Рішення

від 24.12.2012 по справі 5020-1130/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року справа № 5020-1130/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Кумай"

(вул. Громова, 52, м. Севастополь, 99002)

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 7 745,83 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Літвінов Д.В., довіреність б/н від 29.10.2012;

- Куковський М.В., наказ №О-Л від 03.01.1999;

відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Кумай" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 23 472,30 грн, з яких: 7 290,32 грн -основна заборгованість, 15 694,54 грн -пеня, 487,44 грн -витрати по відшкодуванню комунальних платежів.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 175 Господарського кодексу України, статті 11, 16, 526 Цивільного кодексу України, обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди майна від 01.09.2011 в частині своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 10.10.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В ході судового засідання, яке відбулося 12.12.2012, представник позивача, у зв'язку із проведенням перерахунку суми заборгованості, надав клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 7 745,83 грн, з яких: 7 290,32 грн -основна заборгованість, 455,51 грн -пеня (арк. с. 66).

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог, відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали зменшені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 10.10.2012, 29.10.2012, 22.11.2012, 12.12.2012 не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які надсилались відповідачу за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (арк. с. 24).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представникам позивача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Приватним підприємством "Кумай" (Орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди майна (далі -Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння, та користування частину приміщень цокольного поверху двоповерхової вбудовано -прибудованої будівлі з цільовим призначенням використання -розміщення об'єкту охорони здоров'я, загальною площею 24,0 кв.м, для офісу магазину (надалі - об'єкт оренди), розташоване за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, Орендна плата сторонами погоджена у розмірі 2000,00 грн, у тому числі ПДВ - 333,33 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцеві на поточний рахунок не пізніше 5 числа наступного місяця.

Строк дії договору складає 1090 днів і діє з 01.09.2011 по 31.08.2014 (пункт 9.1. Договору).

Як вбачається з акту повернення майна від 20.05.2012, Орендар передав, а Орендодавець прийняв об'єкт оренди, сторони претензій один до одного не мають.

На виконання умов вказаного договору, Приватне підприємство «Кумай»свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами по наданню в оренду нежитлового приміщення, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки № 9 від 27.01.2012, № 18 від 28.02.2012, № 26 від 27.03.2012, № 34 від 23.04.2012, №43 від 24.05.2012, проте відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання перед позивачем по сплаті орендної плати виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 7290,32 грн, яка станом на день розгляду справи в суді залишається непогашеною, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

07.07.2012 за вих.№1 позивач надіслав на адресу відповідача претензію, яка залишена відповідачем без відповіді (арк. с. 12-13).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною п'ятою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в розмірі 7290,32 грн підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню за період з 05.02.2012 по 20.08.2012 у розмірі 455,51 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору сторони встановили, що за прострочення оплати орендної плати орендар оплачує пеню за весь період невиконання зобов'язань у розмірі 1% за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період невиконання зобов'язань.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі

449,87 грн:

Місяць та сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення (грн) січень 2000,00 грн 05.02.2012 - 22.03.2012 23.03.2012 -20.08.2012 48 149 7.7500 % 7.5000% 0.042 %* 0.041%* 39,81 123.77 лютий 2000,00 грн 05.03.2012 - 22.03.2012 23.03.2012 -20.08.2012 18 150 7.7500 % 7.5000% 0.042 %* 0.041%* 15,25 123,77 березень 2000,00 грн 05.04.2012 - 26.04.2012 (сплачено) 21 7.5000% 0.041%* 18,03 квітень 2000,00 грн 05.05.2012-20.08.2012 107 7.5000% 0.041%* 88,52 травень 1290,32 грн 05.06.2012 -20.08.2012 76 7.5000% 0.041%* 40,72

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 740,19 грн, з яких: 7 290,32 грн -основна заборгованість, 449,87 грн -пеня.

Разом з цим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на оплату послуг представника задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.03.2009 №01-08/183 та пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 №01-8/1270, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише у разі, якщо вони оплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджена відповідними фінансовими документами .

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт перерахування ним адвокату ОСОБА_2 понесених витрат на оплату отриманої правової допомоги, витрати на оплату правової допомоги у сумі 1000,00 грн задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства "Кумай" (вул. Громова, 52, м. Севастополь, 99002, р/р 26008226456 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 30229420) 7 740,19 грн, з яких: 7 290,32 грн -заборгованість по орендній платі, 449,87 грн -пеня, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1608,33 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2012

Суддя О.О. Єфременко