Постанова

від 27.12.2012 по справі 13867/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 грудня 2012 р. справа № 2-а- 13867/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Агічеєва О.А.,

представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон" (далі - ТОВ "Маркон") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень - рішень від 10.12.2012 року №0001722220 та №0001712220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказані податкові повідомлення - рішення були ухвалені податковим органом на підставі висновків, що містяться в акті ДПІ у Московському районі м. Харкова №3167/2220/21269522 від 23.11.2012 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 22641484) за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року. Позивач вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Маркон»не порушувало вимоги податкового та іншого законодавства, інформація, яка наявна в акті перевірки, не підкріплена відповідними доказами та не відповідає дійсності, позивач та його контрагент уклали правочин (договір) на підставі діючого законодавства, договір спрямований на реальне настання правових наслідків та вчинений у встановленій формі. При цьому, позивач зазначає, що діюче в України законодавство не встановлює відповідальності платника податків за порушення законодавства його контрагентом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснював суду, що перевірка позивача була обумовлена наявністю інформації, що свідчить про порушення фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ (контрагент позивача) податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Така інформація висвітлена в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №256/23-03-05/22641484 від 23.02.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фірми «Кон-Стар»у формі ТОВ з питання підтвердження взаємовідносин зокрема з ТОВ «Промтехноопт»за період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку». В цьому акті зокрема зазначено, що правочини вченні фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ з ТОВ «Промтехноопт»відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки ТОВ «Промтехноопт»за період жовтень-листопад 2011 року має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання. Внаслідок цього ДПІ у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби робить висновок про те, що фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ, в періоді, що перевіряється, виписані на адресу позивача податкові та видаткові накладні, без мети здійснення реальних господарських відносин, що доводить порушення позивачем п.п. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138 і п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, і на цих підставах здійснює донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 19407,00 грн. та податку на прибуток на суму 22318,00 грн.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Маркон»зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24 січня 1994 року.

З пояснень сторін та наявних матеріалів справи, судом встановлено, що ТОВ «Маркон»перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

На підставі п.п.78.1.1, п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу в.о. начальника Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 01.11.2012 року №1159 спеціалістом відповідача з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Маркон»з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства по взаємовідносинам з фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 22641484) за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №3167/2220/21269522 від 23 .11.2012 року. В акті перевірки відповідач зазначає, що фірма «Кон-Стар»у формі ТОВ виписувала на адресу ТОВ «Маркон»податкові та видаткові накладні, не маючи на меті здійснення реальних господарських відносин, оскільки фірма «Кон-Стар»у формі ТОВ документально не підтвердила наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Промтехноопт»(код за ЄДРПОУ 37092055). Вказані висновки відповідач обґрунтовує наявністю акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №256/23-03-05/22641484 від 23.02.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фірми «Кон-Стар»у формі ТОВ з питання підтвердження взаємовідносин зокрема з ТОВ «Промтехноопт»за період з 01.12.10 по 30.11.11 їх реальності та повноти відображення в обліку»(стор. 11, 13-16 акту перевірки). На цій підставі відповідач робить висновок про порушення позивачем п.п. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (стор. 17 акту перевірки).

За висновками акту перевірки №3167/2220/21269522 від 23.11.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001722220 від 10.12.2012 року, яким визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 22318,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001712220 від 10.12.2012 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 19407,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9703,50 грн., всього з податку на додану вартість 29110,50 грн.

Судом, з наявних матеріалів справи, з пояснень представника позивача та тексту акту перевірки №3167/2220/21269522 від 23.11.2012 року (стор. 5, 6, 9, 10, 11, 12) встановлено, що ТОВ «Маркон»в жовтні -грудні 2011 року здійснювало господарську діяльність у сфері виробництва галантерейних та дорожніх виробів зі штучної шкіри та інших матеріалів, а саме виробляло сумки, кейси, рюкзаки, а також займалось оптовою торгівлею матеріалів та фурнітури для сумок.

З метою здійснення своєї діяльності позивач уклав з фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ договір поставки № 1 від 05.01.04 та додаткові угоди про продовження строку дії договору. За укладеною угодою, в період з 01.10.11 по 30.11.11, фірма «Кон-Стар»у формі ТОВ поставила ТОВ «Маркон»: замок #8 М 56, замок #8 TWK, картон ПКС 1мх1м, ніжку-їжак, ручку візка, тканину 210D PVC підкладка, тканину 420D SW FLAT, тканину 420D кольорову, тканину 600D кольорову, колеса візка, лист пласт. 1мх1м, ніжку візка, на загальну суму 116 437,56 грн., в т.ч. ПДВ 19 406,26 грн., про що свідчать податкові накладні: № 6 від 05.10.11, № 23 від 07.11.11 та видаткові накладні № 6 від 05.10.11, № 23 від 07.11.11; товарно-транспортні накладні від 05.10.11 та від 07.11.11. Позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих від фірми «Кон-Стар»у формі ТОВ податкових накладних, про що свідчать декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2011 року.

