Рішення

від 25.12.2012 по справі 5016/2462/2012(20/70)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5016/2462/2012(20/70)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт", юридична адреса: автодорога Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, 24 км., сільська рада Чумаківська, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52024

поштова адреса: а/с № 6126, м. Дніпропетровськ-125, 49125

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІШ-ФУД", вул. Радянська, буд. 12-б, офіс 312, м. Миколаїв, 54017

про стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.06.2012 року в сумі 23 224, 25 грн., в тому числі: 17 600, 00 грн. - основної заборгованості; 715, 54 грн. - пені; 1 388, 71 грн. - 30% річних; 3 520, 00 грн. - штрафу.

Представники сторін в судове засідання не з'явились

До господарського суду Миколаївської області поступила справа № 5017/2996/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІШ-ФУД" про стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.06.2012 року в сумі 23 224, 25 грн., в тому числі: 17 600, 00 грн. - основної заборгованості; 715, 54 грн. - пені; 1 388, 71 грн. -30% річних; 3 520, 00 грн. -штрафу, передана господарським судом Одеської області за територіальною підсудністю в порядку ст. 17 ГПК України відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 29.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.11.2012 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 11.12.2012 року. Справі присвоєно № 5016/2462/2012 (20/70).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.12.12 року в зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 25.12.12 року.

В судовому засіданні 11.12.2012 року від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 1 600,00 грн., мотивована відсутністю доказів, що підтверджують наднормативний простій транспортного засобу під час послуг з міжнародного перевезення (арк. справи 73).

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 11.12.12 року, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-08/369 від 29.06.2010 року "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої згаданої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Судом встановлено, що подане клопотання про відмову від частини позовних вимог підписане представником позивача Мешечко Олександром Леонідовичем, який представляє інтереси позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт" на підставі довіреності б/н від 01.11.2012 року. Судом перевірено повноваження та встановлено, що представник позивача Мешечко Олександр Леонідович діє в межах наданих йому повноважень та має право на відмову від позову (арк. справи 72).

В судовому засіданні 11.12.12 року представнику позивача роз'яснено наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладені обставини, судом встановлено, що відмова від частини позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд дійшов висновку, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, заява позивача про відмову від частини позовних вимог підписана повноважним представником позивача, відмова від частини позовних вимог не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, тому відмова позивача від частини позовних вимог підлягає прийняттю господарським судом, а провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 1 600,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 25.12.12 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

25.12.2012 року на адресу господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло уточнення до позовної заяви, в якому він просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 16 000,00 грн., пеню в сумі 1 114, 75 грн., 30% річних в сумі 2 229, 50 грн., штраф в сумі 3 200, 00 грн., а всього 22 544,25 грн., та надає розрахунок зазначених сум (арк. справи 79).

Крім того, у зазначеній заяві позивач також просить розглянути справу за відсутності повноважного представника, оскільки останній перебуває у службовому відрядженні. Вказане клопотання судом задоволено.

Розглянувши подану заяву про уточнення позовних вимог, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.10.12 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено наступне.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Вказана заява позивача є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 30% річних, та заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Суд дійшов висновку про необхідність прийняття поданої заяви до розгляду. Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви від 25.12.2012 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем в позовній заяві з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви (заяви про збільшення позовних вимог в частині та заяви про зменшення позовних вимог в частині) зазначено наступне.

25.06.12 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт" (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІШ-ФУД" (далі - відповідач, замовник) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договір).

На підставі зазначеного Договору відповідач направив позивачу Транспортне замовлення № 294 К від 25.06.12 року (надалі - Заявка), згідно якого позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу (рибні консерви) за маршрутом м.Очаків (Україна) -м. Брянськ (Росія) автомобілем DAF державний номер АЕ0974СТ з напівпричепом державний номер АЕ1820ХР, а відповідач - здійснити оплату наданих послуг в сумі 16 000,00 грн. в день розвантаження транспортного засобу.

Позивачем зазначено, що перевезення виконано, вантаж доставлено вантажоодержувачу 04.07.12 року, про що є відмітка у товарно-транспортній накладній СМR № 0310666 від 27.06.12 року. Таким чином, останнім днем розрахунку є 05.07.2012 року.

