Рішення

від 20.12.2012 по справі 5020-1192/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року справа № 5020-1192/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства "Сіті"

(пр. Жовтневої Революції, 22, корп. 8, кв. 11, м. Севастополь, 99038)

про стягнення заборгованості в розмірі 28 452,58 грн, розірвання договору оренди та звільнення переміщень,

за участю представників сторін:

позивача - Бекетова Н.С., довіреність б/н від 17.09.2012;

відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства "Сіті" про стягнення заборгованості у розмірі 28452,58 грн, з яких: 2 783,41 грн -основна заборгованість, 124,49 грн -пеня, 248,38 грн -30% річних, 25 296,30 грн -штраф, розірвання договору оренди №40-12 від 03.03.2012 та зобов'язання звільнити переміщання.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 230 Господарського кодексу України, статті 526, 549, 610, 611, 625, 651 Цивільного кодексу України та положення статті 18, 19, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №40-12 від 03.03.2012.

Ухвалою від 23.10.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 23.10.2012, 14.11.2012, 05.12.2012 не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які надсилались відповідачу за адресою: пр.Жовтневої Революції, 22, корп. 8, кв. 11, м. Севастополь, 99038.

З довідки Управління статистики у м.Севастополі вбачається, що місцем знаходження Приватного підприємства "Сіті" є: пр.Жовтневої Революції, 22, корп. 8, кв. 11, м.Севастополь, 99038 (арк. с. 44).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2012 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством "Сіті" (далі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 40-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар -приймає в оренду вбудовані нежитлові приміщення (№ІІІ-16 - №ІІІ-21), загальною площею 27,8 кв.м, та частину приміщень загального користування площею 6,9 кв.м, розташовані на другому поверсі окремої будівлі лит. «А»за адресою: м. Севастополь, вул. В. Блюхера, 4а, що знаходяться на балансі РЕП-9 (надалі - об'єкт оренди), вартість якого складає згідно незалежної оцінки вартості від 31.12.2011 -46 845,00 грн (арк. с. 12-13).

Актом прийому - передачі від 03.03.2012, орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди (арк. с. 14).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 8 432,10 грн на рік. Орендна плата складається виходячи з орендної вставки - 18% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна (Додаток №3). Амортизаційні нарахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 705,50 грн за перший місяць оренди та перераховується Орендатором Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на відповідний рахунок. Орендна плата сплачується Орендатором щомісячно.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається корегуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Пункт 4.4.3 Договору визначає обов'язок орендатора своєчасно зараховувати орендодавцю орендну плату, а також інші платежі передбачені пунктом 4.4.4 Договору оренди, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі плату за комунальні та експлуатаційних послуг.

Відповідно до 7.1 Договору цей Договір діє з моменту його підписання і до 23.02.2015.

Неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті орендної плати за період з березня 2012 року по серпень 2012 року і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28 452,58 грн, з яких: 2783,41 грн -основний борг, 124,49 грн -пеня, 248,38 -30% річних, 25 296,30 грн -штраф, розірвання договору оренду № 40-12 від 03.03.2012 та повернення майна.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третю статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та частиною п'ятою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Сіті" заборгованості по орендній платі за період з березня 2012 року по серпень 2012 року в розмірі 2 783,41 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.03.2012 по 21.08.2012 у розмірі 124,49 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень пункту 8.5 Договору у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, орендар сплачує орендодавцю, окрім збитків, пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нарахована пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 21.03.2012 по 21.08.2012 у розмірі 124,49 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних за період з 21.03.2012 по 21.08.2012 у розмірі 248,38 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 8.6 Договору передбачає, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде у продовж більш ніж 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю окрім збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 30% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 248,38 грн такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача штраф за порушення зобов'язань за договором в розмірі 25 296,30 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пункт 8.7 Договору передбачає, що у випадку прострочення внесення орендної плати у продовж більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця крім збитків штраф у сумі, що дорівнює трикратного розміру річної орендної плати за договором.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011).

Враховуючи те, що розмір штрафу, заявлений позивачем, значно перевищує розмір основної заборгованості відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до розміру орендної плати за місяць, який складає 705,50 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 861,78 грн, з яких: 2 783,41 грн -основний борг, 124,49 грн -пеня, 248,38 -30% річних, 705,50 грн -штраф.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу, позивач вимагає розірвання договору оренди нерухомого майна №40-12 від 03.03.2012 та зобов'язання відповідача повернути орендодавцю орендовані приміщення.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

З матеріалів справи вбачається, що листом за вих.№01-15/2395 від 14.06.2012 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до відповідача із вимогою щодо розірвання договору оренди № 40-12 від 03.03.2012 та повернення майна у зв'язку із невиконанням орендатором умов договору (арк. с. 16).

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 7.4 договору він може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. До істотного порушення договору сторони відносять порушення умов договору, встановлених пунктами 3.4, 3.5, 4.4.2 - 4.4.13, 6.1 Договору. Сторони погодилися, що порушення будь-якого із зазначених пунктів є достатньою підставою для розірвання договору.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пунктом 13 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/237 від 25.05.2000 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з наступними змінами та доповненнями, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Однак на вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за погодженням сторін, а за наявності спору -за рішенням господарського суду.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди.

Між тим, стаття 651 Цивільного кодексу України зв'язує розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін з істотним порушенням договору. При цьому, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що необхідною умовою для застосування господарської санкції, як правового наслідку порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору, є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди. Тобто, йдеться не про загрозу заподіяння шкоди, не ймовірність її заподіяння, а про вже заподіяну шкоду, наслідком якої є позбавлення сторони за договором чогось, на що та розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2012 року відповідач здійснив часткову оплату суми заборгованості по орендній платі у розмірі 1411,00 грн, що підтверджується наданим розрахунком суми позову та не заперечується позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору та задоволення похідної від неї вимоги про встановлення обов'язку по звільненню об'єкту оренди та передання його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, з огляду на відсутність істотного порушення договору та спричинення значної шкоди несвоєчасним внесенням орендної плати.

Витрати по сплаті судового збору стосовно майнових вимог позивача покладаються на відповідача у повному обсязі у розмірі 1609,50 грн, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з огляду на приписи абзацу 4 пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011, яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору стосовно вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити переміщання у розмірі 1073,00 грн покладаються судом на позивача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сіті" (пр. Жовтневої Революції, 22, корп. 8, кв. 11, м. Севастополь, 99038, код ЄДРПОУ 32292541, відомостей про розрахункові рахунки в установах банку немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) 3 861,78 грн, з яких: 2 783,41 грн -основна заборгованість, 124,49 грн -пеня, 248,38 грн -30% річних, 705,50 грн -штраф.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Сіті" (пр. Жовтневої Революції, 22, корп. 8, кв. 11, м. Севастополь, 99038, код ЄДРПОУ 32292541, відомостей про розрахункові рахунки в установах банку немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 25.12.2012.

Суддя О.О. Єфременко