Рішення

від 26.12.2012 по справі 5019/1769/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 5019/1769/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Поділля" (далі -Товариство) до фізичної особи-підприємця Хільчука Вадима Миколайовича (далі -Підприємець) про стягнення заборгованості в сумі 407 880 грн. 85 коп.,

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: Долбієва О.В. за дов. від 26 листопада 2012 року № 3982,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2012 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору № 14, укладеного 21 грудня 2009 року між позивачем та Підприємцем, останньому згідно видаткових накладних було передано у власність загальні та шкільні зошити, а також іншу поліграфічну продукцію на загальну суму 442 899 грн. 19 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши позивачу 352 267 грн. 19 коп., останній, посилаючись на статті 525, 610, 629 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 173, 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу, а також 55 613 грн. 66 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 15 листопада 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1769/12, розгляд якої було призначено на 28 листопада 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 28 листопада 2012 року, на адресу суду надійшов відзив Підприємця на позов, в якому останній просив суд відмовити Товариству у задоволенні його позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідачу, в порушення вимог пункту 2.2 спірного договору, не було виставлено рахунків на оплату вищезазначеного товару. Відтак, позивач, на думку Підприємця, передчасно звернувся до суду за захистом свого порушеного права, оскільки обов'язок відповідача по оплаті вказаного товару на час розгляду даної справи не настав. Крім того, у даному відзиві Підприємець зазначив, що розмір стягуваної суми є необґрунтованим, що підтверджується відповідним актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами 27 листопада 2011 року.

У судовому засіданні 28 листопада 2012 року оголошувалася перерва до 4 грудня 2012 року.

До початку судового засідання 4 грудня 2012 року через канцелярію суду надійшла заява Товариства про уточнення позовних вимог від 4 грудня 2012 року, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 318 748 грн. 60 коп. основного боргу, а також 69 346 грн. 34 коп. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 4 грудня 2012 року оголошувалася перерва до 26 грудня 2012 року.

До початку судового засідання 26 грудня 2012 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про відмову від позову від 26 грудня 2012 року, згідно якої Товариство відмовилося від стягнення з відповідача 57 212 грн. 21 коп. основного боргу, а також від стягнення з останнього 69 346 грн. 34 коп. пені. Водночас позивач просив суд стягнути з Підприємця 261 536 грн. 39 коп. основного боргу. Вказана заява також була прийнята судом до розгляду.

До початку вказаного судового засідання через канцелярію суду надійшли заяви відповідача, в яких останній підтвердив факт виставлення позивачем рахунків на оплату поставленого товару, а також визнав позов в частині стягнення 261 536 грн. 39 коп.

Позивач явку свого повноважного представника у дане судове засідання не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов Товариства в частині стягнення з Підприємця 261 536 грн. 39 коп. основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2009 року між Підприємцем та позивачем був укладений договір № 14, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок поставити відповідачу шкільні та загальні зошити, а також іншу поліграфічну продукцію, а Підприємець, у свою чергу, -прийняти та своєчасно оплатити їх вартість на умовах, вказаних у договорі (а.с. 9-13).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.2 вказаної угоди передбачено, що найменування, асортимент, кількість, ціна, загальна сума поставок товару визначаються сторонам в процесі діяльності і вказуються у рахунках-фактурах і видаткових накладних постачальника, що є невід'ємними частинами цього договору і складених на підставі погоджених заявок покупця.

Загальна сума договору складає вартість товару, визначену в рахунках-фактурах і видаткових накладних, отриманого покупцем в період дії цього договору, але не менше 300 тисяч гривень на рік (пункт 2.5 договору).

За умовами пункту 4.2 договору датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної зі складів постачальника.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу обумовлений у договорі товар на загальну суму 442 899 грн. 19 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними: від 30 травня 2011 року № 374 на суму 57 589 грн. 03 коп., від 30 травня 2011 року № 375 на суму 9 682 грн. 82 коп., від 23 червня 2011 року № 469 на суму 76 778 грн. 70 коп., від 23 червня 2011 року № 470 на суму 1 973 грн. 16 коп., від 11 липня 2011 року № 553 на суму 54 737 грн. 81 коп., від 11 липня 2011 року № 554 на суму 5 405 грн. 84 коп., від 11 липня 2011 року № 555 на суму 11 427 грн. 22 коп., від 11 липня 2011 року № 556 на суму 2 863 грн. 41 коп., від 25 липня 2011 року № 644 на суму 13 189 грн. 44 коп., від 25 липня 2011 року № 645 на суму 3 579 грн. 26 коп., від 25 липня 2011 року № 646 на суму 12 786 грн. 78 коп., від 25 липня 2011 року № 696 на суму 1 503 грн. 36 коп., від 4 серпня 2011 року № 877 на суму 14 911 грн. 35 коп., від 5 серпня 2011 року № 900 на суму 14 282 грн. 78 коп., від 4 серпня 2011 року № 878 на суму 3 050 грн. 96 коп., від 5 серпня 2011 року № 901 на суму 1 127 грн. 52 коп., від 5 серпня 2011 року № 902 на суму 2 052 грн. 20 коп., від 5 серпня 2011 року № 903 на суму 715 грн. 85 коп., від 10 серпня 2011 року № 971 на суму 29 643 грн. 20 коп., від 10 серпня 2011 року № 972 на суму 1 503 грн. 36 коп., від 10 серпня 2011 року № 973 на суму 3 777 грн. 07 коп., від 10 серпня 2011 року № 974 на суму 357 грн. 92 коп., від 12 серпня 2011 року № 1026 на суму 41 988 грн. 77 коп., від 12 серпня 2011 року № 1027 на суму 4 885 грн. 92 коп., від 12 серпня 2011 року № 1028 на суму 6 582 грн. 46 коп., від 12 серпня 2011 року № 1029 на суму 134 грн. 22 коп., від 23 серпня 2011 року № 1200 на суму 35 305 грн. 92 коп., від 23 серпня 2011 року № 1201 на суму 7 140 грн. 96 коп., від 23 серпня 2011 року № 1202 на суму 3 385 грн. 00 коп., від 25 серпня 2011 року № 1254 на суму 15 498 грн. 49 коп., від 25 серпня 2011 року № 1255 на суму 3 006 грн. 72 коп., а також від 25 серпня 2011 року № 1256 на суму 2 031 грн. 69 коп. (а.с. 14-45).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 21 грудня 2009 року № 14 свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Відповідно до пункту 2.2 договору покупець оплачує 100% вартості вищезгаданого товару протягом 30-ти календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку на замовлений покупцем товар.

