Рішення

від 25.12.2012 по справі 5024/1654/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 5024/1654/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Бабіжаєві К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ,

до фермерського господарства "Магнум", с. Млове Бериславського району Херсонської області,

про стягнення 7675,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Литвиненко О.В., керівник, паспорт серія МО № 738928 виданий Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області від 15.10.1999р.; Ахтямов Р.С., представник, довіреність від 04.12.12р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства "Магнум" (відповідач) суми 30% річних у розмірі 5057,61 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 107,69 грн. та суми пені у розмірі 2510,86 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1609,50 грн. та 450,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору купівлі-продажу № МТ/6-00014 від 26.04.2011 р., положення ст.ст. 11, 509, 610, 625 ЦК України та положення ст.ст. 35, 173, 231 ГК України.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, в засідання суду не прибув, але 18.12.12р. надіслав витребувані ухвалою суду докази та заявив клопотання про розгляд справи без його участі. Дані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 26.04.2011р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (надалі - договір) засобів захисту рослин (та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу № МТ/6-00014 (п. 1.1).

Згідно п. 5.5 договору сторони визначили, що 50% вартості товару оплачується покупцем в строк 30 квітня 2011р.; інші 50% вартості товару оплачується покупцем в строк до 01 вересня 2011р.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 41311,59 грн., у зв'язку з чим, останній звернуся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № МТ/6-00014 від 26.04.2011р.

В подальшому, рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 5024/551/2012 з відповідача на користь позивача стягнуто суму 17940 грн. - суму боргу; 1445,03 грн. - суму 30% річних за 98 днів прострочки платежу з 02.09.2011р. по 08.12.2011р.; 746,60 грн. - суму пені за той же період прострочки того ж платежу при обліковій ставці НБУ в той період 7,75%; 35,90 грн. - суму інфляційних у зв'язку з несплатою 17940 грн. у вересні, жовтні, листопаді 2011р.; 3588 грн. - суму штрафу як 20% від названої суми боргу, а також 925,46 грн. судового збору.

Проте, відповідач станом на 20.11.2012р. рішення господарського суду Херсонської області суду від 02.10.2012р. по справі № 5024/551/2012 не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 7675,86 грн., з якої: 5057,61 грн. - сума 30% річних за період з 09.12.2011р. по 15.11.2012р., 107,69 грн. - сума інфляційних втрат за період з 09.12.2011р. по 30.05.2012р. та 2510,86 грн. - сума пені за період з 09.12.2011р. по 10.11.2012р.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 статті 35 ГПК України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання 30% річних, пені та інфляційних втрат, додатково нарахованих, за період з 09.12.2011р. по 15.11.2012р. у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № МТ/6-00014 від 26.04.2011р.

Факт невиконання цього обов'язку доведено судом в іншій справі № 5024/551/2012 та в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

На підставі пунктів 8.2, 8.6 договору позивач звернувся у даній справі з вимогою про стягнення 30% річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих на той самий борг за період з 09.12.2011р. по 15.11.2012р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1. ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 договору сторони передбачили, що згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Відповідно до умов п. 8.2. договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

Відповідно до розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних за період з 09.12.2011р. по 15.11.2012р. у розмірі 5057,61 грн., пеню за період з 09.12.2011р. по 10.11.2012р. у розмірі 2510,86 грн. та інфляційні втрати за період з 09.12.2011р. по 30.05.2012р. у розмірі 107,69 грн.

Зробивши розрахунок за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", господарський суд встановив, що 30% річних за період з 09.12.2011р. по 15.11.2012р. становить 5044,71 грн., пеня за період з 09.12.2011р. по 10.11.2012р. складає 2510,86 грн., інфляційні втрати за період з 09.12.2011р. по 30.05.2012р. становлять 107,69 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми 30% річних у розмірі 5044,71 грн., суми пені у розмірі 2510,86 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 107,69 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 30% річних у розмірі 12,90 грн., як необґрунтовано нарахованих.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Посилання відповідача (у відзиві на позовну заяву) на те, що позивач на даний час не звернувся до виконавчої служби з наказом господарського суду Херсонської області по справі № 5024/551/2012 для виконання, не приймаються судом до уваги, оскільки 18.12.2012р. позивачем на адресу суду надіслано постанову ВДВС Бериславського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2012р.

Суд звертає увагу відповідача, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 450,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Судом встановлено, що 22.10.2012 р. між ТОВ "Технік Енерджі" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Бонтлабом Василем Васильовичем (виконавець), який має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008р., укладено договір № 11/2012 про надання адвокатський (правових) послуг (договір), відповідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику комплекс адвокатських правових послуг, щодо правовідносин між замовником та фермерським господарством "Магнум" (боржник), які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору № МТ/6-00014 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 26.04.2011 року та невиконання рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2012р. по справі № 5024/551/2012.

Пунктом 3.1 сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг визначається в розмірі 450,00 грн., без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 08.11.2012р. сплачено адвокату суму за надання адвокатських послуг у розмірі 450,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 15.11.2012р. (а.с. 21) та платіжним дорученням № 139 від 08.11.2012р. (а.с. 24).

Позивачем при подані позовної заяви платіжним дорученням № 127 від 08.11.2012р. було сплачено 1660,00 грн. судового збору, в той час як відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609грн. 50коп.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (64380грн. 00коп.).

Таким чином, сума судового збору, що має бути сплачена позивачем від ціни позову, становить 1609,50 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору у розмірі 50,50 грн., сплачена позивачем платіжним дорученням № 127 від 08.11.2012р. підлягає поверненню платнику у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України, понесені позивачем витрати на послуги адвоката в сумі 450,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1609,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику відповідача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Магнум" (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Милове, код ЄДРПОУ - 31274909) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ - 35076670) суму 30% річних у розмірі 5044,71 грн., суму пені у розмірі 2510,86 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 107,69 грн., 450,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1609,50 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ - 35076670) суму судового збору у розмірі 50,50 грн. сплаченого згідно платіжного дорученням № 127 від 08.11.2012р., у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Оригінал платіжного доручення № 127 від 08.11.2012р. знаходиться в матеріалах справи №№5024/1654/2012.

Повне рішення складено 28.12.2012 р.

Суддя С.В. Нікітенко