА_1 первинної документації, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, рахунків, актів виконаних робіт, тощо за грудень 2011 р., лютий, березень, травень, червень та липень 2012 року, а також докази отримання фінансової претензії про погашення заборгованості.

Згідно зі статтею 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заявлена вимога відповідача витребувати вищезазначені документи у позивача задоволенню не підлягає, оскільки порушить права останнього щодо застосування принципу змагальності. Крім того, у судових засіданнях представник позивача неодноразово повідомляла про відсутність доказів направлення на адресу відповідача вказаних документів (поштових квитанцій, описів вкладення у лист, тощо).

У судовому засіданні 06.11.2012р. судом оглянуто оригінали додатків до позову, у т.ч. довіреності на право підпису позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, оглянувши оригінали поданих сторонами документів, суд встановив:

Сторонами було укладено Договір № 12/08-1 від 12.08.2011 року про надання послуг (далі -Договір). Відповідно до п. 1.1 цього Договору позивач зобов'язується відповідно до заявок відповідача надавати послуги з експлуатації дорожньо-будівельних механізмів (надалі- Техніка) на умовах і в строки, встановлені цим Договором, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти і сплатити кошти за надані послуги (арк. спр. 21).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:

- Не пізніше 26 числа поточного місяця виконавець (позивач) здає надані послуги, про що сторонами оформляється Акт здачі-приймання наданих послуг (п.3.1.1. Договору);

- За надані послуги замовник (відповідач) кожного місяця нараховує виконавцю (позивачу) винагороду (п. 2.3. Договору);

- Розмір винагороди визначається в акті приймання-передачі наданих послуг згідно узгоджених тарифів, виходячи з загальної кількості відпрацьованих годин кожною одиницею техніки, по фактично виконаному об'єму, з урахуванням використання ПММ, з урахуванням затверджених норм виробітку, ґрунтуючись на даних маркшейдерського заміру і товарно-транспортних накладних, підписаних кожної зміни. Вартість машино-години техніки (механізму) з урахуванням вартості дизельного палива визначається в Додатку №1 до даного Договору (арк. спр. -23-25) (п. 2.4 Договору);

- Оплата проводиться відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позивача, на протязі 15 банківських днів після зарахування на рахунок відповідача грошових коштів за виконану ним роботу для третіх осіб (кінцевого споживача) (п. 2.7 Договору);

- Відповідач зобов»язаний прийняти надані послуги і оплатити їх відповідно до розділу 2 даного Договору ( п.4.2 Договору);

- У разі порушення відповідачем термінів оплати, при умові своєчасного отримання замовником від виконавця всіх необхідних документів, вказаних в п.п. 2.1-2.6 даного Договору, оформлених належним чином, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки платежу (п. 5.7 Договору);

- Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє по 12.08.2012 р., а в частині оплати наданих послуг - до повного виконання (п. 7.2 Договору).

Так, як вказує позивач, на виконання умов договору ним у період з 25.08.2011 р. по 31.07.2012 р. надані послуги на загальну суму 1 046 280, 40 грн. (згідно бухгалтерської довідки від 14.08.2012 р., Том 2, арк. спр. 37, 105-106,118). В обґрунтування позовних вимог позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) , рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, оборотно-сальдова відомість за період з 01.08.2011 р. по 31.07.2012 р. (том 1, арк. спр. 27-150, том 2, арк. спр. 1-36, 55-67, 77, том 3, арк.спр.2-20).

Як вказано у позові, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та не оплатив у повному обсязі надані послуги, в зв'язку з чим за період з 30.01.2012 року до 31.07.2012 р. за ним утворилася заборгованість на суму 449 921,20 грн.

Як вбачається з позовної заяви, до січня 2012 року відповідач завжди добросовісно і своєчасно виконував свої обов'язки за договором і сплачував кошти за надані позивачем послуги. Але, починаючи із 30 січня 2012 р. відповідач систематично не сплачує кошти за надані послуги, тобто період, за який позивач просить стягнути заборгованість - з 30 січня 2012 р. по 31 липня 2012р.

Відповідно до позовної заяви, 19.07.2012 року відповідачу була направлена фінансова претензія з вимогою в десятиденний термін погасити заборгованість за послуги надані згідно договору № 12/08-1 від 02.08.2011 року в сумі 411 841,20 грн. Доказів надсилання даної претензії відповідачу позивачем не надано, відповідач факт отримання претензії заперечує.

Відповідно до п.5.7 договору, у разі порушення відповідачем термінів оплати, при умові своєчасного отримання замовником від виконавця всіх необхідних документів, вказаних в п.п. 2.1-2.6 даного Договору, оформлених належним чином, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки платежу. На підставі цього позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 26001,34 грн. (розрахунок суми пені в матеріалах справи, арк. спр. 71-76, том 2).