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість №29458221, на час складання відповідних податкових накладних, фірма «Кон-Стар»у формі ТОВ була належним чином включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та належним чином зареєструвала свої податкові зобов'язання за вказаними податковими накладними.

Матеріали і фурнітура були отримані особисто директором ТОВ «Маркон»Пономарьовою Т. О. за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 38 від 05.10.11 та № 40 від 07.11.11.

Транспортування придбаного товару здійснював постачальник автомобілем ГАЗ № 275200, державний номер НОМЕР_1 (пункт навантаження: м. Харків, вул. Ярославська, 18/15, пункт розвантаження: м. Харків, вул. Залютинська, 10).

ТОВ «Маркон»придбаний товар (матеріали і фурнітуру) вивантажило в орендовані приміщення (договір оренди нежитлового приміщення № б/н від 10.01.06, укладений з орендодавцем ФО-П ОСОБА_4 знаходиться в матеріалах судової справи), оприбуткувало та зберігало його до часу використання у виробництві. Оплата орендодавцю ФО-П ОСОБА_4 за послуги з оренди нежитлових приміщень за жовтень-листопад 2011 року в сумі 740,00 грн. зроблена платіжними дорученнями № 348 від 24.11.11 та № 378 від 19.12.11. У позивача в наявності акти здачі-приймання надання послуг з оренди нежитлових приміщень: акт № б/н від 31.10.11 за жовтень 2011 року на суму 370,00 грн. та акт № б/н від 30.11.11 за листопад 2011 року на суму 370,00 грн. Станом на 31.12.11 заборгованість за оренду нежитлових приміщень у позивача відсутня.

Вказані операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджують рахунки бухгалтерського обліку, за якими суд встановив: 1) облік придбання ТМЦ у постачальника -рахунок 630 «Розрахунки з Постачальниками»; 2) оприбуткування ТМЦ та його списання на виробництво -рахунок 200 «Матеріали»; 3) оприбуткування вироблених сумок, кейсів, рюкзаків та їх подальший продаж -рахунок 260 «Готова продукція». Віднесення позивачем сум до складу доходів та витрат відображено у деклараціях про прибуток підприємства у законодавчо встановлені терміни.

Відповідач не висловлював зауважень, щодо ведення позивачем податкового та бухгалтерського обліку.

Матеріали та фурнітура, придбані від фірми «Кон-Стар»у формі ТОВ в жовтні-листопаді 2011 року, разом з іншими матеріалами та фурнітурою придбаною від інших постачальників, були списані позивачем на виробництво сумок, кейсів, рюкзаків в жовтні -грудні 2011 року про що свідчать акти списання від 31.10.11, 30.11.11, 31.12.11 та акти про виготовлення сумок, кейсів, рюкзаків за жовтень, листопад та грудень 2011 року.

Позивачем було надано докази, які свідчать про те, що виготовлена позивачем продукція в жовтні - грудні 2011 року реалізована наступним покупцям:

ТОВ «ІВІТЕК ТТК»(код за ЄДРПОУ 36626532) про що свідчать договір № 1 від 21.02.12, видаткові накладні: № 2 від 30.03.12, № 4 від 04.04.12, № 6 від 09.04.12; податкові накладні: № 2 від 05.03.12, № 3 від 30.03.12, № 2 від 02.04.12, № 6 від 04.04.12, № 8 від 06.04.12, № 9 від 09.04.12; товарно-транспортні накладні: № 012 від 30.03.12, № 016 від 04.04.12, № 018 від 09.04.12; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 30032 від 30.03.12, № б/н від 04.04.12; платіжні доручення: № 46 від 05.03.12, № 128 від 30.03.12, № 129 від 02.04.12, № 135 від 04.04.12, № 142 від 06.04.12, № 147 від 09.04.12. Станом на 30.11.12 заборгованостей за відвантаженій товар немає.

