Рішення

від 17.12.2012 по справі 5011-58/10047-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/10047-2012 17.12.12

За позовомВійськовий прокурор Сумського гарнізону Центрального регіону УкраїниВ особі:Міністерство інфраструктури України В особі:337 окремий загін механізації Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0420) ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" Пропро стягнення 163145,95 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача -Аскарова А.В., дов. № 1129 від 05.12.2012р. до 28.02.2013р.

Від відповідача -не з'явився

Від прокуратури -Пилипчук В.О. посвідчення № 012248 до 01.11.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Військовий прокурор Сумського гарнізону Центрального регіону України в особі:Міністерства інфраструктури України В особі:337 окремий загін механізації Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0420) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" про стягнення 163145,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-58/10047-2012, розгляд справи призначено на 29.08.2012 року.

29.08.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.08.2012 року представники позивача та прокуратури у судове засідання з'явились.

29.08.2012 року представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

29.08.2012 року представник позивача у судовому засіданні надав суду документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року розгляд справи відкладено на 26.09.2012 року.

26.09.2012 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченко Е.О., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п.2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол № 1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 5011-58/10047-2012 передано для розгляду судді Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.10.2012 року.

01.10.2012 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного, справу № 5011-58/10047-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.10.2012 року.

24.10.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

24.10.2012 року представник позивача у судове засідання з'явився.

24.10.2012 року представники прокуратури та відповідача у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В зв'язку з неявкою представник прокуратури, відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 року, розгляд справи відкладено на 14.11.2012 року.

Розпорядженням від 14.11.2012 року, заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відрядженні, справу № 5011-58/10047-2012 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року справу № 5011-58/10047-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2012 року.

Розпорядженням від 15.11.2012 року, заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., справу № 5011-58/10047-2012 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.12 року.

17.12.2012 року представники позивача та прокуратури у судове засідання з'явились.

17.12.2012 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо направленого акта звірки взаєморозрахунків.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні розглянуто клопотання прокуратури про забезпечення позову, а саме накласти арешт на кошти а майно відповідача в розмірі ціни позову.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до приписів статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Суд відзначає, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

З огляду на викладене, подана позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому правові підстави для вжиття визначених позивачем заходів до забезпечення позову відсутні.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.12.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

17.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»(замовник) та 337 окремий загін механізації 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (підрядник) було укладено Договір № 13-06/31.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язався у межах договірної ціни згідно заявки замовника надати послуги технікою: екскаватор HYUNDAI R170W -1 од., КрАЗ65055 -5 од.

Ціна договору відповідно до всіх внесених додатковими угодами змін до договору складає 199 621,20 грн. (додаткова угода № 4 від 30.09.2011 р.).

Приймання закінчених робіт буде здійснюватиметься відповідно до вимог типової форми КБ-2 та КБ-3 (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням положень загальних умов на підставі актів виконаних робіт (КБ-2).

Відповідно до п. 8.2 договору підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику протягом 3 днів після виконання робіт, за 5 днів до завершення звітного періоду. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Перерахування коштів за виконані роботи здійснюється протягом 5 днів з дня підписання документів замовником.

Згідно п. 8.6 договору остаточний розрахунок здійснюється замовником на протязі 10 банківських днів після виконання робіт, передбачених договірною ціною та додатковими угодами в повному обсязі.

На виконання договору позивач виконав роботи передбачені договором на суму 220 180,80 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 5 від 25.10.2011 р., № 6 від 30.12.2011 р., № 2 від 23.08.2011 р. (в матеріалах справи).

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо виконання передбачених договором робіт.

В свою чергу відповідач розрахувався з позивачем частково заборгувавши 146 789,20 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.п.4, 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", за змістом частини другої пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді включає не лише подання прокурором позовної заяви, але й розгляд будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора. Такою іншою справою може бути справа про банкрутство, порушена господарським судом за заявою прокурора із зазначенням кредитора - державного органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, наприклад, органу державної податкової служби як органу стягнення обов'язкових платежів. Відповідно до статті 18 ГПК прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Згідно із статтею 36 1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Такий договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження повної оплати за виконані позивачем роботи передбачені договором.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 07.08.2012 р. підписаного обома сторонами заборгованість відповідача перед позивачем складає 146 789,20 грн.

Довідкою від 17.12.2012 р. позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 13-06/31 від 17.06.2011 року у сумі 146 789,20 грн.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими а тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 14 032,30 грн. пені, 3 604,97 грн. 3 % річних та 210,78 грн. інфляційних витрат (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 27.08.2012 р.).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 10.2 договору, замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань і у таких сумах: за затримку прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування пеню в розмірі 0,5 % вартості цих робіт за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України діючої на момент затримки прийняття робіт. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тому в разі прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім сплати штрафних санкцій замовник компенсує підряднику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, згідно чинного законодавства.

Як вбачається з договору, та зазначалося вище, сторони передбачили відповідальність у вигляді пені тільки за затримку прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування, проте в позові йдеться про прострочення оплати вартості виконаних підрядних робіт, таким чином підстави для стягнення пені відсутні, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 604,97 грн. 3 % річних та 210,78 грн. інфляційних витрат.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" (01010, м. Київ, Печерський р-н, вул. Івана Мазепи, буд. 3, літ. Б, офіс 197, код ЄДРПОУ 34575984) на користь 337 окремого загону механізації Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0402) (41600, Сумська область, вул. Клубна, 87, код ЄДРПОУ 33093267) заборгованість в сумі 146789, 20 грн. (сто сорок шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 20 коп.) грн., 3064, 97 грн. (три тисячі шістдесят чотири грн. 97 коп.) 3% річних та 210, 78 грн. (двісті десять грн. 78 коп.) інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" (01010, м. Київ, Печерський р-н, вул. Івана Мазепи, буд. 3, літ. Б, офіс 197, код ЄДРПОУ 34575984) в Доход Державного бюджету України з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму судового збору в розмірі 3001, 28 грн. ( три тисячі одну грн. шістсот дев'ять грн. 28 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 24.12.12 року

Суддя О.Є. Блажівська