Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-3718/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. справа № 2а-3718/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузишин Р.М.

представника позивача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби -Аннюк М.М.

представника відповідача: комунального підприємства "Енерготеплосервіс" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківської області Державної податкової служби до комунального підприємства "Енерготеплосервіс" про стягнення податкового боргу в сумі 14 103,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі -позивач) до комунального підприємства "Енерготеплосервіс" (надалі -відповідач) про стягнення податкової заборгованості в сумі 14 103,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 658,69 грн., податку на прибуток приватних підприємств за другий квартал 2012 року в сумі 13 097,35 грн., а також нараховану пеню за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 347,00 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 14 103,04 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні 18.12.2012 року представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, без зміни і збільшення основного предмета спору, в якій просить стягнути з комунального підприємства "Енерготеплосервіс" загальну суму податкового боргу 13 034,55 грн., в тому числі залишок заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 12 687,55 грн. по декларації за другий квартал 2012 року, та пеню по податку на доходи фізичних осіб в сумі 347,00 грн. (а.с. 24).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 22). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.06.2006 року виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію комунального підприємства "Енерготеплосервіс", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 16-17), та взятий на облік Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківської області Державної податкової служби як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Приписами підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133 коментованого Кодексу визначено, що платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківської області декларацію з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2012 року, де розраховано розмір вказаних зобов'язань за другий квартал 2012 року в сумі 13 101,00 грн. (а.с. 11-13). Однак, дані зобов'язання відповідачем сплачені частково і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 12 687,55 грн. (а.с. 25).

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання із податку на прибуток підприємства в сумі 12 687,55 грн., несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються податковим боргом комунального підприємства "Енерготеплосервіс".

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із довідки по недоїмці і переплаті станом на 30.11.2012 року по відповідачу та зворотного боку облікової картки станом на 10.12.2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість по несплаченій пені з податку на доходи найманих працівників, нарахованої за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань попередніх періодів (а.с. 25-26).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надсилалися податкова вимога форми ''Ю'' за №154 від 21.05.2012 року, яка отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить запис у повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 15). Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений Податковим кодексом України, а тому сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, у відповідності до Кодексу є узгодженою.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2012 року від 07.08.2012 року, довідкою про недоїмку і переплату станом на 30.11.2012 року, зворотнім боком облікової картки платника та корінцем податкової вимоги форми ''Ю'' за №154 від 21.05.2012 року (а.с. 11-13, 15, 25- 26).

Самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податковій декларації з податку на прибуток підприємств, а також нарахованої пеня по податку з доходів фізичних осіб, в загальному розмірі 13 034,55 грн., є узгодженими з дня подання такої декларацій і нарахованої пені та являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 13 034,55 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення із комунального підприємства "Енерготеплосервіс" податкового боргу в сумі 13 034,55 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Енерготеплосервіс" (ідентифікаційний код 34378358, вул. Ю. Шкрумеляка, 36, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить комунальному підприємству "Енерготеплосервіс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 13 034 (тринадцять тисяч тридцять чотири) гривні 55 копійок

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 21.12.2012 року.