Рішення

від 26.11.2012 по справі 5020-1010/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року справа № 5020-1010/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Військової частини А0225

(вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007)

до Приватного підприємства «СОРІУС»

(вул. Ген. Крейзера, 19, м. Севастополь, 99008)

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 226 563,01 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Стець В.М., довіреність №113 від 27.12.2011;

відповідачів -Логутев В.М., довіреність б/н від 20.01.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Військова частина А0225 звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства «СОРІУС»про стягнення штрафних санкцій у розмірі 226563,01 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статтю 231 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням Приватним підприємством «СОРІУС»обов'язку щодо своєчасного виконання зобов'язань за умовами договору про закупівлю послуг за державні кошти №24/22-27 від 03.06.2011.

Ухвалою від 12.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

В судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва з 03.10.2012 до 11.10.2012, з 11.10.2012 до 01.11.2012.

Строк розгляду справи був продовжений відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач з позовними вимогами погодився частково із підстав, викладених у відзиві на позов та зазначає, що порушення строку виконання робіт було пов'язано із діями третіх осіб та незабезпечення позивачем ходового іспиту об'єкту через неможливість перевірки масляного насосу. Враховуючи, що позивачем не понесені збитки, фактично надані послуги прийняти позивачем без заперечень, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій нарахованих Позивачем до 3000,00 грн, у тому числі: 1000,00 грн -пеня, 2000,00 грн- штраф (арк.с. 26-27).

В подальшому відповідач надав суду розрахунок, відповідно до якого сума пені, що підлягає стягненню складає 52940,08 грн (арк.с.62-63).

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2011 між Військовою частиною А0225 (далі -Замовник) та Приватним підприємством «СОРІУС»(далі -Виконавець) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №24/22-27 (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у 2011 році надати послуги, зазначені в протоколі узгодження обсягу надання послуг (далі - Протокол), що додається, а Замовник -прийняти та оплатити такі послуги (арк. с. 8-9).

Згідно пункту 1.2 Договору Виконавець здійснює доковий ремонт з виконанням окремих робіт (далі -Послуги) військового корабля проекту 1124М корвета «Луцьк». Кількість послуг визначена у протоколі узгодження обсягу надання послуг.

Підставою для укладення цього Договору є повідомлення військової частини А 0225 від 06.05.2011 № 154/12/1-1298 про акцепт пропозиції конкурсних торгів Виконавця (пункт 1.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна цього Договору становить 2 094 644,95 грн, у тому числі ПДВ -349 107 ,49 грн.

Додатковим договором № 1 від 04.11.2011 про внесення змін до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 24/22-27 від 03.06.2011 сторони погодили зменшення обсягу закупівлі послуг відповідно до Протоколу узгодження обсягу надання послуг з докового ремонту з виконанням окремих робіт, які не підлягають виконанню та зменшення ціни Договору, у зв'язку із чим пункт 3.1 Договору виклали у наступній редакції: «Ціна Договору становить 1905083,02 грн, у тому числі ПДВ -317513,84 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг, протягом 60 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання та здавання наданих послуг та пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг.

За умовами пункту 5.1 Договору, термін надання послуг -протягом 45 календарних днів з дати укладання цього договору та підписання акту приймання обладнання в ремонт.

Згідно з пунктом 6.3.1 Договору, виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до положень пункту 7.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язань, передбачених пунктом 5.1 Договору, з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості надаваних послуг, з яких допущено прострочення виконання -за кожен день прострочення, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з пунктом 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2011.

Актом прийому корабля до ремонту від 01.08.2011, Корвет «Луцьк» проекту 1124 переданий для докового ремонту Приватному підприємству «СОРІУС»відповідно із Договором (арк. с. 13).

Отже, відповідно до умов Договору, зобов'язання відповідача повинні були бути виконані 14.09.2011.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором були виконанні відповідачем 25.11.2011, що підтверджується актом приймання та здавання наданих послуг від 01.12.2011 (арк. с. 12).

В ході судового розгляду представник відповідача не заперечував проти того факту, що Приватним підприємством «СОРІУС»було порушено строки надання послуг за Договором.

Позивачем на адресу відповідача за вих.№154/12/1-3750 від 23.12.2011 була надіслана претензія № 15 із вимогою сплатити застосовані штрафні санкції за порушення строку виконання зобов'язання за Договором у розмірі 226 563,01 грн, яка була отримана відповідачем 10.01.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. с. 15-16).

Проте, відповідач застосовані за несвоєчасне виконання умов Договору штрафні санкції не сплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне.

Згідно частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 216 , 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Положеннями статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми слідує, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Судом встановлено, що пеня та штраф у зазначеному розмірі передбачені умовами Договору та відповідають вимогам статті 231 Господарського кодексу України.

За таких обставин, є наявними правові підстави для нарахування Приватному підприємству «СОРІУС»пені та штрафу на загальну суму 226563,01 грн.

Відповідач у відзиві на позов просив зменшити розмір штрафних санкцій посилаючись на те, що підставою порушення строку виконання зобов'язання за Договором був лист Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»(вих.№017-579 від 15.08.2011), відповідно до якого у зв'язку із проведенням профілактичних робіт по ремонту головного докового насосу відповідач повинен був забезпечити вивід корабля «Луцьк»з доку 17.08.2011 (арк. с. 28).

Листом за вих.№387 від 29.08.2011 відповідач повідомив позивача про вивід корвету «Луцьк»із споруди №2 ВАТ «Севморзавод», на цей час об'єкт знаходиться у причалу № 94, здійснюються ремонтні роботи та планується постановка на 31.08.2011 (арк.с.29).

Листом за вих.№ 154/12/1-3351 від 10.11.2011 Військова частина А 0225 повідомив відповідача про те, що термін неможливості виконання робіт не буде враховуватися в строк надання послуг, передбачених Договором № 24/22-27 від 03.06.2011, оскільки позивач не має можливості перевірити в роботі масляного насосу ГУПа середньої лінії валу (арк.с.31).

З огляду на зазначене, позивачем визначений період нарахування штрафних санкцій з 15.09.2011 по 24.10.2011 та з 25.10.2011 по 09.11.2011.

При цьому, клопотання відповідача про зменшення застосованих штрафних санкцій задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зменшення штрафних санкції є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, судом взято до уваги відсутність належних та допустимих доказів щодо вживання відповідачем всіх встановлених договором заходів для недопущення господарського правопорушення, завчасного інформування позивача про неможливість закінчення докового ремонту військового корабля проекту 1124М «Луцьк»у строк, встановлений Договором.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем штрафних санкцій за Договором суду не надано, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «СОРІУС»на користь Військової частини А 0225 штрафних санкцій у розмірі 226 563,01 грн з яких: 93 207,20 грн -пеня, 133 355,81 грн -штраф такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СОРІУС» (вул. Ген. Крейзера, 19, м.Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 22285658, відомості про розрахункові рахунки в установах банку відсутні) на користь Військової частини А0225 (вул. Соловйова, 12, м.Севастополь, 99007, код ЄДРПОУ 14302650, р/р 35210001000009 у ДКС України, МФО 824509) 226 563,01 грн з яких: 93 207,20 грн -пеня, 133355,81 грн -штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4531,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.12.2012.

Суддя О.О. Єфременко