Постанова

від 24.12.2012 по справі 5019/500/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Справа № 5019/500/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Олексюк Г.Є.

за участю представників сторін:

позивача - Боліщук І.Ю., дов. в справі

відповідача - Удовиченко С.В., дов. в справі

третьої особи -

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

на рішення господарського суду Рівненської області від 27.04.11 р.

у справі № 5019/500/11 (суддя Войтюк В.Р. )

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"

до відповідача Приватного підприємства "Веприк"

про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу №38 -11а від 10 жовтня 2006 року, визнання права державної власності на об'єкт нерухомості, витребування майна з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.04.2011р. у справі №5019/500/11 у позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до приватного підприємства "Веприк" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу №38 -11а від 10 жовтня 2006 року, визнання права державної власності на об'єкт нерухомості, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів оспорення нікчемності правочину, а також вимога про установлення нікчемності заявлена разом із вимогами застосування наслідків такого правочину.

Право власності на спірні об`єкти установлено рішенням третейського суду, яке має силу дотепер.

Свідоцтва про право власності не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, прийнятою із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно ст.658 ЦК України передбачено, що право продажу, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Даний договір укладений між ВАТ "РЗВА" та ПП "Веприк". При чому, ВАТ "РЗВА" не належить право власності на дане майно, оскільки воно не увійшло до Статутного фонду товариства при корпоратизації. Засновником ВАТ "РЗВА" є держава в особі Міністерства промислової політики України. Отже, майно, яке не увійшло до статутного фонду товариства перебуває в державній власності.

Крім того, відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Незважаючи на те, що в предмет договору №38-11а від 10.10.2006р. входять об'єкти нерухомого майна, даний договір укладений в простій формі.

Всупереч цьому місцевий господарський суд зробив неправильний висновок про пропущення позивачем 3-річного строку позовної давності, як підставу у відмові у задоволенні позову. Згідно ч.4 ст.258 ЦК України, позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Представник відповідача та третьої особи відзви на апеляційні скарги не подали.

В судове засідання предстаник третьої особи - КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відомостей про причини неявки суду не подав.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника апелянта та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.1994р. "Мінмашпромом України" видано наказ №93 "Про корпоратизацію Рівненського заводу високовольтної апаратури" (а.с.7-9).

У процесі корпоратизації на базі Державного підприємства Рівненський завод високовольтної апаратури, відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 23.03.2004р. № 418 створено ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури" ( надалі по тексту -ВАТ "РЗТА"). Засновником ВАТ «РЗВА»є держава в особі Міністерства промислової політики України. Відповідно до п.3.3. Статуту товариства, зареєстрованого Рівненською міською управою 25.03.1994р. за №380 товариство є правонаступником державного підприємства Рівненського заводу високовольтної апаратури.

15.12.2006р. ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури" ("Поклажодавець") та ПП "Веприк" ("Зберігач") уклали договір відповідального зберігання №40-11, яким передбачено, що зберігач зобов`язується зберігати майно, передане йому поклажодавцем відповідно до переліку, наведеному в додатку. Предметом даного договору являється підсобне господарство, в тому числі будівлі, обладнання, споруди, які не ввійшли до статутного фонду ВАТ "РЗВА" і знаходяться на балансоутриманні ВАТ "РЗВА", що передається на зберігання за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка , вул.Слобідка, 60 (а.с.12-14). Відповідно до п.3.1 вказаного договору прийом майна на зберігання оформляється актом прийому-передачі. 15.12.2006 року актом прийому-передачі державного майна, державне майно - підсобне господарство, в тому числі будівлі, обладнання, споруди, які не ввійшли до статутного фонду ВАТ "РЗВА" передано ПП "Веприк".

20.02.2007р. спеціалістом з питань управління державним майном Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області було проведено перевірку фактичної наявності об`єктів нерухомості на території підсобного господарства ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури", що знаходиться за адресою: Острозький район, с. Слобідка (а.с.15-17), про що складено акт, за результатами якого рекомендовано зметою збереження державного майна по об"єктах державної власності, які є в наявності і розташовані на території підсобного господарства ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури", що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка , вул.Слобідка, 60, виготовити правовстановлююі документи на об"єкти за державою і в подальшому почати процес приватизації в т.ч. корівник - об"єкт державної власності №7.

27.04.2007р. за вих. №11-08/55юр ВАТ "РЗВА" на адресу Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області направлено лист з переліком майна підсобного господарства, яке знаходиться на балансі ВАТ "РЗВА" та не увійшло до статутного фонду товариства (а.с.10).

04.06.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській області затверджено перелік державного майна, яке не ввійшло до статутного фонду господарського товариства (а.с.11).