Документи (2 примірники Договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.06.12 року, 2 примірники Заявки № 294 К від 25.06.12 року з мокрою печаткою Перевізника, Рахунок на оплату № 294к від 04.07.12 року, два примірники Акту приймання-передач виконаних послуг від 04.07.12 року, ТТН № 0310666 від 27.06.12 року та податкова накладна № 5 від 04.07.12 року) відправлені 12.07.12 року та отримані відповідачем 19.07.12 року, про що є відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Після отримання відповідачем вищезазначених документів, останнім підписано та повернуто позивачу акт надання послуг № 294к від 04.07.12 року, що є підтвердженням того, що послуги перевезення вантажу виконано належним чином і прийнято відповідачем без зауважень.

В зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати, на адресу останнього 18.08.2012 року направлено претензію за вих. № 423-12 від 16.08.12 року, але відповіді на неї в обумовлені законодавством строки надано не було.

Позивачем зазначено, що станом на 08.10.2012 року оплату не здійснено, заборгованість складає 16 000, 00 грн., а прострочення платежу складає дев'яносто шість днів.

Із посиланням на приписи ст. 526 ЦК України, ч. 3 ст. 193 ГК України, п. 5.6.4 Договору позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.06.2012 року в сумі 16 000,00 грн., пеню в сумі 1 114, 75 грн., 30% річних в сумі 2 229, 50 грн., штраф в сумі 3 200, 00 грн., а всього 22 544, 25 грн.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в жодне судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 46, 78).

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі. Вимоги ухвал господарського суду Миколаївської області від 09.11.12 року, 11.12.12 року відповідачем не виконано.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.12 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25.06.12 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт" (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІШ-ФУД" (далі - відповідач, замовник) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 36/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з міжнародного та внутрішнього перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також з організації таких перевезень (п. 1.1 Договору) (арк. справи 58-60).

Сторони домовились, що у відповідності з Договором перевізник здійснює перевезення власним автотранспортом; надає експедиційні послуги (планування перевезення, отримання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням та отриманням вантажу, проведення взаєморозрахунків та ін.) (п. 1.2 Договору)

Конкретні умови кожного замовлення обумовлюються в Заявці та погоджуються з перевізником (п. 1.3 Договору).

Підтвердженою вважається Заявка, підписана сторонами та скріплена печатками (штампами). Підтверджена Заявка (надалі - Заявка) обов'язкова для виконання сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору. Заявки можуть оформлятися за допомогою факсимільного зв'язку та/або іншими видами зв'язку (п. 1.4 Договору)

Ціни кожного конкретного перевезення визначаються додатками до цього Договору, або Заявками на перевезення вантажів (п. 2.1 Договору)

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 4 Договору сторони передбачили наступний порядок розрахунків.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки по договору здійснюються в безготівковій формі на умовах: 100% оплата за перевезення здійснюється банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок перевізника в день розвантаження транспортного засобу на підставі рахунку-фактури, переданого перевізником замовнику за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти, з наступним наданням оригінала-фактури, товарно-транспортної накладної (СМR/ТТН) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акту виконаних послуг та податкової накладної.

Відповідно до п. 4.3 Договору якщо умови оплати, зазначені в Заявці, інші ніж ті, що передбачені п. 4.1 Договору, то оплата повинна бути здійснена на умовах, зазначених в Заявці.

На підставі зазначеного Договору відповідач направив позивачу Транспортне замовлення № 294 К від 25.06.2012 року (надалі - Заявка), згідно якого позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу (рибні консерви) за маршрутом м. Очаків (Україна) - м. Брянськ (Росія) автомобілем DAF державний номер АЕ0974СТ з напівпричепом державний номер АЕ1820ХР, а відповідач - здійснити оплату наданих послуг в сумі 16 000,00 грн., місце розвантаження: Росія, м. Брянськ, вул. Сталелитейна, 1; вантажоотримувач: ПП Минєєв О. О.; митниця місця призначення: ОТОиТК № 2 Брянського митного поста, пос. Свень, вул. Соборна, 21; умови оплати: оплата за перевезення здійснюється банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок перевізника в день розвантаження транспортного засобу (арк. справи 11).