Факт виставлення позивачем відповідних рахунків, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 88-119), підтверджується письмовими поясненнями самого відповідача від 26 грудня 2012 року (а.с. 123).

Проте всупереч умовам договору Підприємець взятий на себе обов'язок по оплаті вартості даного товару у встановлений строк виконав лише частково, сплативши позивачу 90 632 грн. 00 коп. безпосередньо в касу Товариства. Даний факт підтверджується наданими позивачем прибутковими касовими ордерами Товариства (а.с. 46-56).

Крім того, судом встановлено, що Підприємець також перерахував позивачу 47 801 грн. 37 коп. на його розрахунковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками з рахунку та банківськими квитанціями (а.с. 74-76). Водночас з матеріалів справи вбачається, що вказане погашення суми боргу було враховане Товариством при поданні заяви про уточнення позовних вимог від 4 грудня 2012 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас, як було зазначено вище, Товариством також було подано заяву про відмову від позову від 26 грудня 2012 року, згідно якої останнє відмовилося від стягнення з відповідача 57 212 грн. 21 коп. основного боргу, а також від стягнення з останнього 69 346 грн. 34 коп. пені, та просило суд стягнути з Підприємця 261 536 грн. 39 коп. основного боргу.

Частиною 4 статті 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За частиною 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Згідно з частиною 6 статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі -Постанова) визначено, що якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що відмова позивача від позовних вимог у даній справі про стягнення з Підприємця 57 212 грн. 21 коп. основного боргу, а також про стягнення з останнього 69 346 грн. 34 коп. пені підписана уповноваженою на це особою, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття вказаної заяви Товариства та припинення провадження у даній справі в цій частині на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України.

Також згідно з вимогами частини 2 статті 78 ГПК України суд роз'яснює позивачу правові наслідки відмови від позову, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 21 грудня 2009 року № 14, яка складає 261 536 грн. 39 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 26 грудня 2012 року, визнається самим відповідачем і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Підприємця про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також у разі закриття провадження у справі.

Пунктом 4.12 Постанови встановлено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини 1 статті 7 вищезазначеного Закону припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, -повністю.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Сума даного позову (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про відмову від частини позовних вимог) складає 261 536 грн. 39 коп.

Водночас з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 30 жовтня 2012 року № 3464 вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України 8 157 грн. 62 коп. судового збору.

За таких обставин, враховуючи те, що розмір первинних позовних вимог було зменшено Товариством і провадження у даній справі в частині стягнення з Підприємця 57 212 грн. 21 коп. основного боргу та 69 346 грн. 34 коп. пені підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від даних вимог, а також враховуючи факт внесення Товариством суми судового збору, що перевищує розмір, встановлений Законом, суд дійшов висновку про те, що суму сплаченого судового збору в розмірі 2 926 грн. 89 коп. слід повернути позивачу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 49, 78, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Хільчука Вадима Миколайовича (33024, місто Рівне, вулиця 6-та Гвардійська, будинок 2, квартира 159, ідентифікаційний код: 20031112523) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Поділля" (22300, Вінницька область, Літинський район, селище міського типу Літин, вулиця Радянська, будинок 87, ідентифікаційний код: 31189562) 261 536 (двісті шістдесят одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 39 коп. основного боргу, а також 5 230 (п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 73 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Поділля" (22300, Вінницька область, Літинський район, селище міського типу Літин, вулиця Радянська, будинок 87, ідентифікаційний код: 31189562) до фізичної особи-підприємця Хільчука Вадима Миколайовича (33024, місто Рівне, вулиця 6-та Гвардійська, будинок 2, квартира 159, ідентифікаційний код: 20031112523) про стягнення 57 212 (п'ятдесяти семи тисяч двохсот дванадцяти) грн. 21 коп. основного боргу та 69 346 (шести десяти дев'яти тисяч трьохсот сорока шести) грн. 34 коп. пені припинити.

Ухвалою суду повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Поділля" (22300, Вінницька область, Літинський район, селище міського типу Літин, вулиця Радянська, будинок 87, ідентифікаційний код: 31189562) 2 926 (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 89 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 грудня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко