Рішення

від 26.11.2012 по справі 5020-1000/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року справа № 5020-1000/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ»

(вул. Глінки, 168, м. Сімферополь, 95022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я»

(вул. Правди, 10, офіс 401, м. Севастополь, 99014)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА»

(вул. Маяковського, 7/ вул. Торгова, 2, вул. Торгова, 6, м. Севастополь, 99000)

про стягнення заборгованості в розмірі 31 795,88 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "А Я"

(вул. Правди, 10, офіс 401, м. Севастополь, 99014)

до Приватного підприємства "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ"

(вул. Глінки, 168, м. Сімферополь, 95022)

про визнання договору недійсним,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом -не з'явився;

відповідача за первісним позовом -Смірнов О.А., довіреність б/н від 28.09.2012;

третя особа - Смірнова Н.Р., довіреність б/н від 29.05.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я» про стягнення заборгованості за договором підряду №4.306-11 від 30.09.2011 у сумі 37 184,59 грн, з яких: 35 358,00 грн -основний борг, 1826,59 грн -пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статі 175 Господарського кодексу України, статей 509, 525, 526, 530, 626 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами обов'язку щодо своєчасної оплати робіт за договором підряду №4.306-11 від 30.09.2011.

Ухвалою від 12.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

В ході судового засідання, яке відбулося 03.10.2012, представник позивача, у зв'язку із проведенням перерахунку суми заборгованості, надав клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 31 795,88 грн, з яких: 30 234,00 грн -основна заборгованість, 1 561,88 грн -пеня за період з04.05.2012 по 06.09.2012 (арк.с. 48).

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог, відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

У судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 18.10.2012 по 29.10.2012.

Ухвалою від 29.10.2012 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА».

Відповідач за первісним позовом подав через канцелярію суду зустрічну позовну заяву від 29.10.2012 (вх.№9136/11 від 29.10.2012) до Приватного підприємства "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" про визнання недійсним договору № 4.306-11 від 30.09.2011.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 92, 203, 215 Господарського кодексу України та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я», а саме відсутністю у директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я»Нігара В.І. повноважень на укладення договору підряду №4.306-11 від 30.09.2011.

Ухвалою від 30.10.2012 зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

12.11.2012 на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення позовних вимог за вих. №924 від 29.10.2012, представник позивача за первісним позовом просив стягнути с відповідача 31709,11 грн, з яких: 30234,00 грн -основної заборгованості, 1475,11 -заборгованість зі сплати пені за період з 11.05.2012 по 06.09.2012.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову (пункт 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011).

Враховуючи, що заява Приватного підприємства «ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ»за вих. №924 від 29.10.2012 в частині суми пені, що підлягає стягненню, одночасно змінює предмет та підставу зазначеної частини позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні цієї заяви та розглядає по суті позовні вимоги, з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 31 795,88 грн, з яких: 30 234,00 грн -основна заборгованість, 1 561,88 грн -пеня.

Строк розгляду справи був продовжений відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач за зустрічним позовом, ПП «ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ», зустрічні позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов та зазначає, що спірний договір був схвалений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я», а тому є дійсним. Крім того, відповідач за зустрічним позовом наполягає, що не знало та не могло знати про обмеження повноваження директора свого контрагента (арк. с. 112-114).

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення щодо позовних вимог, вважає, що зустрічний позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідач за первісним позовом, проти первісного позову заперечував та наполягав на зустрічних позовних вимогах, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Приватним підприємством "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" (далі - Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я»(далі - Замовник) був укладений договір підряду №4.306-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати корегування робочого проекту інженерного захисту території будівництва багатоповерхових житлових домів в м. Алупка по вул. Південноберегове шосе вище Мілютинського парку (далі -Об'єкт ) (арк. с. 10-13).

Згідно з пунктом 1.2 Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи та здати «Замовнику», а «Замовник» зобов'язується прийняти та сплатити їх.

Пунктами 1.3-1.4 Договору передбачено, що об'єми, види та вартість робіт, за цим Договором, визначаються завданням на проектування та кошторисом, які погоджені сторонами. Об'єми та види робіт, не передбачені завданням на проектування, необхідність в яких з'явилась у процесі виконання Договору, оформлюється додатковою угодою сторін у письмовій формі.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, вартість усіх робіт, доручених Підряднику за цим Договором, складає 30672,00 грн, у тому числі ПДВ - 5112,00 грн та належить змінам тільки в період дії Договору за погодженням Сторін за наявності певних умов та тільки у частині вартості, яка ще не виконана та не сплачена. Протокол узгодження про договірну ціну, є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №2 до Договору) (арк. с. 19).

Згідно з пунктом 2.2 Договору в продовж 5 ти банківських днів після підписання Договору «Замовник»зобов'язується перерахувати передоплату «Підряднику у сумі 15 336,00 грн, у тому числі ПДВ - 2556,00 грн.

Відповідно до змісту Додаткових угод №2, 3 від 30.09.2011 до Договору, вартість додаткових проектних робіт складає 20 022,00 грн, у тому числі ПДВ -3337,00 грн.

Пункт 2.1 Договору викладно у наступній редакції: «2.1. Вартість усіх робіт, доручених «Підряднику»за цим Договором, з урахуванням додаткових угод №2 та №3, складає 57 654,00 грн, у тому числі ПДВ -9609,00 грн та належить змінам тільки в період дії Договору за погодженням Сторін за наявності певних умов та тільки у частині вартості, яка ще не виконана та не сплачена.

Відповідно до розділу 4 Додаткової угоди №3 до Договору, в продовж 10-ти банківських днів після підписання додаткової угоди «Замовник зобов'язується перерахувати аванс «Підряднику»в сумі 10011,00 грн, у тому числі ПДВ - 1668,50 грн. Кінцевий розрахунок за виконані роботи «Замовник»призводить впродовж 5 банківських днів з дня підписання актів здачі -приймання виконаних робіт (арк. с. 14-15, 21).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Замовник в продовж 5 календарних днів з дня отримання акту здачі -приймання виконаних робіт повинен прийняти роботу, підписати акти, призвести кінцевий розрахунок та один екземпляр акту здачі -приймання повернути Підряднику.

Згідно з пунктом 4.3.2 Договору забезпечити фінансування робіт, що виконуються Підрядником, відповідно з умовами цього Договору.

Положеннями пункту 4.3.3 Договору у відповідності з діючим порядком та умовами цього Договору здійснювати приймання виконаних Підрядником робіт.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (пункт 7.1 Договору).

28.04.2012 між сторонами був підписаний акт здачі-приймання вишукувальної продукції до договору підряду №4.306-11 від 30.09.2011, яким визначено, що усі проектні роботи щодо корегування робочого проекту виконані у належному порядку та відповідають вимогам Договору.

Позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом (вих.№521 від 18.06.2012) була надіслана претензія з вимогою сплатити заборгованість за договором підряду №4.306-11 від 30.09.2011 у розмірі 36 418,74 грн, яка була отримана відповідачем 20.06.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та залишена відповідачем без задоволення (арк. с. 22-23).

На виконання умов Договору, відповідачем за первісним позовом на рахунок позивача за первісним позовом було сплачено 22 296,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №186 від 07.10.2011 та №258 від 10.02.2012, які містяться у матеріалах справи (арк. с. 25 - 26).

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "А Я" перед Приватним підприємством «ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ» станом на 01.09.2012 складає 30234,00 грн.

Позивачем за первісним позовом був зменшений розмір позовних вимог в частині основного боргу на 5124,00 грн у зв'язку із зарахуванням здійсненого відповідачем за первісним позовом платежу №175 від 26.10.2010 у сумі 5124,00 грн за договором № 4-326-10 від 07.09.2010 в рахунок оплати за договором № 4.306-11 від 30.09.2011 (лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "А Я" за вих.№ 19 від 02.07.2012) (арк.с.49).

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем складає 30234,00 грн і залишається непогашеною, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "А Я" наполягав на недійсності договору № 4.306-11 від 30.09.2011, посилаючись на пункти 6.18, 6.18.2, 6.19.2, 6.19.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я», відповідно до яких у товаристві діє колегіальний виконавчий орган -Правління товариства, яке складається з директора та заступника директора товариства.

Враховуючи, що Правління товариства на підставі частини Л) пункту 6.18.2 змін до Статуту, уповноважено здійснювати операції з майном товариства, представник позивача за зустрічним позовом вважає, що у директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я»Нігара В.І. були відсутні повноваження на укладення зазначеного договору підряду.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "А Я" до Приватного підприємства "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" про визнання недійсним договору підряду №4-306-11 від 30.09.2011 такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 6.19.4 змін до Статуту ТОВ «Фірма «А Я», директор уповноважений здійснювати операції з майном Товариства в порядку, встановленому частиною Л) пункту 6.18.2 та пунктом 6.19.2 Статуту, відповідно до яких при прийнятті рішення правління по здійсненню операцій з майном товариства, це рішення має бути підписане двома членами правління та погоджено з учасниками ТОВ «Фірма «А Я», які мають більш 60% Уставного капіталу товариства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у статті 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак повинні не порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак, така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними»№ 9 від 06.11.2009 (далі -Постанова Пленуму) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктом 8 Постанови Пленуму передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо)

