Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а/0470/12801/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12801/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Грушко Н.В.

за участю сторін:

від позивача -Вишневський В.І.

від відповідача -Водопоєнко О.В., Горнак Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕК»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, в якому просив:

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «НЕК»та складання акту №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо корегування на підставі акту №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012, додатку 5 до декларації з податку на додану вартість ТОВ «НЕК»за травень 2012 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо внесення змін до бази «АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України»на підставі акту №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012, додатку 5 до декларації з податку на додану вартість ТОВ «НЕК»за травень 2012 року;

- зобов'язати ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська скасувати коригування додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕК»за травень 2012 року, що було здійснено на підставі акту перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 року та відновити показники у базі «АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України»(5 Додаток);

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, які полягають у визнані правочинів, здійснених ТОВ «НЕК»за травень 2012 року по ланцюгу з контрагентами - покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, які полягають у направленні акту перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 року до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України;

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, які полягають у встановлені відсутності за юридичною адресою ТОВ «НЕК»первинних бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «НЕК» з питань своєчасності, достовірності. Повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість за травень 2012 року, за результатами якої складено довідку акту перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 . У висновках складеного акту податковий орган зазначив, що ТОВ «НЕК»не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із контрагентами їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу з контрагентами за період травень 2012 року. На підставі складеного акта та викладених у ньому висновків податковим органом було відкориговано показники податкової звітності позивача з ПДВ за травень 2012 року в електронній базі «АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України» . Позивач зазначає, що дії податкового органу щодо проведення перевірки та складання акту є протиправними, оскільки останнім порушено порядок її проведення. Разом з тим, висновки податкового органу є необґрунтовані та безпідставні, оскільки під час перевірки відповідачем не було досліджено жодних документів на підставі яких позивачем сформовані показники податкової звітності, а тому такі висновки ґрунтуються тільки на особистих доводах фахівців податкового органу. Також, позивач вказує і на те, що податковий орган не має права самостійно виключати з електронної бази даних «АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених позивачем у податковій декларації, однак такі дії були відповідачем вчинені в порушення норм ст. 49 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що здійснючи перевірку позивача податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та Конституцією України. Крім того, відповідач зазначав, що під час перевірки позивач не підтвердив реальність задекларованих показників податкової звітності за травень 2012 року ніякими первинними документами, також податковим органом під час перевірки не було встановлено у позивача наявності необхідних ресурсів для ведення господарської діяльності у тих об'ємах, які задекларовані останнім у травні 2012 року, а тому податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, у травні 2012 року. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на підставі наказу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 30.07.2012 №235, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 ПК України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «НЕК»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за травень 2012 року, за результатами якої було складено акт №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 .

Як зазначено в акті перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012, - «перевіркою встановлено: Відповідно до частини 1, 5 ст . 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто такі правочини носять фіктивний характер.»

Разом з тим, податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про те, що ТОВ «НЕК»порушено ст. 93 ЦК України, а саме позивач не знаходиться за юридичною адресою.

Також, під час розгляду справи було встановлено, що на підставі акту перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 відбулося коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються податковим органом в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України», в тому числі в частині декларування податкового кредиту з податку на додану вартість і податкового зобов'язання за господарськими операціями, вчиненими ТОВ «НЕК»з контрагентами, зазначеними у додатку 5 до декларації з ПДВ за травень 2012 року.

Зазначений факт був підтверджений і представником відповідача в судовому засіданні, а також підтверджений копією листа вих.№17398/23-221, який був наданий відповідачем на інформаційний запит ТОВ «НЕК».

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям податкового органу, суд керується положеннями Конституції України, Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772 (далі -Порядок № 984).

Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Як зазначено у наказі ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 30.07.2012 №235 «Про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НЕК», позапланова перевірка позивача призначена на підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Положеннями п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту

Як вбачається з акту перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012, у ньому податковий орган жодного разу не посилався на матеріали перевірок інших платників податків, які нібито були підставою для проведення позапланової перевірки ТОВ «НЕК».

Не було надано відповідачем матеріалів перевірки інших платників податків і під час розгляду справи судом.

Згідно із п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Також приписами п. 79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Перевіряючи дотримання відповідачем під час проведення перевірки позивача положень вищенаведених норм ПК України, судом встановлено наступні обставини.

Так, в акті перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 відсутні будь-які посилання податкового органу на належне повідомлення ТОВ «НЕК»про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, а зазначено лише те, що останній у десятиденний термін та на момент проведення перевірки документів на підтвердження задекларованих показників податкових зобов'язань та податкового кредиту у травні 2012 року не надав.

У судовому засіданні та у позовній заяві представник позивача посилався на те, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки ТОВ «НЕК»не отримувало.

Під час розгляду справи на вимогу суду представник відповідача доказів направлення рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення керівнику ТОВ «НЕК» чи іншому уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки суду не надав.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що платник податків ТОВ «НЕК»був належним чином повідомлений про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, у зв'язку з чим приходить до висновку, що відповідачем не дотримано п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України.