Як вбачається з листа позивача № 10-07-02014 від 07.08.2009 року, адресованого прокурору Рівненської області ( листи від 09.04.2008 року № 11-03-01192, від 12.06.2008 року № 112-03-01838, від 06.11.2008року № 11-03-03270, від 04.06.2009 року № 11-03-01490) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області неодноразово зверталося до КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" з проханням щодо виготовлення свідоцтв про право власності на групу інвентарних об"єктів підсобного господарства у складі: корівник на 50 голів 1 черга, трансформаторна підстанція, будівля виробничого та господарського призначення., що не ввійшли до статутного фонду ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури"та знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с.Слобідка, вул.Слобідка,60 (а.с.6).

Рішенням реєстратора КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" ( надалі по тексту КП "РОБТІ") від 06.07.2009 рку за № 775 відмовлено у реєстрації права власності на будівлю трансформаторної підстанції, будівлю виробничого та господарського призначення в зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Крім того, згідно реєстрових книг КП РОБТІ право власності на будівлю корівника на 50 голів - 1 черга зареєстровано за Приватним підприємством "Веприк", відповідно до п.п.5, п3.3 Тимчасового Положення "Про реєстрацію прав власності на нерухоме майно" у реєстрі прав може бути відмовлено, якщо заявлене право вже зареєстровано ( а.с.30).

Абзацом 3 пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням постійно діючого третейського суду від 12.11.2007 року за позовом Лицкалюка Л.І. до ПП "Веприк" про визнання права власності та зустрічного позову ПП "Веприк" про визнання права власності на майно: будівля гноєсховища площею 420 м.кв., будівля зерносховища площею 287,2 м.кв.та будівля корівника площею 1959,3 м.кв., що знаходяться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка , вул.Слобідка, 60. В задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, визнано право власності на вказані об"єкти нерухомості за ПП "Веприк". Підставою визнання є те, що між ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури" та Приватним підприємством "Веприк" 10.10.2006 року було укладено договір купівлі-продажу № 38-11а ( а.с.18-а.с.20).

Згідно листа прокуратури Рівненської області від 15.09.09 за № 07-1265 вих.-09 прокуратурою м.Рівне 11.09.09 було підготовлено заяву про скасування вищевказаного рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" від 12.11.2007 року ( а.с.28). Ухвалою Рівненського міського суду від 15.04.2010 року в задоволенні заяви заступника прокурора міста Рівного в інтересах регіонального Фонду державного майна в Рівненській області про скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" від 12.11.2007 року по справі за позовом Лицкалюка Леоніда Івановича до Приватного підприємства "Веприк" поо визнання права власності на вищевказані приміщення та зустрічним позовом про визнання права власності на вказані об"єкти за Приватним підприємством "Веприк" відмовлено в зв"язку із спливом строку позовної давності, оскільки рішення третейського суду прийнято12.011.2007 року, а прокурор звернувся з заявою до суду 22.09.2009 року(а.с.39). Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 25.10.2010 року дану ухвалу залишено без змін ( ас.40).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.01.2011 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора на ухвалу Рівненського міського суду від 16.04.2010 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 25.10.2010 року ( а.с.41). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2011 року скасовано і справу передано на новий розгляд.

За наслідками нового розгляду, Рівненським міським судом прийнято ухвалу від 06.02.2012 року заяву задоволено. Скасовано рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" від 12.11.2007 року у справі за позовом Лицкалюка Л.І. до ПП "Веприк" про визнання права власності ( а.с.118). Підставою скасування стало те, що рішенням Рівненського міського суду від 27.09.2011 року у справі № 2-4819/11 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до Лицкалюка Леоніда Івановича, ПП "Веприк" про визнання недійсною третейської угоди від 28.10.2007 року та визнано недійсною третейську угоду від 28.10.2007 року між ПП "Веприк" та Лицкалюком Леонідом Івановичем ( а.с.86-ас.87). Дане рішення набрало законної сили, про що вказано в ухвалі Рівненського міського суду від 06.02.2012 року.

Рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий захід" від 12 листопада 2007 року, яке скасоване в судовому порядку, було прийнято на підставі договору купівлі-продажу № 38-11а від 10.10.2006 року ( надалі по тексту - договір), який є неукладеним, виходячи з наступного ( а.с.18).

Даний договір укладений між ВАТ "РЗВА" та ПП "Веприк" на продаж об"єктів нерухомого майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства при корпоратизації.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами статті 209 ЦК України не встановлює загальнообов'язковості нотаріального посвідчення (нотаріальної форми) правочинів. Нотаріальне посвідчення правочину вчиненого у письмовій формі, необхідне лише тоді, коли це прямо встановлено законом або передбачено домовленістю сторін.

Згідно статті 210 ЦК України правчин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчинений з моменту його державної реєстрації.

Так, нотаріальному посвідченню і державній реєстрації підлягають зокрема: договори купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна (ст. 657 ЦК України).

