Рішення

від 26.12.2012 по справі 2/96/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 грудня 2012 р. Справа № 2/96/2012/5003

за позовом : Приватного підприємства "Вектор-3 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 46

до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

про стягнення 42 351,54 грн. згідно додаткової угоди № 1 до договору підряду №15 від 01.09.2008 р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Сташко А.І. - за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4 - за довіреністю, представники ФОП ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємства "Вектор-3" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42 351,54 грн. заборгованості за невиконання умов додаткової угоди № 1 до договору підряду №15 від 01.09.2008 р.

Позов ПП "Вектор-3" мотивовано порушенням взятих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань щодо проведення оплати за ведення бухгалтерського обліку за технічне обслуговування ліфтів, згідно додаткової угоди № 1 до договору підряду № 15 від 01.09.08 р. на технічне обслуговування та ремонт ліфтів.

Згідно вказаної угоди, сторони передбачили, що за ведення бухгалтерського обліку по нарахуванню та збору коштів з мешканців за обслуговування ліфтів підрядник щомісячно на основі підписаних актів виконаних робіт до 3 числа наступного місяця проводить оплату замовнику.

Як зазначає позивач на виконання умов договору між сторонами було підписано акти виконаних робіт на загальну суму 42 351,54 грн., а саме:

- акт № 1 за вересень 2008 року на суму 2 345,00 грн.;

- акт № 2 за жовтень 2008 року на суму 2 345,00 грн.;

- акт № 3 за листопад 2008 року на суму 2 345,00 грн.;

- акт № 4 за грудень 2008 року на суму 2 345,00 грн.;

- акт № 1 за січень 2009 року на суму 2 345,00 грн.;

- акт № 2 за лютий 2009 року на суму 3 137,97 грн.;

- акт № 3 за березень 2009 року на суму 3 159,13 грн.;

- акт № 4 за квітень 2009 року на суму 3 177,65 грн.;

- акт № 5 за травень 2009 року на суму 3 159,13 грн.;

- акт № 6 за червень 2009 року на суму 3 168,99 грн.;

- акт № 7 за липень 2009 року на суму 2 101,50 грн.;

- акт № 8 за серпень 2009 року на суму 1 941,80 грн.;

- акт № 9 за вересень 2009 року на суму 2 219,00 грн.;

- акт № 10 за жовтень 2009 року на суму 2 734,50 грн.;

- акт № 11 за листопад 2009 року на суму 2 975,00 грн.;

- акт № 12 за грудень 2009 року на суму 2 852,00 грн.

За твердженням ПП "Вектор-3" розрахунок, відповідно до підписаних актів, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за ведення бухгалтерського обліку за технічне обслуговування ліфтів не здійснено, на підставі чого і виник заявлений борг.

Ухвалою суду від 02.11.2012 року було порушено провадження у справі № 2/96/2012/5003 та призначено судове засідання на 19.12.2012 року.

19.12.12 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.12 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовільнити з підстав, визначених в позові. Разом з тим, просила суд не застосувати строк позовної давності, оскільки позивач не мав можливості звернутись до суду про стягнення боргу з СПД ОСОБА_1 згідно додатку № 1 до договору підряду № 15 від 01.09.08 р. на технічне обслуговування та ремонт ліфтів з підстав вирішення спору по сраві № 16/47/2012/5003 щодо визначення боргу по розділу 5 даного договору.

Представники ФОП ОСОБА_1 з наданих усних пояснень та з направлених до суду письмових пояснень проти доводів позовної заяви заперечують, просять суд в задоволенні позову відмовити та припинити провадження у справі. Крім того, представники просили суд застосувати строки позовної давності до актів з вересня 2008 р. по жовтень 2009 р. включно, про що було подано відповідну заяву від 12.12.12 р. (вх.№ 08-46/14089/12 від 14.12.12 р.)

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2008 року між Приватним підприємством "Вектор-3" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядчик) укладено договір № 15 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів.

01.09.2008 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до основного договору, згідно положень якої, останні включили в розділ договору "Порядок розрахунків" пункт 5.7., згідно якого передбачили, що за ведення бухгалтерського обліку по нарахуванню та збору коштів з мешканців за обслуговування ліфтів підрядник щомісячно на основі підписаних актів виконаних робіт до 3 числа наступного місяця проводить оплату замовнику.

Відповідно до п.1.1 Договору № 15 Замовник доручає, а Підрядчик приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту ліфтів Замовника відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 Договору щомісячна оплата згідно відомості обсягів робіт та з договором визначена в розмірі 25 441,26 грн. в т. ч. ПДВ 20 % - 4 240,21 грн. сума без врахування ПДВ - 21 201,05 грн.

По закінченню поточного місяця Підрядчик надає Замовнику примірник актів виконаних робіт з зазначенням їх вартості для підписання та посвідчення печаткою, два з яких Замовник повертає Підрядчику після підписання (п.п.5.1., 5.2. Договору).

Як зазначає позивач, протягом дії договору за період з вересня 2008 р. по грудень 2009 року замовником вівся бухгалтерський облік по нарахуванню та збору коштів з мешканців за обслуговування ліфтів, про що сторонами були підписані акти виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи.

Добровільна відмова від виконання ФОП ОСОБА_1 договірних зобов''язань спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З підписанням сторонами додаткової угоди до договору № 15 від 01.09.2008 р. між ними виникли правовідносини, які регулюються п.1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 5.7. укладеної додаткової угоди від 01.09.2008 р., сторони обумовили, що за ведення бухгалтерського обліку по нарахуванню та збору коштів з мешканців за обслуговування ліфтів підрядник щомісячно на основі підписаних актів виконаних робіт до 3 числа наступного місяця проводить оплату замовнику.

Стягнення витрат за ведення позивачем бухгалтерськго обліку, таким чином, не залежить від виконаних відповідачем робіт по ремонту ліфтів, згідно Договору № 15 від 01.09.08 р., оскільки саме в додатковій угоді, підписаній та скріпленій печатками обох сторін, останні узгодили внесення плати за ведення позивачем бух.обліку в твердій сумі, а саме в розмірі 2 345 грн. Тобто, сторони встановили оплату за ведення бухгалтерського обліку не залежно від сплати населення за проведений ремонт ліфтів.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У даному випадку акти, які скріплені печаткою відповідача, підтверджують здійснення позивачем господарської операції (надання послуг) та відповідачем - отримання послуг, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань.

Таким чином вказані акти є належними доказами факту надання послуг відповідачу. Відтак, суд приходить до висновку про наявність боргу відповідача перед позивачем, оскільки акти виконаних робіт підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками обох сторін без жодних зауважень та претензій. Однак враховує наступне.

Положеннями ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно з правилами ст.260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов''язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Між тим, з матеріалів справи, зокрема, з додаткової угоди № 1 до договору від 01.09.08 р. слідує, що за ведення бухгалтерського обліку по нарахуванню та збору коштів з мешканців за обслуговування ліфтів підрядник щомісячно проводить оплату замовнику до 3 числа наступного місяця на основі підписаних актів виконаних робіт.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами в договорі від 01.09.2008 р. строк позовної давності не збільшувався. Враховуючи заявлену представником відповідача заяву про застосування строку позовної давності від 12.12.12 р. (вх.№ 08-46/14089/12 від 14.12.12 р.), суд враховуючи приписи закону, застосовує строки позовної давності до слідуючих актів виконаних робіт, зокрема : акт № 1 за вересень 2008 року на суму 2 345,00 грн. (на дату звернення з позовом до суду - 31.10.12 р. строк позовної давності сплинув 04.10.11 р.); акт № 2 за жовтень 2008 року на суму 2 345,00 грн. (строк позовної давності сплинув 04.11.11 р.); акт № 3 за листопад 2008 року на суму 2 345,00 грн. (строк позовної давності сплинув 04.12.11 р.); акт № 4 за грудень 2008 року на суму 2 345,00 грн. (строк позовної давності сплинув 04.01.12 р.) ; акт № 1 за січень 2009 року на суму 2 345,00 грн. (строк позовної давності сплинув 04.02.12 р.); акт № 2 за лютий 2009 року на суму 3 137,97 грн. (строк позовної давності сплинув 04.03.12 р.); акт № 3 за березень 2009 року на суму 3 159,13 грн. (строк позовної давності сплинув 04.04.12 р.); акт № 4 за квітень 2009 року на суму 3 177,65 грн.(строк позовної давності сплинув 04.05.12 р.); акт № 5 за травень 2009 року на суму 3 159,13 грн. (строк позовної давності сплинув 04.06.12 р.); акт № 6 за червень 2009 року на суму 3 168,99 грн. (строк позовної давності сплинув 04.07.12 р.); акт № 7 за липень 2009 року на суму 2 101,50 грн. (строк позовної давності сплинув 04.08.12 р.); акт № 8 за серпень 2009 року на суму 1 941,80 грн. (строк позовної давності сплинув 04.09.12 р.); акт № 9 за вересень 2009 року на суму 2 219,00 грн. (строк позовної давності сплинув 04.10.12 р.).

Клопотання позивача прохальної частини позовної заяви "про незастосування строків позовної давності" суд не має правових підстав взяти до уваги, оскільки чинним законодавством такий спосіб захисту не передбачено. Натомість, будь- яких клопотань та/або заяв, щодо поновлення строків з зазначенням обставин поважності пропущеного строку матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем доведений борг відповідача по акту № 10 за жовтень 2009 року на суму 2 734,50 грн.; акту № 11 за листопад 2009 року на суму 2 975,00 грн. та акту № 12 за грудень 2009 року на суму 2 852,00 грн. на загальну суму 8 561,50 грн., оскільки матеріали справи містять підписані акти без зауважень сторін та жодних претензій по виконанню послуг, відтак позов підлягає задоволенню частково у вказаній сумі. В частині стягнення 33 790,04 грн. боргу за ведення бухгалтерського обліку слід відмовити.

Інші заперечення відповідача по позову судом оцінюються критично, оскільки спростовуються встановленими судом фактами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом із врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні інфляційних втрат та пені та повне задоволення вимог за зустрічним позовом.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на сторони відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

В даному випадку позивачу слід повернути 90,50 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову становить 42 351,54 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 1 609,50 грн., а сплачено 1 700,00 грн.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Вектор-3", вул. Ватутіна, 46, м. Вінниця, 21100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31743445) - 8 561,50 грн. боргу та 325,37 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В частині стягнення 33 790,04 грн. боргу за ведення бухгалтерського обліку відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Приватному підприємству "Вектор-3", вул. Ватутіна, 46, м. Вінниця, 21100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31743445) судовий збір в розмірі 90 грн. 50 коп. , сплачений згідно платіжного доручення № 415 від 31.10.2012 року.

6. Дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду є підставою для повернення із Державного бюджету України Приватному підприємству "Вектор-3" - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31743445) судового збору в розмірі 90 грн. 50 коп. , сплаченого згідно платіжного доручення № 415 від 31.10.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 415 від 31.10.2012 року знаходиться в матеріалах справи 2/96/2012/5003 (а.с.7, т.1).

Повне рішення складено 29 грудня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи