Постанова

від 26.12.2012 по справі 13/358-08/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 13/358-08/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіСибіги О.М. суддівКорсака В.А., Костенко Т. Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справігосподарського суду Київської області за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі : 1.Міністерства оборони України, 2.Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс" до 1.товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд", 2.товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор-Найт", 3. товариства з обмеженою відповідальністю "Західна будівельна інвестиційна компанія", 4.фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 провизнання права власності на нерухоме майно та витребування майна та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" до 1.Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс", 2. Міністерства оборони України про визнання добросовісним набувачем та визнання права на притримання об'єктів нерухомості розташованих у місті Узин, Білоцерківського району, Київської області за позовом третьої особифізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до 1.Міністерства оборони України, 2.Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор-Найт" про визнання права власності на нерухоме майно

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача-1Стахмич В.Л.

- позивача-2не з'явився

- відповідача-1не з'явився - відповідача-2не з'явився - відповідача-3не з'явився - відповідача-4ОСОБА_6 - Генеральної прокуратури УкраїниКривоклуб Т.В.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2008 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства „Укрконверс" звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта - Трейд", товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор - Найт" та товариства з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компанія", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в якій просив: визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на будівлі та споруди розташовані по АДРЕСА_1, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машиномісць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машиномісць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машиномісць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машиномісць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м.,, склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв.м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв.м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-б, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м. та солдатську чайну, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., що розташовані по АДРЕСА_2; витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта -Трейд" - склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., розташований по АДРЕСА_1 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафта -Трейд" передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс"; витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" - КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машиномісць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машиномісць, літера В 509,8 кв.м., гараж на 10 машиномісць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машиномісць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв, м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м., розташовані по АДРЕСА_1 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" 04050, м. Київ, вул. Мельникова 81; передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс". Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компанія" побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., розташований по АДРЕСА_1 та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компанія" передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс"; витребувати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 солдатську чайну, літера Ж, 439, 2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., розташовані по АДРЕСА_2 та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс" (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В січні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" подало зустрічну позовну заяву про визнання добросовісним набувачем та визнання права на притримання об'єктів нерухомості.

В жовтні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 заявив до суду позов, в якому просив суд визнати за ним право власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_2, а саме: нежитлову будівлю, що позначена в плані літерою "Ж" загальною площею 525, 9 кв.м. та нежитлову будівлю, що позначена в плані літерою "З", загальною площею 172, 7 кв.м. та стягнути з відповідачів судові витрати.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Київської області від 24.10.2011 (суддя Горбасенко П.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 (у складі головуючого Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г.) у справі № 13/358-08/17 первісний позов задоволено повністю. Визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на будівлі та споруди розташовані по АДРЕСА_1, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машиномісць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машиномісць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машиномісць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машиномісць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м.,, склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв.м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв.м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684, 1 кв. м., споруда арочна 2-б, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809, 3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м. та солдатську чайну, літера Ж, 439, 2 кв. м., сховище, літера З, 172, 7 кв. м., що розташовані по АДРЕСА_2. Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта -Трейд" - склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., розташований по АДРЕСА_1 та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Нафта - Трейд" передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс". Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" - КПП, літера А, 96, 5 кв. м., гараж на 18 машиномісць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машиномісць, літера В 509,8 кв.м., гараж на 10 машиномісць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машиномісць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв, м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м., розташовані по АДРЕСА_1 та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс". Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компанія" побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., розташований по АДРЕСА_1 та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компанія" передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс". Витребувано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 солдатську чайну, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., розташовані по АДРЕСА_2 та зобов'язати Фізичну особу -підприємця ОСОБА_4 передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс". Стягнуто з відповідачів судові витрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору відмовлено повністю.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі судовими рішеннями, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволення первісного позову про витребування солдатської чайної, літера Ж, 439, 2 кв. м., сховище, літера З, 172, 7 кв. м., розташовані по АДРЕСА_2 та зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству Міністерства оборони України „Укрконверс" і прийняти нове рішення в цій частині, яким у позові відмовити. Також скаржник просить задовольнити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна.

Розпорядженням секретаря судової палати від 24.12.2012 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Сибіга О.М., судді -Корсак В.А., Костенко Т.Ф. для розгляду справи № 13/358-08/17 господарського суду Київської області.

Клопотання Державного підприємства „Укрконверс" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, які подані до суду 26.12.2012 до початку судового засідання, колегією суддів залишені без задоволення, оскільки статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд розглядає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, і розгляд справи може бути відкладено, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Проте, заявниками не доведено наявність підстав для відкладення розгляду справи, а їх доводи та заперечення викладені у наявних в матеріалах справи документах. Більше того, розгляд справи вже неодноразово відкладався.

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Позивач-2 та відповідачі не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підставі мирової угоди від 16.12.2005 року ТОВ "Нафта-Трейд" набуло права власності на нерухоме майно площею 10 171, 1 кв. м, у кількості 23 найменувань, оціночною вартістю 553 506,00 грн. - будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатська чайна, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв.м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв.м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м.