Перевезення виконано, факт отримання товару підтверджується печаткою одержувача ПП Мінєєва О.О. на міжнародній товарно-транспортній накладній № СМR 0310666 від 27.06.12 року, відповідно до якої товар отримано одержувачем 04.07.12 року (арк. справи 14). В судовому засіданні 11.12.12 року судом оглянуто оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної № СМR 0310666 від 27.06.12 року та встановлено її відповідність поданій суду копії, про що зазначено в протоколі судового засідання від 11.12.12 року.

За результатами здійснення перевезення сторонами належним чином складено, підписано та скріплено печатками Акт надання послуг № 294к від 04.07.12 року, відповідно до якого виконавцем були виконані транспортні послуги за міжнародне перевезення за маршрутом: м. Очаків (Україна) -м. Брянськ (Росія), а/м АЕ0974СТ/АЕ1820ХР, вартість яких склала 16 000,00 грн. (арк. справи 12) В акті також зазначено, що Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

04.07.12 року позивач виписав відповідачу рахунок на оплату № 294к (арк. справи 13) на суму 17 600,00 грн. (16 000,00 грн. за надані транспорті послуги та 1 600,00 грн. за наднормативний простій транспортного засобу під час послуг за міжнародне перевезення). Посилання на вказаний рахунок міститься також в Акті надання послуг № 294к від 04.07.12 року. Факт направлення вказаних документів підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому міститься відмітка про вручення поштового відправлення відповідачу 19.07.12 року (арк. справи 15).

16.08.12 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 423-12 від 16.08.12 року із вимогою оплатити суму в розмірі 22 031, 34 грн., з яких 16 000,00 грн. - заборгованість за надані транспорті послуги, 1 600,00 грн. - штраф за наднормативний простій транспортного засобу під час послуг за міжнародне перевезення, 3520,00 грн. -штраф у розмірі 20% від суми заборгованості; 303, 78 грн. -пеня, 607, 56 грн. -30% річних (арк. справи 16-17). Факт направлення вказаної претензії підтверджується наявною в справі поштовою квитанцією від 18.08.12 року та описом вкладення у цінний лист (арк. справи 54-55). Претензія залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, умовами договору сторони передбачили, що якщо умови оплати, зазначені в Заявці, інші ніж ті, що передбачені п. 4.1 Договору, то оплата повинна бути здійснена на умовах, зазначених в Заявці. Заявка є невід'ємною частиною договору (п. 1.4, п. 4.3 Договору).

В заявці № 294 К від 25.06.2012 року сторони визначили наступні умови оплати: оплата за перевезення здійснюється банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок перевізника в день розвантаження транспортного засобу (арк. справи 11).

Розвантаження транспортного засобу відбулось 04.07.12 року, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 0310666 від 27.06.12 року.

Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом заборгованість відповідача за надані послуги складає 16 000, 00 грн.

Відповідачем не спростовано та не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по Договору, як і не подано суду доказів оплати суми заборгованості. Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 16 000,00 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 114, 75 грн. -пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.6.4 Договору за затримку оплати рахунків за перевезення в обумовлені сторонами строки, Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також тридцять відсотків річних, крім того, у випадку затримки оплати більш ніж на один календарний місяць Замовник зобов'язаний оплатити штраф, який складає двадцять відсотків від суми заборгованості. При цьому, при надходженні грошових коштів від Замовника за надані послуги перевезення, Перевізник спочатку їх зараховує у погашення нарахованих сум пені, штрафу та річних.

Судом також взято до уваги, що в заявці № 294 К від 25.06.2012 року сторони визначили, що штрафні санкції застосовуються відповідно до умов договору № 36/12 від 25.06.12 року (арк. справи 11).

