Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а-3681/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 2а-3681/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю представника позивача Деренько Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі

до відповідача: Споживчого товариства "Прикарпатське"

про стягнення заборгованості в сумі 1747,79 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі (надалі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Споживчого товариства «Прикарпатське»(надалі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1747,79 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не погашено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та подав письмове клопотання про зменшення позовних вимог, в якому зазначається, що заборгованість відповідача станом на 11.12.2012 року складає 1747,79 грн. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дуту, час та місце судового розгляду справи, поштова кореспонденція, яка направлялася на адресу відповідача повернулася на адресу суду з закінченням терміну зберігання. Заяв про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило.

Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову відповідач не скористався.

Частиною 4 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Споживче товариство «Прикарпатське»як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа зареєстроване Тисменицькою районною державною адміністрацією з 22.02.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідач взятий на облік управлінням Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі, а тому згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»являється платником страхових внесків, а з 01.01.2011 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування»є платником єдиного соціального внеску.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час їх дії.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -єдиний внесок) -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частина 2 статті 6 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску на застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плити (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі.

Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В судовому засіданні встановлено, що в ході здійснення фінансово-господарської діяльності відповідач звітувався до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". У податкових звітах відповідач задекларував єдиний соціальний внесок , що підлягає сплаті за серпень 2012 року в сумі 3151,94 грн. Частково борг в сумі 385,75 грн. відповідачем сплачено. Однак, на дату подання позовну сума єдиного соціального внеску за серпень 2012 року в розмірі 2666,94 грн. залишається не сплаченою.

Згідно поданого представником позивача в судовому засіданні клопотання про зменшення позовних вимог, заборгованість відповідача станом на 11.12.2012 року складає 1747,79 грн.

Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.09.2012 по 11.10.2012 року станом на 11.12.2012 року складає 1747,79 грн.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Доводи позивача про зобов'язання відповідача за єдиним внеском в сумі 1747,79 грн. підтверджуються довідкою-розрахунком за період з 20.09.2012 року по 11.10.2012 року, звітом відповідача про суми нарахованої заробітної плати (доходу грошового забезпечення, допомоги, компенсації застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, карткою особового рахунку платника єдиного внеску, а також іншими матеріалами справи.

Стаття 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

За змістом частини 2 статті 106 вказаного вище Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року, Управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Споживчого товариства "Прикарпатське", 77441, вул. Галицька, 19, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 34724053 на користь Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1747,79 (одна тисяча сімсот сорок сім) гривень 79 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 17.12.2012 року.