Рішення

від 24.12.2012 по справі 5015/4476/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.12 Справа№ 5015/4476/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97», м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 192 110, 95 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Чулков О.В. -представник за довіреністю №б/н від 13.01.2012р.;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос»до Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97»про стягнення заборгованості в сумі 192 110, 95 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.10.2012р. справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос»до Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97»про стягнення заборгованості в сумі 192 110, 95 грн. надіслано за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 29.10.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 08.11.2012 р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 08.11.2012р. розгляд справи відкладено на 26.11.2012р.

В судовому засідання 26.11.2012р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 26.11.2012р. розгляд справи відкладено на12.12.2012р., а 12.12.2012р. на 24.12.2012р.

В судове засідання 24.12.2012р. позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві з врахуванням уточнень позовних, просить стягнути з відповідача заборгованість 170 872,34 грн. -основного боргу, 11 481,35 грн. -пені. Сума основного боргу підтверджується Актом звіряння розрахунків за період з 18.05.2011р. -13.11.2012р, що належним чином підписаний та скріплений печатками сторін.

В судове засідання 24.12.2012р. відповідач повторно явки повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, , вимог ухвали суду від 29.10.2012 р. не виконав, відзиву на позов не надав, процесуальним правом на захист своїх інтересів не скористувався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 24.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

18.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос»(Продавець) та Приватним акціонерним товариством «херсонський оптовий дім-97»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 55 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.п.1.1.,1.2. Договору Продавець (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське володіння) Покупця (відповідача) товар (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Найменування товару: продукти харчування, відповідно до видаткових накладних.

Товар постачається згідно заявок Покупця. Покупець оплачує поставлений Продавцем товар за ціною передбаченою у видатковій накладні Продавця. (п.п. 3.1.,3.2. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору Покупець зобов'язується повністю розрахуватись з Продавцем протягом тридцяти п'яти календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору купівлі-продажу №55 від 18.05.2011р. позивач (Продавець) поставив відповідачу (Покупцю) товар на загальну суму 557 355,40 грн.

Однак, відповідач частково виконав свої зобов'язання згідно Договору.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2012р. борг відповідача становив 221 893,48 грн., підписаний двома сторонами і завірений печатками. З того часу відповідач розрахувався частково, в сумі 41 163,88 грн.

На 18.09.2012р. відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 180 629,60 грн. за наступними видатковими накладними: видаткова накладна №13040 від 22.12.2011 року на суму 34 242,96 грн.(частково оплачена, не оплачено 27 472050грн.); видаткова накладна №13045 від 22.12.2011 року на суму 35 564,70 грн.; видаткова накладна №13053 від 22.12.2011 року на суму 20 285,04 грн.; видаткова накладна №13059 від 22.12.2011 року на суму 12 274,38 грн.; видаткова накладна №13060 від 22.12.2011 року на суму 11 530,80 грн.; видаткова накладна №2724 від 05.03.2012 року на суму 5 539,38 грн.; видаткова накладна №2727 від 05.03.2012 року на суму 4 672,80 грн.; видаткова накладна №2728 від 05.03.2012 року на суму 10 776,72 грн.; видаткова накладна №2730 від 05.03.2012 року на суму 9 549,36 грн.; видаткова накладна №2731 від 05.03.2012 року на суму 6 000,12 грн.; видаткова накладна №2732 від 05.03.2012 року на суму 3 624,96 грн.; видаткова накладна №2733 від 05.03.2012 року на суму 9 602,76 грн.; видаткова накладна №8691 від 13.08.2012 року на суму 7 824,84 грн.; видаткова накладна №8697 від 13.08.2012 року на суму 7 366,20 грн.; видаткова накладна №8693 від 13.08.2012 року на суму 8 545,08 грн.

Відповідач здійснив повернення товару за Договором на суму 9 757,26 грн., за наступними поворотними накладними: №4274 від 02.10.2012 року на суму 764,22 грн.; №4276 від 02.10.2012р. на суму 761,28 грн.; №4277 від 02.10.2012 року на суму 479,52 грн.; № 5421 від 29.10.2012 року на суму 119,88 грн.; № 5470 від 29.10.2012р. на суму 211,92 грн.; № 5473 від 29.10.2012 року на суму 345,24 грн.; № 5481 від 29.10.2012 року 1 120,98 грн.; № 5475 від 30.10.2012 року на суму 239,76 грн.; № 5412 від 31.10.2012р. на суму 269,82 грн.; № 5413 від 31.10.2012 року на суму 778,14 грн.; № 5419 від 31.10.2012року на суму 269,82 грн.; № 5423 від 31.10.2012 року на суму 1 842,18 грн.; №5426 від 31.10.2012 року на суму 2554,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачем неодноразово проводились звірки розрахунків, що оформлювались відповідними актами.

Позивачем 21.11.2012р. подано уточнення позовних вимог вх.№26369/12 в частині стягнення основної суми бору, в якому просить стягнути з відповідача 170 872,34 грн.

На час розгляду справи в суді заборгованість у відповідача складає 170 872,34 грн. з врахуванням часткової оплати за товар, та з врахуванням повернення товару за Договором, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 18.05.2011р. -13.11.2012р., що належним чином підписаний та скріплений печатками сторін, без жодних застережень.

Відповідно п.9.1. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 11 481,35 грн.

З поданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, щодо ПАТ «Херсонський оптовий торговий дім -97», відповідно до якого порушено справу про банкрутство. Ухвалою господарського суду Львівської області 26.10.2012р. у справі №5015/4470/12 прийнято заяву до розгляду і порушено провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до положень п.54 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18.12.2009р. №15, п. 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 № 04-5/1193 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Доказів погашення заборгованості на день розгляду справи позивачем та відповідачем до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 55 від 18.05.2011р., що, зокрема, вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами та скріпленими печатками, без жодних застережень.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, доказів здійснення оплати вартості товару на момент розгляду спору суду не подано, тому суд прийшов до висновку про задоволення уточнених (зменшених) позовних вимог в частині стягнення з відповідача 170 872,34 грн. основного боргу, що підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків за період з 18.05.2011р. -13.11.2012р., оскільки такі обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно п.9.1. Договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожний день затримки платежу.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Щодо нарахування суми пені, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.4.1. Договору Покупець зобов'язується повністю розрахуватись з Продавцем протягом тридцяти п'яти календарних днів з моменту поставки товару.

Отже, у випадку прострочення виконання зобов'язання нарахування пені розпочинається на тридцять шостий день та і з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

Суд здійснивши перерахунок встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 11 192,29грн., а в частині 289,06 грн. пені -відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідноп.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення у зв'язку з уточненням позовних вимог в бік зменшення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в розмірі 195,15 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 179, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 509, 526, 610-612, 626, 629, 655, 692, Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім -97»( 79021, місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 93 ; ідентифікаційний код 24121211) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Міжнародна група компаній «Геліос»(02092, місто Київ, вулиця Алма- Атинська, будинок 35-А; ідентифікаційний код 37500508) 170 872,34 грн. основного боргу, 11 192,29 грн. пені та 3 641,29 грн. витрат на оплату судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариство з обмеженою відповідальність «Міжнародна група компаній «Геліос»(02092, місто Київ, вулиця Алма- Атинська, будинок 35-А; ідентифікаційний код 37500508) з Державного бюджету України 195,15 грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 2025 від 19.09.21012р.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.12.2012 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Суддя Коссак С.М.