Рішення

від 24.12.2012 по справі 5023/5594/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/5594/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Веста Україна", с. Тарасівка до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 148341,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - Богомол Я.І. (довіреність від 17.12.12 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Веста Україна", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за поставлений товар за договором поставки №123/11 від 20.10.11 р. на одну партію товару з розстрочкою платежу на 6 місяців. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 148341,47 грн., з яких сума основного боргу - 145695,02 грн. та 3% річних у сумі 2646,45 грн. Судовий збір у розмірі 2966,82 грн. просить суд покласти на відповідача.

24.12.12 р. за вх. №23888 через канцелярію господарського суду Харківської області позивач надав супровідний лист разом з копіями документів згідно додатку на виконання ухвали суду від 07.12.12 р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.12 р. підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.12.12 р. не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №023024, яке долучено до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.10.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Україна" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки на одну партію товару з розстрочкою платежу на 6 місяців №123/11.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця устаткування для систем тепло - водопостачання (далі за договором - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору, найменування, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці покупцеві, визначаються на підставі письмової заявки покупця, переданої постачальникові відповідно до умов п. 2.1. договору.

Відповідно до п.3.1. договору, одержання товару відповідно до даного договору здійснюється особою, уповноваженою на одержання товару від імені покупця.

Відповідно до п.3.1.6 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту, коли постачальник вважається таким, що виконав свій обов'язок по передачі товару покупцеві.

Відповідно до п.5.1 договору, покупець оплачує товар за ціною, встановленою відповідно до діючого прайс-листа постачальника й зазначеної в рахунку, виставленому постачальником. Ціна на товар, установлена відповідно до прайс-листа постачальника є базовою і включає ПДВ, вартість тари та упаковки.

Відповідно до п.5.2 договору, загальна вартість товару визначається виходячи із ціни, кількості товару поставленого покупцеві, і зазначається у видатковій накладній, яка прирівнюється до специфікації, та рахунку-фактурі, що направляються покупцеві.

Відповідно до п.5.3. договору, покупець зобов'язується оплатити 100% вартості партії товару протягом 180 календарних днів, з дати поставки товару.

Відповідно до п.5.4. договору, постачальник встановлює покупцеві ліміт кредитування (розстрочку оплати товару) у розмірі 307438,75 грн., у тому числі ПДВ, обумовлений як максимально припустиму суму неоплаченого рахунку (рахунку-фактури). Відсотки по кредитуванню не нараховуються.

Судом встановлено, 26.10.11 р. відповідач отримав від позивача товар згідно видаткових накладних №5105 від 26.10.2011 на суму 186913,61 грн. та №5106 від 26.10.2011 на суму 120525,14 грн. Загальна сума отриманого відповідачем товару становить 307438,75 грн.

Факт отримання відповідачем від позивача товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями вищевказаних видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін. Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін, який також підтверджує поставку товару на суму 307438,75 грн.

Також судом встановлено, що відповідач повернув позивачу товар на суму 137965, 44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями накладних на повернення від покупця, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

08.10.12 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Україна" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) був укладений договір поставки на одну партію товару №0810.

Відповідач здійснив поставку товару позивачу згідно видаткової накладної №0810 від 08.10.12 р. на суму 23778,29 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін.

11.10.12 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Україна" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (боржник) було укладено угоду про припинення зобов"язання зарахуванням.

Відповідно до п.1.1. угоди від 11.10.12 р., сторони підтверджують одна одній, що між ними виникли такі зустрічні однорідні вимоги, строк яких настав:

а) вимога кредитора щодо виконання договору поставки №123/11 від 20 жовтня 2011 року, згідно з яким боржник повинен сплатити кредитору 169473,31 грн. за поставлений товар згідно видаткових накладних ВУ000005105 від 26.10.2011 року та ВУ000005106 від 26.10.2011 року

б) вимога боржника, щодо виконання договору поставки №0810 від 08 жовтня 2012 року, згідно з яким кредитор повинен сплатити боржнику 23778,29 грн.

Згідно з п. 1.2 угоди від 11.10.12 р., відповідно до заяви кредитора (лист № 347/10/12 від 11 жовтня 2012 року та правил ст. 601 ЦК України вимога кредитора в сумі 23778,29 грн., погашається зустрічної вимогою боржника на таку ж суму 23778,29 грн., зобов'язання боржника, щодо сплати частини боргу сумі 23778,29 грн. кредитору припиняється.

Згідно з п. 1.3 угоди від 11.10.12 р., одночасно припиняється зобов'язання кредитора щодо сплати боржнику суми 23778,29 грн.

Відповідно до п.1.4 угоди від 11.10.12 р., залишкова заборгованість боржника перед кредитором становить 14569,02 грн.

Також в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.10.12 р., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін, що підтверджує залишкову заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ "Веста Україна" в сумі 14569,02 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №1 від 11.06.12 р. про стягнення заборгованості, яку він отримав 10 липня 2012 року.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №123/11 від 20.10.11 р. на одну партію товару з розстрочкою платежу на 6 місяців, частково повернув товар, але борг в повному обсязі не сплатив.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 145695,02 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2646,45 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2966,82 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р НОМЕР_3 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Україна" (08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Тарасівка, вул. Київська, буд. 77/2; код ЄДРПОУ 35520365; п/р 26002010041764 в АТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313) суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 145695,02 грн., 3% річних в сумі 2646,45 грн. та судовий збір в сумі 2966,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.12.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.