Таким чином, загальна сума, заявлена позивачем до стягнення становить 475 922,54 грн. Відповідач дані позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що роботи за 2011 рік ним оплачені повністю (позивач і не заявляє вимог про стягнення боргу за 2011 рік), за 2012 рік заборгованість також погашена.

Позивачем на вимогу суду неодноразово надавалися акти звірки взаємних розрахунків з відповідачем, однак вони підписані в односторонньому порядку та жодної доказової сили у зв"язку з цим не мають. Узгоджену звірку розрахунків сторони не провели.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов"язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов"язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовляється прийняте належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов"язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов"язку (ст.ст.612,613 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом досліджено матеріали справи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги (зокрема, договір № 12/08-1 від 02.08.2011 року про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, бухгалтерські довідки). Оригінали вказаних документів були оглянуті судом у засіданні.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до наступних висновків:

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов даного договору позивачем виконувалися роботи у 2011р. та у 2012р. 11.07.2012р. позивач звернувся з вимогою до відповідача про розірвання договору (докази направлення даної вимоги відповідачу та його отримання останнім відсутні) у зв"язку з систематичним порушенням зобов"язання по оплаті наданих послуг.

Як стверджує позивач, у 2011 - 2012 роках ним надано послуг на 1 046 280,40 грн. (згідно бухгалтерських довідок та наданих актів здачі-прийняття робіт). Заборгованість заявлена за 2012 рік. У позовній заяві позивач вказує, що за період з січня 2012 року по 31 липня 2012 року заборгованість склала 449 921 грн. 20 коп., що підтверджується:

Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 станом на 29 лютого 2012 р., рахунок-фактура № СФ -00000004 від 29 лютого 2012р на суму 68 452 грн 80 коп. (в частині оплати 21 624 грн).;

- Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000008 станом на 30 березня 2012р рахунок-фактура № СФ -00000005 від 30 березня 2012р на суму 30 182 грн 40 коп.;

-Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000014 станом на 31травня 2012 р., рахунок-фактура № СФ -000000017 від 31 травня 2012р на суму 27 540 грн 00 коп.;

- Актом здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 станом на 27 червня 2012 р., рахунок-фактура № СФ -000000020 від 27 червня 2012р на суму 82 280 грн 00 коп.

- Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000020 станом на 31 липня 2012р., рахунок-фактура № СФ -000000022 від 31 липня 2012р на суму 38 080 грн. 00 коп. (копії документів в матеріалах справи, Том 2, арк.. спр. 59-67).

Проте сума заборгованості відповідача перед позивачем, згідно даних документів, складає 399 706,40 грн. Належних доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем на суму 50 214,8 грн. (449 921,20 - 399 706,40 = 50 214,80) позивачем не надано. На вимогу суду обгрунтувати дану суму позивач пояснив, що це заборгованість за попередній період (2011 рік), проте жодних доказів у її підтвердження з вказівкою на період утворення заборгованості, на первинні документи для її підтвердження, тощо, не може бути надано через те, що відповідачем у 2011 році проплати здійснювалися нерегулярно і частинами. Враховуючи викладене, а також те, що у позові заявлена заборгованість до стягнення за 2012 рік, жодних доповнень та уточнень до позовної заяви від позивача не надходило, суд вважає позовні вимоги про стягнення цієї суми необгрунтованими, жодними доказами не підтвердженими та відмовляє у їх задоволенні.

Оцінюючи акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за 2012 рік (том 2, арк.спр.55-67), суд зазначає наступне:

Належним доказом виконання робіт приймаються судом акти №ОУ-000001 (30.01.2012р.), №0У-000002 (30.01.2012р.), №ОУ-000003 (30.01.2012р.), оформлені відповідно до встановлених вимог, підписані сторонами та скріплені їх печатками. За ними виконано робіт назагальну суму 153 171,20 грн. (рахунок-фактура №СФ-000001 від 30.01.2012р., арк.справи 55). Даний факт не заперечується відповідачем.

Платіжними дорученнями № 117859 від 12.10.2012 р. та №118046 від 16.10.2012 р. на загальну суму 200000,00 грн. з призначенням платежу: "по рахунку 1 від 30 січня 2012р." оплачені послуги згідно актів здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001, № ОУ-0000002, № ОУ-0000003 станом на 30.01.2012 р. В судовому засіданні представник відповідача на запитання суду усно повідомив, що переплачену суму в розмірі 46 828,8 грн. (200 000 - 153 171,20 = 46 828,80 грн.) слід зараховувати в рахунок погашення заборгованості згідно рахунку-фактури № СФ -00000004 від 29 лютого 2012р. на суму 68 452 грн 80 коп., згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 станом на 29 лютого 2012 р. Даний акт підписаний представниками відповідача - тими ж особами, що і попередні 3 акти, які визнані та оплачені відповідачем (арк.справи 60, том 2 справи).