Не повідомивши позивача про проведення перевірки відповідач фактично позбавив його права надати відповідні пояснення та документи на підтверджені задекларованих показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено суду тих обставин, які б надавали йому право розпочати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, а тому його дії щодо проведення такої перевірки є протиправними, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «НЕК»в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку діям ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, які полягають у визнані правочинів, здійснених ТОВ «НЕК»за травень 2012 року по ланцюгу з контрагентами - покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ст. 203, 215, 228 ЦК України, а також дій щодо встановлення відсутності за юридичною адресою, судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, основними контрагентами ТОВ «НЕК», які відображені останнім у додатку 5 до декларації з ПДВ за травень 2012 року, були ТОВ «РЕСПЕКТ-УКРАЇНА», ТОВ «ТРІНІТІ», ТОВ «САП'ЯН», ПП «ГРАНД», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ РЕСПЕКТ».

Зі змісту акту перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 вбачається, що висновку щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «НЕК»з вищенаведеними контрагентами, на підставі яких сформовані показники податкової звітності з ПДВ за травень 2012 року, податковий орган прийшов у зв'язку з тим, що по-перше, під час перевірки встановлено, що ТОВ «НЕК»не знаходиться за своїм місцезнаходженням, по-друге, у ТОВ «НЕК»відсутні необхідні умови ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Проте, суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо є фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинам укладених з ТОВ «РЕСПЕКТ-УКРАЇНА», ТОВ «ТРІНІТІ», ТОВ «САП'ЯН», ПП «ГРАНД», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ РЕСПЕКТ», на підставі яких сформовані показники податкової звітності за травень 2012 року, позивач надав копії наступних первинних документів: реєстру отриманих і виданих податкових накладних; договорів купівлі-продажу та поставки; податкових та видаткових накладних; актів здачі-прийому робіт; товарно-транспортних накладних (а.с. 23-249 том 1, а.с. 1-39 том 2).

Зі змісту досліджених вище первинних документів, видно, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем згідно до укладених правочинів.

Що стосується посилання податкового органу на відсутність позивача за місцемзнаходженням, а саме за адресою: АДРЕСА_1, то суд також не погоджується з таким твердженням, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Крім того, позивачем на підтвердження провадження господарської діяльності за його юридичною адресою, було надано суду договір №15-11а від 16.12.2011 оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ПП ОСОБА_4 та ТОВ «НЕК».

Також, на підтвердження наявності складських приміщень, позивач надав суду договір оренди №6/12 від 01.03.2012, укладеного з ТОВ «МАС ЦЕНТР», відповідно до якого ТОВ «НЕК»орендує складські приміщення загальною площею 1000 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Білостоцького, 93.

Разом з тим, суд зазначає, що нормами чинного податкового законодавства України, відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право під час проведення перевірки встановлювати нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Така ж сама правова позиція зазначена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Проте, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, які полягають у визнані правочинів, здійснених ТОВ «НЕК»за травень 2012 року по ланцюгу з контрагентами - покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ст. 203, 215, 228 ЦК України, а також дій щодо встановлення відсутності за юридичною адресою з огляду на наступне.

Відповідно до абз.2 п.3 Наказу ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 «Про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В зазначеному пункті Порядку № 984 мова йде саме про акт, як джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки, а не самого рішення.

Отже, акт перевірки податкового органу не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії.

Тобто, суд вважає, що порушене право позивача полягає саме у коригуванні податкової звітності на підставі акту перевірки, а тому належним способом захисту прав позивача відновлення для відновлення його порушеного права можуть бути позовні вимоги, які стосуються дій та зобов'язань пов'язаних саме з цим коригуванням.

Що стосується дій податкового органу щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «НЕК»в електронній базі даних АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України», то такі дії також є протиправними з огляду на наступне.

Так, спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.53.3 ст. 54).

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст. 58).

В силу абз.2 п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення-рішення не виносив, що є порушенням норм ст. 58 Податкового кодексу України.

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування відповідачем у вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2012 року без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 підтверджений матеріалами справи та поясненнями представника відповідача у ході судового розгляду справи.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу -підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця -податкові зобов'язання, а у покупця -податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у коригуванні в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ позивача за травень 2012 року без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 .

За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за травень 2012 року.

Отже, в цій частині позовні вимоги ТОВ «НЕК»підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у направленні акту перевірки до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України , то в цій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки зазначена вимога направлена на захист прав та інтересів не позивача, а на захист прав та інтересів його контрагентів, що суперечить ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом її прав свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності своїх дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та коригування показників податкової звітності позивача, а тому суд вважає за необхідне адміністративний позов в цій частині позовних вимог задовольнити, в іншій частині позивачу відмовити.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕК» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕК».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо корегування показників податкової звітності в електронній базі даних «АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України», а саме показників додатку №5 до декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕК» за травень 2012 року на підставі акту перевірки №1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній базі даних «АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показники податкової звітності, що зазначені у додатку №5 до декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕК» за травень 2012 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 03.12.2012 року.

Суддя О.С. Луніна