Рішення

від 23.10.2012 по справі 5026/1249/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року Справа № 02/5026/1249/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: Ченцов О.Є - за довіреністю,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального Управління МНС України у Черкаській області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч"

про стягнення 18 776 грн. 68 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 18 776 грн. 68 коп., зокрема 17 324 грн. 70 коп. основного боргу відповідно до укладеного між сторонами договору № 86 від 14.02.2008 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій, 239 грн. 68 коп. пені, 560 грн. 74 коп. три проценти річних, 651 грн. 56 коп. індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання. 15.10.2012 позивач подав до суду письмове Клопотання про зменшення позовних вимог, в якому зменшив позовні вимоги та просив стягнути із відповідача кошти в загальній сумі 18 665,28 грн., що включають в себе 17 324 грн. 70 коп. основного боргу, 219 грн. 92 коп. пені, 563 грн. 74 коп. три проценти річних, 556 грн. 92 коп. індексу інфляції.

Заява позивача відповідає його праву, встановленому ст. 22 ГПК України, тому підлягає прийняттю до розгляду у даній справі.

Відповідач не надав суду письмовий відзив на позов, не заперечив проти позову, не направив свого представника у судове засідання, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 27.08.2012 та від 09.10.2012 надіслані за адресою відповідача, вказаною позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвали суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України (з подальшими змінами), що є підтвердженням належного надсилання копій ухвал суду відповідачу у справі. У справі є докази вручення ухвали суду від 09.10.2012 уповноваженому представнику відповідача. У судовому засіданні 18.10.2012 був присутній представник відповідача. Суду не надіслано та не подано заперечень проти позовних вимог позивача, не подано заяву про розгляд справи за участі представника відповідача, суду не повідомлено поважних причин неподання відзиву на позов та нез'явлення представника у судове засідання. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності відзиву на позов. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав відповідно до Клопотання про зменшення позовних вимог, просив задовольнити позов, стягнути із відповідача кошти в загальній сумі 18 665,28 грн. та пояснив, що неповне зазначення найменування відповідача у реєстрах відправки заказних листів не має суттєвого значення та пояснюється лише неточним зазначенням назви отримувача кореспонденції, тобто, є орфографічною помилкою через великий обсяг кореспонденції; протягом 2008 - 2012 років підприємство з назвою "Євросервіс" позивачем не обслуговувалося; просив прийняти рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.10.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача у судовому засіданні, суд встановив таке.

Державна аварійно-рятувальна служба - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Черкаській області (Аварійно -рятувальна служба за договором, позивач у справі) в особі начальника Котляренка О.М., діючого на підставі Положення, та товариство з обмеженою відповідальністю "Євросервіс - Ч" (Об'єкт за договором, відповідач у справі) в особі генерального директора Івахненка Е.С., діючого на підставі Статуту, уклали Договір № 86 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі - Договір), згідно якого Аварійно-рятувальна служба зобов'язалася організувати та здійснити аварійно-рятувальне обслуговування Об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Згідно умов даного договору:

Аварійно -рятувальна служба зобов'язана:

- здійснювати добір основного особового складу "Аварійно-рятувальної служби" відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах; постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт (п. 2.1);

- забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць згідно з нормативом виїзду на "Об'єкт", що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (п. 2.2);

- створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально- технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт (п. 2.3);

- організувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у Табелі оснащення (п.2.4);

- зберігати інформацію про державну та комерційну таємницю, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків (п. 2.6);

- вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 3,5 % від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта (9 773, 75), а саме 342, 08 грн. на місяць. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно - рятувальними службами. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). За додатковою угодою сторін можливі інші види розрахунків, що не порушують чинне законодавство України. За взаємною згодою сторін вартість обслуговування згідно з Договором може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до Договору (п. 4.1);

- плата за обслуговування "Об'єкта" "Аварійно-рятувальною службою" здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим розрахунком (п. 4.2);

- за порушення терміну оплати Об'єкт сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним Договором (п. 5.3).