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, за період з 05.07.12 року по 21.12.12 року із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені в сумі 1 114, 75 грн. здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Отже, нарахування пені в розмірі 1 114, 75 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 229, 50 грн. -тридцяти відсотків річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6.4 Договору сторони передбачили, що за затримку оплати рахунків за перевезення в обумовлені сторонами строки, Замовник сплачує Перевізнику тридцять відсотків річних.

Таким чином, сторони передбачили у Договорі інший розмір процентів, ніж встановлений законом.

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем нараховано 30% річних за період з 05.07.12 року по 21.12.12 року в сумі 2 229, 50 грн. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок 30% річних в сумі 2 229, 50 грн. здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням норм чинного законодавства. Отже, нарахування 30% річних є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3 200,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.6.4 Договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати рахунків за перевезення більш ніж на один календарний місяць Замовник зобов'язаний оплатити штраф, який складає двадцять відсотків від суми заборгованості.

Судом також враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.12 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.11 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем нараховано 20% на суму боргу 16 000, 00 грн. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок 20% річних в сумі 3 200,00 грн. здійснено позивачем арифметично правильно. Отже, нарахування штрафу в сумі 3 200,00 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2012 року становить 1 073 грн.

Судом встановлено, що позивачем з урахуванням поданих суду уточнень заявлено до стягнення 22 544, 25 грн., тобто сума судового збору в даному випадку має становити 1 609, 50 грн. З наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення № 5863 від 09.10.12 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 677 грн., тобто позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сума судового збору в розмірі 67, 50 грн. підлягає поверненню позивачу у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом також враховано, що в частині стягнення 1 600 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою від позову в частині.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (відповідно до ГПК України - припинення провадження у справі).

Відповідно до п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 17.10.12 року у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

За таких обставин, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 114, 27 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення 1 600 грн.

Судовий збір в розмірі 1 495, 23 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 629, 929 ЦК України, ст. 193, 230-232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про судовий збір", Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" , ст. 22, 33, 49, 75, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт", автодорога Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, 24 км., сільська рада Чумаківська, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52024 (код ЄДРПОУ 20960357) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІШ-ФУД", вул. Радянська, буд. 12-б, офіс 312, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 38086718) про стягнення коштів.

Прийняти відмову позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт" (код ЄДРПОУ 20960357) від позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 36/12 від 25.06.2012 року в сумі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.)

Припинити провадження у даній справі в частині стягнення заборгованості за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 36/12 від 25.06.2012 року в сумі 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІШ-ФУД", вул. Радянська, буд. 12-б, офіс 312, м. Миколаїв, 54017 (р/р 26001962507139 у відділенні "РЦ в м. Миколаїв" ПАТ "Перший Український міжнародний банк", МФО 334851, код ЄДРПОУ 38086718) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт", автодорога Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, 24 км., сільська рада Чумаківська, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52024 (п/р 26007060284679 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ІПН 209603515425, свідоцтво платника ПДВ № 100319900, код ЄДРПОУ 20960357):

- 16 000, 00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) -заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 36/12 від 25.06.2012 року;

- 1 114, 75 грн. (одна тисяча сто чотирнадцять грн. 75 коп.) - пені за період з 05.07.12 року по 21.12.2012 року за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 36/12 від 25.06.2012 року;

- 2 229, 50 грн. (дві тисячі двісті двадцять дев'ять грн. 50 коп.) -30% річних за період з 05.07.12 року по 21.12.2012 року за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 36/12 від 25.06.2012 року;

- 3 200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) - штрафу у розмірі 20% від суми боргу за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 36/12 від 25.06.2012 року.

- 1 495, 23 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять грн. 23 коп.) -витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт", автодорога Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, 24 км., сільська рада Чумаківська, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52024 (код ЄДРПОУ 20960357) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений у Кіровському відділенні ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"за платіжним дорученням № 5863 від 09.10.2012 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 5016/2462/2012 (20/70), у розмірі:

- 67, 50 грн. (шістдесят сім грн. 50 коп.) - у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

- 114, 27 грн. (сто чотирнадцять грн. 27 коп.) - у зв'язку з припиненням провадження у справі у зв'язку з частковою відмовою від позову.

Ухвалу про повернення судового збору видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Е.М.Олейняш