Тож, оцінюючи даний доказ у сукупності з іншими, суд приймає його як належний та достатній доказ виконання робіт (надання послуг), незважаючи на заперечення відповідача та відсутність на акті його печатки. Судом враховано, що за актом ОУ-000006 за лютий 2012р. вартість робіт - 68 452,80 грн., відповідачем фактично сплачено 46 828,80 грн., тобто, різниця становить 21 624,00 грн. Ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно позовних вимог про стягнення 200 000,00 грн.: дана сума заборгованості існувала на момент звернення до суду (згідно штемпеля на поштовому конверті позовна заява здана в поштову установу 11.10.2012р., тобто, на момент виникнення спору та зверення до суду предмет спору у цій частині існував та припинив існування в подальшому, про що позивачу в момент звернення до суду не було відомо). Таким чином, провадження у справі у частині стягнення 200 000,00 грн. припиняється на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України з покладенням судового збору у цій частині на відповідача.

В результаті дослідження решти актів здачі-прийняття робіт за 2012 рік судом встановлено, що вони не містять жодних підписів представників відповідача, печаток сторін; будь-які докази направлення цих актів відповідачу чи їх передачі йому іншим чином відсутні; так само відсутні докази існування будь-яких заявок відповідача на виконання робіт (п.2.1 договору). Посилання позивача на те, що окрім актів, факт надання послуг підтверджується і іншими доказами - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, до уваги судом не береться, оскільки у матеріалах справи за 2012 рік є копії тільки 7 товарно-транспортних накладних, усі вони - за січень 2012 року (як уже зазначалось вище, за цей період борг сплачено та спору немає).

Відповідач факт виконання робіт (надання послуг) позивачем у спірний період категорично заперечує, так само як і факт подання на них заявок та направлення йому спірних актів. Відповідач також спростовує пояснення представника про те, що у 2012 році акти передавалися працівнику відповідача ОСОБА_5, оскільки дана особа була звільнена ще у грудні 2011 року (арк.справи 25, зворот, том 3 справи).

У судових засіданнях представник позивача неодноразово пояснювала неналежне оформлення документації, відсутність доказів направлення відповідачу актів, претензії, рахунків тим, що між сторонами існували давні партнерські відносини і ділові стосунки будувалися на взаємній довірі. Суд звертає увагу сторін, зокрема, позивача, на положення ст.ст.33,34 ГПК України стосовно розподілу між сторонами обов"язку доказування та подання доказів, їх належності та допустимості.

За таких обставин, надані позивачем копії видаткових накладних для підтвердження придбання дизпалива у відповідача у 2012р., хоч і містять посилання на спірний договір, однак самі по собі не є, на думку суду, належними та достатніми доказами у підтвердження наявності заборгованості у заявленому розмірі.

В позовній заяві позивач зазначає, що факт надання послуг відповідачеві підтверджується шляховими листами та товарно-транспортними накладними (додаються до позовної заяви том. 1, арк.. спр. 27-150, том 2, арк.. спр. 1-36 ). Дані докази не є належними з огляду на приписи ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових реквізитів: відсутня печатка та штамп підприємства, не зазначено місце складання документа, також відсутні прізвища осіб, що не дає змогу ідентифікувати особу, що їх підписувала; у наданих подорожніх листах для дорожньо-землерийної машини також відсутні обов'язкові реквізити: дата їх складання, а саме: неможливо встановити рік їх складення, а, отже, і час коли саме були надані послуги, не зазначені прізвища осіб, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка їх підписувала, тощо). У судовому засіданні 20.12.2012р. представник позивача просила не оцінювати дані докази, оскільки надано нові, а саме: копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури за 2011 рік. Однак, як неодноразово зазначалось вище, позивачем заявлена до стягнення заборгованість за 2012 рік.

Позовні вимоги про стягнення пені, яка за своєю правовою природою є способом забезпечення виконання основного зобов"язання, задоволенню не підлягають у зв"язку з відхиленням вимог про стягнення основного боргу у сумі 228 297,20 грн. На іншу частину основного боргу нарахування пені також є неправомірним, оскільки позивачем не надано належних доказів виконання умов п.5.7 договору №12/08-1, що є обов"язковою умовою для нарахування та стягнення пені.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, п.1-1 ч.1 ст.80,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, номер свідоцтва НОМЕР_2, інші дані невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансавтобуд»(юридична адреса: 01004, вул. Дарвіна, 8-А,м.Київ; фактична адреса: 03190, м. Київ, вул.. Естонська, 1/5,кв.33, ідентифікаційний код 33939701, інші реквізити невідомі) 21 624,00 грн. основного боргу та 4 432,48 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 200 000,00 грн. основного боргу - припинити у зв"язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.12.2012р.

Суддя О.С.Мацко