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки загальними правовими підставами визнання правочину недійсним є порушення умов його дійсності, при вирішенні спору про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину, зокрема. Відповідність змісту угод вимогам матеріального законодавства, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.07.2012 по справі №5020-675/2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2012, позовні вимоги Мишкіна Бориса Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „АЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеліта", Бруєнка Валерія Івановича про застосування наслідків недійсності правочину задоволені повністю, визнані недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЯ", оформлені протоколами від 12.10.2009, 28.05.2010 та №7 від 22.10.2010; визнані недійсними зміни та доповнення до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЯ", зареєстровані державним реєстратором Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя під №10761050010003477 від 21.10.2009, №10761050011003477 від 02.06.2010, №10761070012003477 від 01.11.2010, №10761050013003477 від 02.11.2010.

Отже на момент укладення договору підряду №4.306-11 від 30.09.2011, з огляду на приписи пункту 6.19 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „АЯ" в редакції, затвердженої протоколом загальних зборів учасників від 12.10.2009, директор ТОВ «Фірма «А Я»Нігар В.Й. був наділений повноваженнями укладати без довіреності будь-які договори, контракти, угоди, інші правочини від імені Товариства, здійснювати операції з майном Товариства (оренда, суборенда списання матеріальних засобів, застава, відчуження нерухомого майна Товариства, земельних ділянок, їх застави), одержувати чи надавати фінансову допомогу, кредити та позики, розпоряджатися коштами і майном в межах, передбачених загальними зборами учасників Товариства.

Поряд з цим, позивач за зустрічною позовною заявою, посилаючись на частину третю статті 92 Господарського кодексу України зазначає, що сторонам при підписанні Договору повинно було бути відомо про те, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я»має обмеження у відношенні повноважень директора в частині здійснення операцій з майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я».

Зазначений довід позивача за зустрічним позовом спростовується наступним.

Відповідно до положень статті 62 Закону України «Про господарські товариства»у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників . Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

За приписами статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого судом станом на 10.09.2012, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я»є Нігар Володимир Йосифович - підписант, якій має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори від імені юридичної особи (арк.с.38-39).

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом по рядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення зазначеної норми, відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що укладаючи договір підряду №4.306-11 від 30.09.2011, Приватному підприємству "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" було відомо про існування обмеження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я».

До того ж, матеріали справи свідчать про подальше схвалення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я»договору № 4.306-11 від 30.09.2011, шляхом часткової оплати виконаних робіт у сумі 22296,00 грн за платіжними дорученнями №186 від 07.10.2011 та №258 від 10.02.2012, підписання акту здачи-прийому продукції від 28.04.2012 та підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2012.

Статтею 241 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наведене свідчить про те, що на день розгляду справи, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних чи допустимих доказів того, що під час укладення спірних договорів були порушені вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки інших підстав для визнання недійсним правочину, укладеного між юридичними особами діюче цивільне законодавство не передбачає.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог.

Оскільки договір № 4.306-11 від 30.09.2011є таким, що породжує для сторін цивільні права та обов'язки, позовні вимоги Приватного підприємства «ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ»підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

На підставі викладеного, суд вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті виконаних Підрядником робіт, виконаних за договором підряду №4.306-11 від 30.09.2011, у сумі 30234,00 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач за первісним позовом просить також стягнути з відповідача пеню за період з 04.05.2012 по 06.09.2012 у розмірі 1561,88 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.3 Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми Договору за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги положення пункту 2.3 Договору, яким передбачено, що кінцевий розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює протягом 5 банківських днів зі дня підписання актів прийому-передачи виконаних робіт, судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 11.05.2012 по 06.09.2012 у сумі 1 474,53 грн:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30234.00 11.05.2012 - 06.09.2012 119 7.5 % 0.041 %* 1474.53 грн

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я»на користь Приватного підприємства «ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ»підлягає стягненню 31 708,53 грн, з яких: 30234,00 грн -основна заборгованість, 1 474,53 грн -пеня.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволених позовних вимог, а за зустрічним позовом -на позивача за зустрічним позовом відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А Я» (вул.Одеська, 1 кв.17, м. Севастополь, 99011 , р/р 26004013001899 в ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 25136611) на користь Приватного підприємства «ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ» (вул. Глінки, 168, м. Сімферополь, 95022 , р/р 260030871005 в філії «КБ»АБ «Клірінгів дім»м. Сімферополя, МФО 384920, код ЄДРПОУ 02497890) заборгованість у розмірі 31708,53 грн, з яких: 30 234,00 грн -основна заборгованість, 1 474,53 грн -пеня, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1605,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.12.2012.

Суддя О.О. Єфременко