ПФ «СІВІС»(код за ЄДРПОУ 31651428) про що свідчать договір № 5 від 03.07.12, видаткові накладні: № 3 від 06.08.12, № 4 від 07.08.12, № 5 від 08.08.12; податкові накладні: № 3 від 06.08.12, № 4 від 07.08.12, № 5 від 08.08.12; товарно-транспортні накладні: № 003 від 06.08.12, № 004 від 07.08.12, № 005 від 08.08.12; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 121 від 06.08.12, № 122 від 07.08.12, № 123 від 08.08.12; платіжні доручення: № 31 від 06.08.12, № 33 від 07.08.12, № 37 від 08.08.12, № 40 від 09.08.12. Станом на 30.11.12 заборгованостей за відвантаженій товар немає.

ТОВ «ВП «Компанія ДіСі» (код за ЄДРПОУ 31350429) про що свідчать договір № 3 від 25.04.12, видаткові накладні: № 1 від 04.05.12, № 2 від 07.05.12, № 4 від 14.05.12, № 6 від 21.05.12, № 7 від 24.05.12; податкові накладні: № 1 від 04.05.12, № 2 від 07.05.12, № 4 від 14.05.12, № 6 від 21.05.12, № 7 від 24.05.12; товарно-транспортні накладні: № 1 від 04.05.12, № 2 від 07.05.12, № 4 від 14.05.12, № 6 від 21.05.12, № 7 від 24.05.12; платіжні доручення: № 216 від 15.05.12, № 246 від 16.05.12, № 259 від 17.05.12, № 279 від 18.05.12. Станом на 30.11.12 заборгованостей за відвантаженій товар немає.

ПП «Женевьева» (код за ЄДРПОУ 37093017) про що свідчать договір № 4 від 30.05.12, видаткові накладні: № 2 від 05.06.12, № 3 від 07.06.12, № 5 від 12.06.12, № 6 від 13.06.12, № 7 від 15.06.12, № 8 від 18.06.12; податкові накладні: № 2 від 05.06.12, № 3 від 07.06.12, № 5 від 12.06.12, № 6 від 13.06.12, № 7 від 15.06.12, № 8 від 18.06.12; товарно-транспортні накладні: № 0002 від 05.06.12, № 0003 від 07.06.12, № 0005 від 12.06.12, № 0006 від 13.06.12, № 0007 від 15.06.12, № 0008 від 18.06.12; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 506 від 05.06.12, № 706 від 07.06.12, № 1206 від 12.06.12, № 1306 від 13.06.12, № 1506 від 15.06.12, № 1806 від 18.06.12; платіжні доручення: № 601 від 13.06.12, № 611 від 14.06.12, № 631 від 15.06.12, № 648 від 18.06.12, № 672 від 20.06.12. Станом на 30.11.12 заборгованостей за відвантаженій товар немає.

ТОВ «Промспец Консалтинг»(код за ЄДРПОУ 37091549) про що свідчать договір № 8 від 01.09.10, видаткові накладні: № 43 від 26.10.11, № 44 від 26.10.11, № 47 від 22.11.11, № 48 від 28.11.11, № 52 від 26.12.11, № 53 від 26.12.11, № 2 від 23.01.12, № 1 від 06.02.12; податкові накладні: № 2 від 04.10.11, № 3 від 05.10.11, № 6 від 19.10.11, № 7 від 20.10.11, № 8 від 21.10.11, № 10 від 26.10.11, № 2 від 02.11.11, № 4 від 15.11.11, № 5 від 22.11.11, № 6 від 24.11.11, № 7 від 28.11.11, № 1 від 02.12.11, № 4 від 12.12.11, № 5 від 16.12.11, № 6 від 19.12.11, № 7 від 22.12.11, № 2 від 23.01.12, № 1 від 03.02.12; товарно-транспортні накладні: № 026 від 26.10.11, № 027 від 26.10.11, № 031 від 22.11.11, № 032 від 28.11.11, № 042 від 26.12.11, № 043 від 26.12.11, № 004 від 23.01.12, № 008 від 06.02.12; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № ПСК 000500 від 26.10.11, № ПСК 000501 від 26.10.11, № ПСК 000544 від 22.11.11, № ПСК 000548 від 28.11.11, № ПСК 000566 від 26.12.11, № ПСК 000567 від 26.12.11, № ПСК 000587 від 23.01.11, № ПСК 000598 від 06.02.12; платіжні доручення: № 2074 від 04.10.11, № 2077 від 05.10.11, № 2139 від 19.10.11, № 2183 від 02.11.11, № 2226 від 15.11.11, № 2253 від 24.11.11, № 2260 від 28.11.11, № 2271 від 02.12.11, № 2272 від 02.12.11, № 2233 від 12.12.11, № 2234 від 12.12.11, № 2254 від 19.12.11, № 2269 від 22.12.11, № 2334 від 23.01.12, № 2365 від 03.02.12. Станом на 30.11.12 заборгованостей за відвантаженій товар немає.

