Рішення

від 25.12.2012 по справі 5023/5186/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р.Справа № 5023/5186/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Київського району м.Харкова в інтересах держави в особі : 1. Харківської міської ради, м.Харків 2. Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дани", м.Харків про стягнення 32683,75 гривень, за участю представників:

прокурора - Хряка О.О. (посвідчення №38 від 03 лютого 2012 року)

позивача-1 - не з'явився

позивача-2 - Танчак Н.В. (довіреність №38-2072/470 від 10 травня 2012 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (Позивач-1) та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Позивач-2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дани" (Відповідач) суми заборгованості у розмірі 32683,75 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №9142 про постачання теплової енергії, укладеного 01 листопада 2001 року між Позивачем-2 та Відповідачем. Крім того, Заступник прокурора просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2012 року було відкладено розгляд справи на 25 грудня 2012 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

13 грудня 2012 року представник Позивача-1 надав через канцелярію суду пояснення (вх. №22495), в яких підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, останній просив суд розглядати справу без участі свого представника.

Представник Прокурора у відкритому судовому засіданні 25 грудня 2012 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач-1 у відкрите судове засідання 25 грудня 2012 року свого представника не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 17 грудня 2012 року.

Представник Позивача-2 у відкритому судовому засіданні 25 грудня 2012 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 25 грудня 2012 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 19 листопада 2012 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представників Позивача-1 та Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та Позивача-2, встановив наступне.

01 листопада 2001 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Позивачем-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дани" (Відповідачем) був укладений договір №9142 про постачання теплової енергії. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, Енергопостачальна організація (Позивач-2) зобов'язався постачати споживачу (Відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.6.3. договору, Відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості необхідного обсягу теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач-2 свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії Відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання Відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку, в якому розташовані приміщення Відповідача за адресами: м.Харків, вул.Пушкінська, 79/1. Акт на включення опалення №174/12592 від 17 жовтня 2011 року та акт №174/14320 від 09 квітня 2012 року на відключення опалення підписані сторонами (а.с.18-19).

Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу Відповідача підтверджується супровідним листом №721 від 21 серпня 2012 року (а.с.26), поштовим чеком №9432 від 23 серпня 2012 року (а.с.25) про направлення рахунків за спірним договором та відповідними рахунками-фактурами, виставленими до сплати Відповідачу, наявними у матеріалах справи (а.с. 20-24).

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року включно утворилась заборгованість у розмірі 32683,75 гривень, яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати відповідної заборгованості за спірний період Відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та пояснень щодо них, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивачів щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 32683,75 гривень за спірним договором нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення судового збору з Відповідача до Державного бюджету України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік", на 2012 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня-1073,00 гривні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у розмірі 1609,50 гривень покладається на Відповідача та підлягає стягненню з останнього до Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та ст.ст.129 Конституції України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 599, 629 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дани" (61002, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.79/1, код ЄДРПОУ 24481205, р/р №26001895 у ВАТ "Мегабанк" м.Харкова, МФО 351629) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №260333012313 у ВАТ "Держаний ощадний банк України" м.Харкова, МФО 351588) суму заборгованості у розмірі 32683,75 гривень за спожиту теплову енергію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дани" (61002, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.79/1, код ЄДРПОУ 24481205, р/р №26001895 у ВАТ "Мегабанк" м.Харкова, МФО 351629) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів- Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління держаної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 грудня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №5023/5186/12