Рішення

від 26.12.2012 по справі 5023/5137/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р.Справа № 5023/5137/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод Надія" смт. Пісочин до Пісочинської селищної Ради с. Пісочин 3-я особаяка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція ДАБК у Харківській області, м, Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Тихий Д.С., дов. № 4 від 05.09.2012 р.;

відповідача - Гончаров Р.І., дов. від 05.01.2012 р., юрисконсульт;

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ПАТ Завод "Надія"звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням наданих уточнень) до відповідача -Пісочінської селищної ради в якій просить суд визнати за ним право власності на складське приміщення літ "Э-1, загальною площею 1997,2 кв.м, розташоване за адресою: Харківська обл.., Харківський район, смт. Пісочин, вул.. Крупської, 15- А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2012 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекцію ДАБК у Харківській області.

Позивач у судовому засіданні позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні та наявному в матеріалах справи відзиві на позов (вх. № 19775), посилаючись на приписи ст.. 331,375 ЦК України просить прийняти законне та обґрунтоване рішення..

Представник третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області у судове засідання не з'явився проте, матеріали справи містять її відзив на позов (вх. № 24541), в якому посилаючись на ст.. 331 , 376, Цивільного кодексу України, просить суд розглянути справу за відсутністю третьої особи відповідно до вимог діючого законодавства.

Присутні в судовому засіданні 26 грудня 2012 року позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії № ХР 25-00-740 від 18.10.2004 року, позивач є власником земельної ділянки площею 8,4 га за адресою: Харківська обл.., Харківський район, смт. Пісочин, вул.. Крупської, 15- А для розміщення заводу віконних блоків.

Вказане підтверджує право користування земельною ділянкою позивача як цього вимагають ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

В процесі господарської діяльності підприємства позивача склалася об'єктивна потреба у будівництві складських приміщень. Була розроблена необхідна проектна документація, у відповідності до ДБН, СНІП, ДОСТ України, та в 2010 році позивачем за власні кошти збудовано складське приміщення літ. «Э-l» загальною площею 1997,2 кв.м. за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, 15-А

Харківським районним бюро технічної інвентаризації проведено технічну інвентаризацію майна, згідно з технічним паспортом за адресою: Харківська обл.., Харківський район, смт. Пісочин, вул.. Крупської, 15- А. розташоване складське приміщення літ "Э-1, загальною площею 1997,2 кв.м.

Відповідно до звіту спеціалізованої організації - ТОВ «Творча архітектурна майстерня «АРДІ-КОНТУР» (Ліцензія АВ № 490387 від 04.12.2009 р.) на проведення робіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій складського приміщення за адресою: Харківська обл.., Харківський район, смт. Пісочин, вул.. Крупської, 15- А та були зроблені висновки (розділ 6 звіту), що вищезазначені конструкції знаходяться в задовільному стані; будівля відповідає вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації вимогам санітарно-епідеміологічних, протипожежних, будівельних норм.

Таким чином, новостворене нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно-епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб. Об'єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням.

Функціональне призначення побудованого об'єкту в повній мірі відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та повністю кореспондується з умовами договору оренди землі та рішень Харківською міської ради про надання земельної ділянки для вказаних містобудівних потреб.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.

Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на складське приміщення літ "Э-1, загальною площею 1997,2 кв.м, розташоване за адресою: Харківська обл.., Харківський район, смт. Пісочин, вул.. Крупської, 15- А., правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 331, 332, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Завод «Надія» (62416, Харківська обл., Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, 15-А; ідент. код 04543542) право власності на складське приміщення літ. «Э-l», загальною площею 1997,2 кв.м, розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, 15-А

Повне рішення складено 27.12.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.