Постанова

від 24.12.2012 по справі 5009/1635/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.12.2012 р. справа №5009/1635/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін: від боржника:не з'явився від скаржника:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду від у справі Запорізької області 04.09.2012р. № 5009/1635/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Сатурн" м. Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2012р. за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Сатурн»м. Запоріжжя відносно нього порушена справа про банкрутство №5009/1635/12 з врахуванням особливостей, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.05.2012р. боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Крюкова Є.А.

Ухвалою від 04.09.2012р. у справі №5009/1635/12 господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Сатурн»м. Запоріжжя, ліквідував юридичну особу -Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Сатурн»м. Запоріжжя, припинив провадження у справі №5006/1635/2012 та скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у боржника відсутні майнові активи та грошові кошти, щоб задовольнити кредиторську заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскольд-1»м.Дніпропетровськ в сумі 443640 грн. 00 коп.

У зв'язку з відсутністю майна грошові вимоги кредиторів вважаються погашеними, тому господарським судом, на підставі статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" затверджено звіт та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута, припинено провадження у даній справі та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись з ухвалою, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області та повернути справу на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що банкрут перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській МДПІ Дніпропетровської області ДПС.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що 23.08.12р. податковим органом було направлено запит до банкрута про необхідність надання податковому органу документів фінансово-господарської діяльності, інформацію про рух грошових коштів, та інших документів необхідних для проведення перевірки. Проте, провести перевірку не уявилось можливим, оскільки документів надано не було. Тому апелянт був позбавлений можливості провести перевірку та права на звернення з заявою до боржника з кредиторськими вимогами. За таких обставин, ДПІ вважає, що судом прийнята оскаржувана ухвала з порушенням ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі-Закон), ст.ст. 4, 43 ГПК України.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Представники боржника та заявника апеляційної скарги в судове засідання апеляційної інстанції 24.12.2012р. не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Про наявність поважних причин неявки представників у судове засідання апеляційної інстанції не повідомили.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами та не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні апеляційної інстанції складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За приписами частини 2 статті 105 Цивільного кодексу України після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»спеціалізований друкований засіб масової інформації -видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру.

Спеціалізованим друкованим засобом масової інформації спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації є "Бюлетень державної реєстрації" Держпідприємництва (лист Держпідприємництва від 16.08.2004р. № 5530).

Згідно ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5 ст. 105 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 Цивільного кодексу України).

З аналізу ст. 111 Цивільного кодексу України вбачається, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана :

1) вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки;

2) закрити рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи;

3) вжити заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб;

4) вжити заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється;

5) повернути органам державної влади, органам місцевого самоврядування ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають такому поверненню;

6) забезпечити своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду .

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2011р. на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Сатурн»м. Запоріжжя прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації та призначення ліквідатор(оформлене протоколом загальних зборах учасників товариства №1 від 23.12.2011р.). В офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації Бюлетні державної реєстрації №201 (1) від 10.01.2012р. здійснено публікацію про припинення юридичної особи. Також боржник в заяві про порушення справи про банкрутство вказує про наявність кредиторської заборгованості на загальну суму 443640,00грн., вказує про відсутність заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкам і зборам, по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, по виплаті авторської винагороди. Боржник вказує про відсутність грошових коштів та дебіторської заборгованості, заставного майна.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд Запорізької області безпідставно дійшов висновку про наявність ознак неплатоспроможності, недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, передчасно визнав Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Сатурн»м. Запоріжжя банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, з урахуванням наступного.

В порушення ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія на момент подачі заяви до суду про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 51 Закону не здійснила заходів щодо проведення інвентаризації майна боржника, не представила до суду першої інстанції належних та допустимих доказів з цього питання.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Колегія суддів не може погодитись з доводами суду першої інстанції про відсутність заборгованості по сплаті податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів, оскільки матеріалами цієї справи не підтверджено про направлення ліквідаційною комісією в порушення вимог ч. 3 ст. 60 ГК України органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування як відомим потенційним кредиторам боржника повідомлень про припинення юридичної особи та відсутні їхні відповіді про наявність або відсутність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Сатурн»м. Запоріжжя.

Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація про з'ясування ліквідаційною комісією відкритих банківських рахунків у боржника та їх закриття. Також у матеріалах справи немає доказів про виконання ліквідаційною комісією обов'язку згідно ч. 7 ст. 111 ЦК України щодо своєчасного надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, що може завадити проведенню перевірок боржника державними контролюючими органами з питань повноти сплати до бюджету податків, страхових внесків, інших обов'язкових платежів.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження наявності кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскольд-1»м.Дніпропетровськ в сумі 443640 грн. 00 коп. боржником до заяви про порушення справи про банкрутство додано тільки договір купівлі-продажу №21-07/11 від 21.07.2011р., претензію від 26.12.2011р. №1 та відповідь на претензію від 29.12.2011р. б/н. Судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій, тобто реалізації договору та підтверджують існування заборгованості (видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату) та не можуть бути замінені будь-якими іншими документами. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Як вбачається, в матеріалах справи відсутні докази наявності зобов'язань боржника перед кредитором з рішення суду або з інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України.

Також, в матеріалах справи відсутній аудиторський висновок, яким була б перевірена достовірність даних проміжного ліквідаційного балансу.

Частиною 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції здійснив порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які останній посилався, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Матеріали справи свідчать про недотримання боржником позасудової процедури самоліквідації, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, передбаченою ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За таких обставин неможливо встановити достовірне співвідношення активів та пасивів боржника.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута згідно ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин ухвала господарського суду Запорізької області від 04.09.2012 року у справі №5009/1635/12 за результатами проведення ліквідаційної процедури підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 80, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.09.2012р. у справі № 5009/1635/12 -задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.09.2012р. у справі №5009/1635/12 скасувати.

Провадження у справі № 5009/1635/12 про банкрутство ПП товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Сатурн" м. Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Сатурн" м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та внесення запису щодо іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7 прим.:

1.боржнику

1.скаржнику

1.кредитору

1.у справу

1.ДАГС

1.ГСЗО

1.держреєст.