19 січня 2012 року позивач надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення до нього лист за вих. № 25 від 18.01.2012 з вимогою сплатити борг та пропозицією розірвати договір, а також рахунки за неоплачені місяці.

17 травня 2012 відповідач направив позивачу лист за вих. № 22 від 16.05.2012 з пропозицією розірвати договір у зв'язку з тим, що об'єкт знаходиться в оренді підприємства ПП "Друг" з 2010 року.

25 травня 2012 позивач направив відповідачу лист за вих. № 162 від 21.05. 2012, яким прийняв пропозицію відповідача про розірвання Договору та повідомив, що Договір є розірваним з 21.05.2012, а також повідомив відповідача про те, що станом на 20.05.2012 (включно) заборгованість ТОВ "Євросервіс - Ч" становить 17 324, 70 грн. та просив погасити борг у семиденний термін.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечено відповідачем, позивач надав відповідачу замовлені послуги, а останній прийняв їх. За час дії Договору відповідач не пред'явив до позивача претензій.

За своєю правовою природою Договір № 86 від 14 лютого 2008 року на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій є договором про надання послуг. Договір відповідає вимогам статті 901 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України, за якою за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В статті 530 ЦК України визначено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач подав докази складання та надіслання щомісяця відповідачу рахунків на сплату 342,08 грн. плати за постійне та обов'язкове обслуговування об'єкта за кожний місяць, які відповідно до пункту 4.2. Договору повинні оплачуватися у строки, вказані в рахунку, але не пізніше останнього дня місяця.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором та наявністю заборгованості по оплаті послуг по 20.05.2012 в сумі 17 324 грн. 70 коп., тобто, до розірвання договору, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Відповідач не спростував встановлені факти, не заперечив доводи позивача, не подав заперечень проти позовних вимог позивача у даній справі, не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем відповідно до Договору. Оскільки відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, та у разі його розірвання, тобто, розірвання договору не звільняє відповідача від сплати боргу, який створився до моменту розірвання договору, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 17 324 грн. 70 коп. боргу за надані послуги до моменту розірвання договору, є такою, що підтверджена належними доказами, не спростована відповідачем, тобто, є підлягаючою до задоволення.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В пункті 5.3 Договору сторони передбачили відповідальність сторін та встановили, що за порушення терміну оплати Об'єкт сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач нарахував пеню окремо по кожному місяцю прострочення, відповідно до вимоги статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає закону, однак неправомірною є вимога про стягнення пені після розірвання договору, оскільки після 21.05.2012 така умова є відсутньою, тобто, пеня нарахована правомірно за прострочення сплати коштів із 14.09.2011 по 20.05.2012: відповідно до виконаного судом перерахунку з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 143 грн. 46 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції та процентів річних. В результаті виконаного судом перерахунку, виходячи із прострочених сум щомісячних платежів у розмірі 342грн. 08 коп. та Порядку розрахунків, встановлених у Довідці про заборгованість з договору № 86 від 14.02.2008 станом на 21.08.2012, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає індекс інфляції в сумі 508 грн. 01 коп. по жовтень 2012 року на прострочену суму боргу 342 грн. 08 коп. та 553 грн. 89 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання станом по 15.10.2012.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 588 грн. 42 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч" (18028, м. Черкаси, вул. Нечуя Левицького, 16, ідентифікаційний код 24360097) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального Управління МНС України у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, ідентифікаційний код 25576385) - 17 324 грн. 70 коп. (сімнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні 70 коп.) боргу, 143 грн. 46 коп. (сто сорок три гривні 46 коп.) пені, 553 грн. 89 коп. (п'ятсот п'ятдесят три гривні 89 коп.) три проценти річних, 508 грн. 01 коп. (п'ятсот вісім гривень 01 коп.) індексу інфляції, 1 588 грн. 42 коп. (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім гривень 42 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.10.2012

Суддя А.Д. Пащенко