Фірмі «Кон-Стар»у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 22641484) про що свідчать договір № 2 від 05.01.04 та додаткові угоди про продовження строку дії договору; видаткові накладні: № 40 від 12.10.11, № 41 від 21.10.11, № 45 від 02.11.11, № 46 від 14.11.11, № 49 від 06.12.11, № 50 від 12.12.11, № 54 від 26.12.11, № 1 від 12.01.12, № 1 від 01.03.12, № 1 від 02.04.12, № 2 від 03.04.12, № 3 від 04.04.12, № 5 від 15.05.12, № 1 від 01.06.12, № 1 від 02.07.12, № 2 від 02.08.12, № 1 від 03.09.12, № 1 від 02.11.12; податкові накладні: № 5 від 12.10.11, № 9 від 21.10.11, № 1 від 02.11.11, № 3 від 14.11.11, № 2 від 06.12.11, № 3 від 12.12.11, № 8 від 26.12.11, № 1 від 12.01.12, № 1 від 01.03.12, № 1 від 02.04.12, № 3 від 03.04.12, № 4 від 04.04.12, № 5 від 15.05.12, № 1 від 01.06.12, № 1 від 02.07.12, № 2 від 02.08.12, № 1 від 03.09.12, № 1 від 02.11.12; товарно-транспортні накладні: № 0023 від 12.10.11, № 0025 від 21.10.11, № 0028 від 02.11.11, № 0029 від 14.11.11, № 0036 від 06.12.11, № 0041 від 12.12.11, № 0045 від 26.12.11, № 002 від 12.01.12, № 009 від 01.03.12, № 0014 від 02.04.12, № 0015 від 03.04.12, № 0017 від 04.04.12, № 005 від 15.05.12, № 001 від 01.06.12, № 009 від 02.07.12, № 002 від 02.08.12, № 001 від 03.09.12, № 001 від 02.11.12; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 142 від 06.10.11, № 148 від 21.10.11, № 150 від 02.11.11, № 161 від 05.12.11, № 173 від 26.12.11, № 177 від 12.01.12, № 196 від 01.03.12, № 212 від 02.04.12, № 215 від 15.05.12, № 223 від 01.06.12, № 234 від 02.07.12, № 243 від 02.08.12, № 254 від 03.09.12, № 264 від 02.11.12; угоди про взаємозалік: від 31.12.11, від 30.11.12; платіжні доручення: № 276 від 14.10.11, № 304 від 08.11.11, № 321 від 28.11.11, № 323 від 30.11.11, № 357 від 27.12.11, № 22 від 27.01.12, № 62 від 02.03.12, № 81 від 16.03.12, № 140 від 15.05.12, № 163 від 29.05.12, № 179 від 14.06.12, № 199 від 21.06.12, № 217 від 12.07.12, № 221 від 13.07.12, № 229 від 24.07.12, № 303 від 28.09.12.

Станом на 30.11.12 заборгованість за відвантажений товар відсутня.

Суд зауважує, що зазначені вищі факти були встановлені спеціалістом відповідача в ході перевірки, зафіксовані в тексті акту перевірки та під час вирішення спору в судді не заперечувались представником відповідача.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання договору, який укладений між позивачем та фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що фірма «Кон-Стар»у формі ТОВ виконала вимоги діючого законодавства видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні, які були досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ. При цьому суд зазначає, що актом перевірки позивача не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими позивачем було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Відносно визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає, що відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ «Маркон»та фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що при її проведенні посадовою особою відповідача ретельно було вивчено лише акт перевірки фірми «Кон-Стар»у формі ТОВ, а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що згідно акту № 3167/2220/21269522 від 23.11.12 фахівцем Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби не було встановлено жодного порушення безпосередньо позивачем податкового та іншого законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001722220 та № 0001712220 від 03.05.12 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що відповідач не мав належних підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Маркон" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 514,29 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року №0001722220 та №0001712220.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон" (Тимурівців, буд. 76 а, кв. 38, Харків, 61111, код 21269522) витрати зі сплати судового збору у розмірі 514,29 грн. (п'ятсот чотирнадцять гривень 29 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29.12.2012 року.

Суддя Біленський О.О.