ТОВ „Нафта-Трейд", на підставі договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 15.06.2006 передало у власність ТОВ „Вікор-Найт" нежитлові будівлі: „А" 96,5 кв. м., „Б" 896,8 кв. м., „В" 509,8 кв. м., „Г" 521,0 кв. м., „Д" 947,4 кв. м., „Е" 587,8 кв. м., „Ж" 439,2 кв. м., „З" 172,7 кв. м., „И" 964,6 кв. м., „К" 37,1 кв. м., „Л" 63,4 кв. м., „М" 170,8 кв. м., „Н" 94,5 кв.м., „О" 45,8 кв.м., „П" 358,6 кв. м., „Р" 684,1 кв. м., „С" 684,1 кв. м., „Т" 620,4 кв. м., гідронасосна, „У" 97,8 кв. м., „Ф" 278,3 кв. м., „X" 809,3 кв. м., „Ц" 830,3 кв. м. та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 560 000, 00 грн.

20.04.2007 між ТОВ „Вікор-Найт" (продавець) та ТОВ „Західна будівельна інвестиційна компанія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого покупець придбав у продавця нежитлову будівлю, зазначену в плані під літерою „Л" (побутовий комплекс), що розташована за адресою: АДРЕСА_1. (в подальшому було змінено юридичну адресу на АДРЕСА_2).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 01.11.2011 ТОВ "Вікор-Найт" передало у власність ФОП ОСОБА_4 нежитлові будівлі під літерою "Ж" та під літерою "З", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, нежитлові будівлі включають в себе: цегляну солдатську чайну, загальною площею 525,9 кв. м., зазначену в плані літерою "Ж", залізобетонне сховище, загальною площею 172, 7 кв. м.. зазначене в плані літерою "З". Дане майно є особистою приватною власністю продавця та належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2006.

Звертаючись із даним позовом та вимагаючи визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на спірні будівлі та споруди розташовані по АДРЕСА_1, прокурор посилається на те, що спірний майновий комплекс вибув з володіння власника (держави) поза його волею, а саме на підставі мирової угоди, яка була скасована Верховним Судом України. Дана обставина, на думку прокурора, є підставою для витребування цього майна в порядку ст. 388 ЦК України.

Звертаючись із зустрічним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд", а також фізична особа-підприємець ОСОБА_4, заявляючи самостійні вимоги на предмет даного судового спору, посилаються на те, що вони є добросовісними набувачами спірних об'єктів нерухомості.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Конституції України, ст.ст. 386, 387 Цивільного кодексу України держава забезпечує захист права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до приписів статей 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, навіть при наявності судового рішення щодо виконання цих угод, відбувалось поза волею та без участи власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

На наявність права власника на майно не впливає та обставина, що спірне майно було предметом судового розгляду щодо виконання угод відчуження цього майна укладених іншими особами, оскільки дійсний власник, право власності якого не припинено, не був а ні стороною цих угод, а ні учасником судового розгляду щодо виконання цих угод.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі в зв'язку із прийняттям незаконного судового рішення, це майно може бути витребувано власником шляхом подання віндикаційного позову на підставі зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно. Така правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 17 жовтня 2011 року у справі № 5002-8\5447-2010.

Також слід зазначити, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності.

Статтею 346 Цивільного кодексу України не передбачено припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, у тому числі при наявності судового рішення щодо зобов'язання укласти одну з таких угод, що відбувалось без участі та поза межами волі дійсного власника.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 391 цього кодексу передбачено що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статей 392 та 388 зазначеного кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Власник має право витребувати своє майно у тому числі від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірне майно вибуло з володіння Міністерства оборони України на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 20.12.2005 у справі № 43/464, якою була затверджена мирова угода, однак в подальшому дана судова ухвала була скасована постановою Верховного Суду України від 10.10.2006.

Встановивши на підставі поданих доказів факт вибуття з володіння держави поза її волею спірного майнового комплексу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог. При цьому, Міністерство оборони України визнано належним позивачем у справі, оскільки уповноважено здійснювати функції держави у спірних відносинах.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає передбаченим законодавством способам захисту цивільних прав. В той же час, підставою для відмови у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, став висновок судів попередніх інстанцій про те, що третя особа не є добросовісним набувачем спірного майна.

Встановивши зазначені обставини, місцевий та апеляційний господарський суд правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх мотивованими та обґрунтованими.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування, відсутні.

Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне:

Посилання скаржника на те, що він є законним і добросовісним набувачем майна спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками.

Стосовно посилань скаржника на те, що за час користування спірне майно було реконструйовано, внаслідок чого збільшилось в обсязі, колегія зазначає, що судами попередніх інстанцій цим обставинам надана належна правова оцінка з урахуванням залучених до справи доказів.

Фактично в своїй касаційній скарзі скаржник просить надати перевагу одним доказам над іншими, а також надати їм нову оцінку.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі № 13/358-08/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

С у д д і В.А. Корсак

Т.Ф. Костенко