Рішення

від 19.11.2012 по справі 5020-971/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року справа № 5020-971/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/»

(вул. Червонопрапорна, 26, м. Київ, 03083)

до Приватного підприємства «Будівельна компанія «Арка»

(вул. Силаєва, 8, м. Севастополь, 99029)

(вул. Аксютіна, 37, кв. 6, м. Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості у розмірі 137 000,80 грн,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився;

відповідача -Фоміна О.В., довіреність 615/3/1-12 від 15.11.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства «Будівельна компанія «Арка»про стягнення заборгованості за договором поставки №87 СФ від 19.08.2010 у сумі 156 371,42 грн, з яких: 123 037,60 грн -основний борг, 26 546,53 грн - пеня, 1599,49 -інфляційні витрати, 5 187,80 -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Приватним підприємством «Будівельна компанія «Арка» обов'язку щодо оплати поставленого товару за умовами договору поставки №87 СФ від 19.08.2010.

Ухвалою суду від 04.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

20.09.2012 представник позивача звернувся до суду із заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із проведенням перерахунку суми заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 137000,80 грн, з яких: 100037,60 грн -заборгованості за отриманий товар, 29 839,86 грн -пені, 5 815,92 грн -3% річних, 1 307,42 грн -інфляційних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог, відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

Ухвалою від 25.10.2012 строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в ході судового засідання, яке відбулося 16.11.2012, на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами погодився із врахуванням часткової сплати суми основної заборгованості.

Судом по справі оголошувалась перерва в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України з 16.11.2012 до 19.11.2012.

Після оголошеної перерви представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином та своєчасно.

Ухвалою від 19.11.2012, у зв'язку із сплатою відповідачем частини основної суми заборгованості, суд в порядку пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Будівельна компанія «Арка»суми основного боргу за договором поставки №87 СФ від 19.08.2010 у розмірі 35000,00 грн.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2010 між Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/»(далі -Постачальник) та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Арка»(далі -Покупець) був укладений договір поставки №87 СФ (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність (поставити) Покупцю бетон товарний (далі - Товар) в кількості та умовах, зазначених в цьому договорі, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість так, як це визначено умовами цього Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 1.2 асортимент Товару, що є предметом поставки за Договором, погоджується сторонами додатково та вказується в Додатках до цього Договору, які після їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, зазначено що з метою підтвердження факту поставки Товару Покупцю сторони складають та підписують з періодичністю один раз в десять днів (декаду) зведені накладні, які підтверджують обсяг поставки Товару як в натуральному, так і в вартісному виразі, а також вартість доставки такого Товару Покупцю за відповідну декаду.

Згідно пункту 4.1 Договору, поставка Товару за цим договором здійснюється Постачальником на підставі письмових замовлень Покупця (форма замовлення наведена в Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною).

За умовами пункту 5.1 Договору, ціна Товару, який поставляється Постачальником Покупцю за цим Договором, погоджена Сторонами та вказана у додатку №2 до цього Договору, який складає його невід'ємну частину.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, вартість транспортування Товару також зазначається в рахунку Постачальника на оплату Товару окремим рядком та сплачується Покупцем одночасно з оплатою вартості Товару протягом строку, вказаного в пункті 5.5 цього Договору.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар на його користь Товар шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Покупця, реквізити якого вказані нижче в статті 11 цього Договору, протягом 3 (трьох) днів з моменту відвантаження Товару.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 19.08.2010 та залишається чинним до 31.12.2010.

Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна з сторін не заявить про свій намір припинити його дію, строк дії цього Договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було поставлено товар згідно видаткових накладних на отримання товару на загальну суму 475 033,48 грн та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк. с. 33-77).

Відповідачем було здійснено часткову оплату на загальну суму 351995,88 грн.

Отже, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар та надані послуги виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за накладними та частково оплатив його.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи той факт, що в ході судового розгляду відповідач частково сплатив суму основного боргу, в наслідок чого провадження у справі у відповідній частині було припинено, та відсутність доказів погашення відповідачем залишку заборгованості за накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є предметом спору, суд дійшов висновку, що з Приватного підприємства «Будівельна компанія «Арка»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/»підлягає стягненню сума основної заборгованості у розмірі 65 037,60 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню за період з 24.12.2011 по 10.08.2012 у розмірі 29 839,86 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.1 Договору в разі прострочення оплати Покупцем поставленого на його користь Товару та/або вартості його доставки (транспортування), Покупець сплачує Постачальнику пеню за кожен день такого прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених Покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування та сплата пені здійснюється за весь період прострочки, тобто до моменту повного виконання Покупцем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого Товару та/або вартості його доставки (транспортування).

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Стаття 232 Господарського кодексу України визначає порядок застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням пункту 6.1 Договору, перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 29839,86 грн такими, що підлягають задоволенню (арк. с. 96).

Позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5815,92 грн та інфляційні витрати у розмірі 1 307,42 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних витрат та визнав їх вірними, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5815,92 грн за період з 24.12.2010 по 10.08.2012 та інфляційних витрат у розмірі 1 307,42 грн за період з 17.03.2011 по 10.08.2012 такими, що підлягають задоволенню (арк. с. 97-98).

Відповідно до частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Арка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф /Україна/" 102 000,80 грн, з яких: 65037,60 грн -основна заборгованість, 29 839,86 грн -пеня, 5 815,92 грн -3% річних, 1 307,42 грн -інфляційні витрати , підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому слід зазначити, що положеннями статті 7 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011 зазначено, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір»врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення позивачем розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011 зазначено, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір»врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку, зменшення позивачем розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Оскільки заявою від 20.09.2012 позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги, позивачу з Державного бюджету міста Севастополя підлягає поверненню сума судового збору у сумі (3127,43-2740,02) 387,41 грн.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Арка" (вул. Силаєва, 8, м. Севастополь, 99029, код ЄДРПОУ 33793566, р/р 26001301329759 в АТ «ОТП Банк»в м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф /Україна/" (вул. Червонопрапорна, 26, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ 31029255, р/р 26000000412000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь», МФО 300379) 102000,80 грн з яких: 65 037,60 грн -основна заборгованість, 29 839,86 грн -пеня, 5 815,92 грн -3% річних, 1 307,42 грн -інфляційні витрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 040,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути з Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001, код ЄДРПОУ 38022717, ГУ ДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 23013519) Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф /Україна/" (вул. Червонопрапорна, 26, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ 31029255, р/р 26000000412000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь», МФО 300379) суму судового збору у розмірі 387,41 грн.

Повне рішення складено 26.11.2012.

Суддя О.О. Єфременко