Постанова

від 29.12.2012 по справі 2а/0470/14077/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа №2а/0470/14077/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, -

ВСТАНОВИВ :

Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби 21 листопада 2012 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» з позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку та які перебувають у власності ТОВ «Компанія» (ЄДРПОУ 21887438).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємство має податковий борг, враховуючи надходження довідок про відсутність за відповідачем зареєстрованого рухомого та нерухомого майна, позивач просив позов задовольнити. Позивач у позовній заяві також зазначив, що суми штрафу добровільно не сплачені, предметом позовних вимог також не були, враховуючи, що з 1 січня 2011 року такі суми набули статусу податкового боргу, просив позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, надавши копію податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2004 року.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але конверт повернуто на адресу суду у зв'язку із неврученням. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З позовної заяви вбачається, що 21 жовтня 2004 року Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі, внаслідок реорганізації - Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001292306/0/18077, яким визначено товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія» до сплати суму штрафу в розмірі 9760,05 грн., за допущені порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем не зареєстроване нерухоме майно, автотранспорт, земельні ділянки, сільськогосподарська техніка згідно наданих довідок.

Належить враховувати, що позивачем пропущений загальний строк звернення в судовому порядку з вимогою про стягнення визначених податковим повідомленням-рішенням від 21 жовтня 2004 року №0001292306/0/18077 сум штрафу.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд виходить із того, що позовні вимоги заявлені в порядку підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Необхідною умовою для реалізації наведеного права є наявність наступних умов:

- наявність у платника податків податкового боргу;

- відсутність у платника податків майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, що застосовується на підставі підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є самостійною процедурою, направленою на забезпечення погашення податкового боргу платника податків, та не є різновидом адміністративного арешту коштів, передбаченого статтею 94 вказаного Кодексу, оскільки не співпадають умови (підстави) застосування кожного з видів арешту.

Так, відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків, якій в подальшому у тексті кодексу скорочено йменується «арешт майна» є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, і застосовується керівником органу державної податкової служби шляхом прийняття рішення про застосування арешту майна тільки у випадках, коли з'ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як вбачається, жодний з цих підпунктів пунктів не передбачає простого факту наявності податкового боргу для застосування адміністративного арешту майна, крім того, жодна із визначених підстав не передбачає відсутність у платника податків майна та/або випадку коли його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або коли таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, пунктом 7.3 «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, встановлено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ототожнювання процедур, передбачених підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та статтею 94 Податкового кодексу України.

Проте, при реалізації позивачем заявлених у цьому спорі повноважень в порядку підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України належить враховувати, що платнику податків може належати на праві власності й інше майно, що не потребує державної реєстрації, яке виникає з моменту передання такого майна згідно статті 334 Цивільного кодексу України.

В такому випадку обов'язок доведення підстав застосування заявленої процедури, а саме, відсутності у платника податків майна та/або факту, того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, покладається на податковий орган.

На думку суду, реалізація такого обов'язку позивачем вбачається можливою тільки у ході реалізації процедури податкової застави.

Зміст податкової застави полягає у тому, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, при цьому, право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення.

Згідно із пунктами 89.3, 89.5 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Таким чином, саме процедура податкової застави надає можливість податковому органу виявити усе майно платника податків, у тому числі те, право власності на яке виникає без відповідної державної реєстрації.

Проте, позивачем не підтверджено належних заходів, вчинених на час розгляду справи, направлених на реалізацію процедур податкової застави.

Також позивачем не додержано процедуру вирішення спору про стягнення податкового боргу в судовому порядку, що є першочерговим згідно статті 95 Податкового кодексу України, оскільки податковий орган має підтвердити відсутність або недостатність у платника податків майна, до якого також відносять гроші, згідно норм Цивільного кодексу України, зокрема, шляхом надання повернутих без виконання платіжних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2012 року.

Суддя І.О. Верба