Рішення

від 25.12.2012 по справі 5015/5006/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.12 Справа№ 5015/5006/12

За позовом: приватного підприємства "Лакор", м. Львів, до відповідача:комунального підприємства "Телекомпанія "Львів-ТБ", м. Львів про: стягнення заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Білоус К.В. -довіреність від 19.12.2012 р., відповідача:не з'явився, На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Лакор" до комунального підприємства "Телекомпанія "Львів-ТБ" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 28.11.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.12.2012 р.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору на виготовлення продукції від 06.02.2012 р. не здійснив оплати за виготовлену та поставлену продукцію. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 29 754,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2 256,41 грн. пені, 704,31 грн. -3% річних.

У зв'язку із збільшенням позовних вимог суд враховує наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений за юридичною адресою: вулиця Підвальна, будинок 3, Галицький район, місто Львів, Львівська область, 79008.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За таких обставин відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір на виготовлення продукції від 06.02.2012 р. За умовами цього договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити (передати у власність) з моменту отримання авансу:

- повноколірне панно -27,6 м 2 ,

- стіл 4100*750*750 мм -1 шт.,

- стіл 1600*1000*750 мм -1 шт.,

- виготовлення та монтаж несучого каркасу -1 шт.

Відповідно до пункту 2.1 договору, загальна вартість товару, що передається у власність покупця згідно з цією угодою, становить 29 754,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію та виконані роботи, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000066 від 01.03.2012 року на суму 29 754,00 грн. Жодних зауважень щодо якості, обсягів та терміну виконання робіт відповідач не пред'являв.

Доказів оплати вартості виконаних робіт у сумі 29 754,00 грн. відповідач не представив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Сторонами узгоджено суму заборгованості в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 року по 04.12.2012 року.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як убачається з матеріалів позову, між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі договору від 06.02.2012 року, який належить до змішаного виду договорів. Зазначене мотивується тим, що позивач зобов'язався поставити повноколірне панно, столи, а також виготовити та змонтувати несучий каркас. За таких обставин аналізований договір містить ознаки як договору поставки, так і договору на виконання робіт.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Сторонами в пункті 3.1 Договору узгоджено, що оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок постачальника авансом в розмірі 50% - 14 877,00 грн. вартості продукції, вказаної у відповідному рахунку до договору, до початку виконання робіт з виготовлення продукції. Остаточний розрахунок за продукцію в розмірі 50% - 14 877,00 грн. здійснюється протягом 3-х банківських днів після її фактичної поставки та підписання накладних або актів виконаних робіт.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення основного боргу в сумі 29 754,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 Договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Оскільки Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, то позивачем правомірно нараховано пеню, виходячи з таких ставок. Разом з тим, суд вважає частково невірним здійснений позивачем розрахунок цієї суми. Тому провівши перерахунок пені, судом встановлено, що до стягнення підлягає 2 238,05 грн. В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими. В решті позовні вимоги в цій частині суд відхиляє.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 704,31 грн. -3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 625, 628, 712, 837 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4 3 , 22, 33, 38, 43, 49, 64, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Телекомпанія "Львів-ТБ" (адреса: вулиця Підвальна, будинок 3, Галицький район, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 31074340 ) на користь приватного підприємства "Лакор" (адреса: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 10, квартира 6 Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79015; ідентифікаційний код 25546183 ) 29 754,00 грн. основного боргу, 704,31 грн. -3% річних, 2 238,05 грн. пені, 1 608,53 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 28.12.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.