Постанова

від 24.12.2012 по справі 2а/1270/8434/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8434/2012

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Агевич К.В., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнотранс» про стягнення заборгованості в сумі 224,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2012 року виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнотранс» про стягнення заборгованості в сумі 224,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехнотранс» є юридичною особою, зареєстровано платником збору на обов'язкове державне соціальне страхування, що має найману робочу силу, в Алчевській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 440210001009.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з частинами 5, 6 пункту 7 розділу Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" діяв порядок, передбачений Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" роботодавець як страхувальник зобов'язаний нараховувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Розмір страхових внесків та порядок їх обчислення і сплата роботодавцями та застрахованими особами було визначено Законом України від 11 січня 2001 року № 2213-ІІІ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року № 16, зокрема, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, що має найману робочу силу, повинен нараховувати 1,4 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5 % - 1,0 % від суми оплати праці найманих працівників.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню, що передбачено частиною 1 статті 30 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Згідно звіту ф4 ФСС з ТВП станом на 01.07.2009 за страхувальником рахується непогашена частина заборгованості у сумі 224,49 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнотранс» заборгованість у сумі 224,49 грн. на користь виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Ухвалою від 02 листопада 2012 року відкрито провадження за вказаним адміністративним позовом та призначено до розгляду у скороченому провадженні. Одночасно запропоновано відповідачу у 10 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження надати на адресу Луганського окружного адміністративного суду заперечення проти позову та необхідні документи або письмову заяву про визнання позову. Копію ухвали надіслано сторонам.

Відповідач заперечення суду не надав. Ухвала про відкриття скороченого провадження та пам'ятка про права та обов'язки направлена відповідачу на адресу: 94330, Луганська область, місто Перевальськ, вул. Кірова, 136, повернулись до суду з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехнотранс», і.к.31195686 є юридичною особою, взято на облік Алчевською міською виконавчою дирекцією Луганського обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності за № 440210001009 у якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що підтверджується відповідною заявою, свідоцтвом, довідками з ЄДР (а.с.8,9,10,12).

Відповідно до ст. 14 Закону України від 14.01.1998 № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Згідно із частиною 3 статті 10 Законом України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі ЗУ №2240) виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Законом України № 2240 визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.1 Закону України № 2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст.13 Закону України № 2240 виконавча дирекція Фонду, серед іншого, забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; здійснює оперативне розпорядження страховими коштами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду; здійснює матеріальне забезпечення та надає соціальні послуги за цим Законом; здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; представляє інтереси страховика в судових та інших органах.

Статтею 22 Закону України № 2240 передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Страхувальники - юридичні та фізичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 січня 2001 року №2213-ІІІ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування " (який був чинним до 01 січня 2011 року) та підпунктів 3.1.1 та 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16 (яка була чинною до 16 червня 2011 року) розмір страхових внесків у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складає:

- для роботодавців - 1,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці " , та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- 0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

- 1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Законом України № 2240 встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період (стаття 23 Закону).

Статтею 30 Закону України № 2240 передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до статті 30 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, не застосовується.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст.1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 року № 2213 та п.п. 3.1.1. "Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності" від 26.06.2001 р. №16 відповідач має найману робочу силу, тому повинно нарахувати 1,4% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5% -1,0% від суми оплати праці найманих працівників.

Згідно звіту по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням форми Ф4-ФСС з ТВП за 2011 рік станом на 01.01.2011 за ТОВ «Укртехнотранс» рахується непогашена частина заборгованості у розмірі 224,49 грн. ( а.с.6).

Вказана заборгованість утворилася через несплату нарахованої заборгованості на кінець звітного періоду у сумі 224,49 грн., відповідно до звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за І півріччя 2009 року, який був наданий підприємством до Фонду. (а.с.7)

Враховуючи те, що відповідач на час судового розгляду справи в добровільному порядку заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 224,49 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнотранс» про стягнення заборгованості в сумі 224,49 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнотранс» на користь Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість зі сплати страхових внесків яка виникла з 01.07.2009 по 01.01.2012 у сумі 224,49 грн. (двісті двадцять чотири гривні 49 коп.) та перерахувати на р/р 37172500100001 в ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 21785643.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.В. Агевич