Згідно зі ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами п.8 Постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивиши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правичну не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таким чином договір купівлі-продажу № 38-11а від 10.10.2006 року будівель, споруд та основних засобів, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка, вул.Слобідка, 60 є неукладеним, оскільки нотаріально непосвідчений та не пройшов державну реєстрцію.

Враховуючи вищевикладене та норми Цивільного кодексу України, вимога позивача щодо встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу № 38-11а від 10.10.2006 року приміщення гноєсховища, будівлі зерносховища, будівлі корівника, пожежної водойми, котла опалювального водонагрівного Рівне-4, бойлера Рівне-120, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка , вул.Слобідка, 60 задовленню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Так, відповідно до п.п.9 п.4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.199 року № 412, відділення здійснює управління та розпорядження майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній власності в процесі приватизації.

Матеріалами справи, зокрема переліком державного майна від 04.06.2009 року , яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, актом первірки фактичної наявності об"єктів нерухомості на території підсобного господарства ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури", що знаходиться за адресою: Острозький район, с.Слобідка, підтверджено, що корівник на 50 голів, 1 черга 3 з/п 3 ( 1274.6 -Господарські будівлі, 213434.12.ААБАВЕ549) залишився у державній власності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірне майно у встановленому законом порядку не перейшло у власність відповідача, отже на даний час є державною власністю.

А тому, вимога позивача про визнання за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області право власності на будівлю корівника для врх на 50 голів загальною площею 1959,3 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, С Слобідка, вул Слобідка, 60 є підставною та підлягає до задоволення.

Щодо визнання за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області право власності на приміщення гноєсховища, будівлю зерносховища площею 864 м.кв., то в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, позивачем не надано суду доказів, що приміщення гноєсховища це є будівля жижезбірника, будівля зерносховища це є будівля силосховища.

Окрім того, дане майно в переліку державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства , затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 04.06.2009 року відсутнє.

Разом з тим, за приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов). При розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що майно, зокрема: будівля корівника для врх на 50 голів загальною площею 1959,3 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, С Слобідка, вул Слобідка, 60 без відповідної правової підстави знаходиться у незаконному володінні відповідача на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий захід" від 12 листопада 2007 року, яке скасоване в судовому порядку та договору купівлі-продажу № 38-11а від 10.10.2006 року, який є неукладеним.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про витребування із незаконного володіння ПП "Веприк" будівлі корівника для врх. на 50 голів, загальною площею 1959,3 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Слобідка , вул.Слобідка, 60 , підлягає задоволенню,

Щодо вимоги позивача про витребування із незаконного володіння ПП "Веприк" приміщення гноєсховища та будівлю зерносховища, то позивачем не доведено належними доказам, що дані об"єкти залишилися у державній власності, оскільки дане майно в переліку державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 04.06.2009 року відсутнє ( а.с.4).

Поряд з цим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо спливу строків позовної давності, з огляду на наступне.

За приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Приватним підприємством "Веприк" (відповідачем) заявлено про застосування строку позовної давності (а.с.57).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням реєстратора №775 від 06.07.2009 року (далі - Рішення) відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області в реєстрації права власності на будівлю трансформаторної підстанції, будівлю виробничого та господарського призначення, будівлю корівника на 50голів 1 черга, що знаходяться за адресою: с. Слобідка, вул. М. Слобідка, 60 (а.с.30).

Вказане рішення отримане Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області 24.07.2009 року.

Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права з моменту отримання вказаного рішення, тобто 24.07.2009 року.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Враховуючи, що право на позов виникло у позивача 24.07.2009р., позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України щодо цих вимог спливає 25.07.2012р.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою 10.03.2011р., що підтверджується відміткою канцелярії на першій сторінці позовної заяви (а.с.2).

Тобто, позивач звернувся до суду за захистом свого права в межах строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції безпідставно застосовано строки позовної давності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст.99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 27.04.11 року по справі №5019/500/11 скасувати, прийняти нове рішення:

"Визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області право власності на будівлю корівника для врх на 50 голів загальною площею 1959,3 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, С Слобідка, вул Слобідка, 60.

Витребувати із незаконного володіння Приватного підприємства "Веприк" (33000,м.Рівне,вул.Білякова,4а, код ЄДРПОУ 33510486) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028,м.Рівне, вул.16 Липня,77, код ЄДРПОУ 13989432) будівлю корівника для врх на 50 голів загальною площею 1959,3 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, С Слобідка, вул Слобідка, 60.

В решті позову відмовити."

3.Стягнути з Приватного підприємства "Веприк" (33000,м.Рівне,вул.Білякова,4а, код ЄДРПОУ 33510486) в доход державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2681,99 грн.

4.Видачу наказів доручити господарському суду Рівненської області.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суу законної сили.

6. Справу повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.