Постанова

від 20.12.2012 по справі 5008/276/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.12 Справа № 5008/276/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виноградівського землевпорядного комунального підприємства «Земля» на рішення господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2011 року у справі №5008/276/2011 порушеній за позовом відділу культури і туризму Виноградівської районної державної адміністрації до Виноградівського землевпорядного комунального підприємства «Земля»про стягнення 30444,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року відділ культури і туризму Виноградівської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Виноградівського землевпорядного комунального підприємства «Земля»про стягнення 30444,98 грн. заборгованості за період з 01 січня 2008 року до 09 вересня 2010 року, що виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 12 листопада 2004 року "Про відшкодування витрат, пов'язаних з забезпеченням приміщень теплом та електроенергією, водою та водовідведенням".

Господарський суд Закарпатської області (суддя Івашкович І.В.) рішенням від 31 травня 2011 року по справі №5008/276/2011 позов задовольнив повністю, стягнув з Виноградівського землевпорядного комунального підприємства "Земля" на користь відділу культури і туризму Виноградівської районної державної адміністрації 30444,98 грн. боргу.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити рішення господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2011 року та задовольнити позов частково на суму 18026,62 грн., оскаржуване рішення вважає неправильним, зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які ж визнав встановленими; також, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що у подальшому призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не взято до уваги подані ним докази, і відповідно помилково був проведений розрахунок, без урахування положень п.2.2.1. договору від 12 листопада 2004 року щодо розміру плати за обслуговування будівлі, який залежить від складу робіт і послуг, які надаються, пропорційно до займаної площі та питомої ваги теплопередачі, електроенергії, води. Також, судом не враховано рішення Виноградівської районної ради за №233 від 09.07.2004 року «Про закріплення приміщень в будівлі по пл..Миру,3»; Договору №39 від 01.02.2009 року, укладеного між відділом з питань приватизації майна у районі та Виноградівським землевпорядним комунальним підприємством «Земля», відповідно до яких Виноградівське землевпорядне комунальне підприємство «Земля»займало площу 101,4кв.м, а не 145,72 кв.м. Не враховано судом лист-відповідь №25/04-6 від 23.05.11 відділу з питань приватизації майна Виноградівської РДА щодо займаної ВЗКП "Земля" площі в адмінбудинку районної ради, що загальна корисна площа адмінбудинку, що передана у користування та управління складає 898,4 кв.м. В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що процентне співвідношення займаних ним приміщень у спірний період (10,98 % - до 06 червня 2009 року і 6,63% - з 06 червня 2009 року), його заборгованість перед позивачем становить 18026,62 грн., з яких 8510,82 грн. заборгованість за використану електроенергію і 9515,8 грн. заборгованість за природний газ.

Позивач надав відзив, у якому оскаржуване рішення вважає законним, а доводи апеляційної скарги -безпідставними; посилається на договір від 12.11.2004р. та зазначає, що відповідачем не було повідомлено про укладення нового договору оренди між позивачем та відділом з питань приватизації майна, та відповідачем використовувалося площа приміщення 145,72 кв.м. У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що не був повідомлений про укладення нового договору оренди, про який йому стало відомо під час розгляду справи, також, з боку позивача було виконано його обов'язок перед відповідачем, систематично у письмову вигляді надавалися рахунки про оплату за використано електроенергію та спожитий газ. І як вказує позивач, відповідно до висновків Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, різниця між даними інвентарної справи (885,7 м2) та фактичними замірами (883,3 м2) адміністративної будівлі істотно не впливає на розрахунок співвідношення займаної площі, тому просить суд залишити оскаржуване рішення в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2012 року змінено склад колегії - замість судді Давид Л.Л. і Данко Л.С. уведено суддів Кордюк Г.Т. і Хабіб М.І.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерви у судових засіданнях метою перевірки законності і обґрунтованості оскарженого судового рішення та забезпечення процесуальних прав сторін. Також суд призначав по справі судову будівельно-технічну експертизу адміністративної будівлі за адресою: м. Виноградів, площа Миру, 3, Закарпатської області, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та після отримання висновку експерта №4699 від 12 липня 2012 року надав сторонам можливість ознайомитись з таким та висловити свої правові позиції.

Позивач надіслав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому раніше подані заперечення на апеляційну скаргу підтримує, просить розглядати справу без участі представника. Відповідач доповнень, заяв чи клопотань не подав.

Враховуючи вищенаведене, суд розглядає апеляційну скаргу в порядку, встановленому статтею 75 Господарсько-процесуального кодексу України.

За приписами ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В силу ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянув апеляційну скаргу Виноградівського землевпорядного комунального підприємства «Земля»та матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2011 року у справі №5008/276/2011 у повному обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходячи з положень ст..ст.11, 509, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст..ст. 174,175, 193 Господарського кодексу України вказав на обов'язок відповідача здійснювати платежі відповідно до умов укладеного з позивачем договору від 12 листопада 2004 року, який діяв у спірний період. Також та на підставі додатку № 1 до договору від 12 листопада 2011 року суд першої інстанції визнав доведеним факт оренди відповідачем площі в будівлі за адресою м. Виноградів, пл.Миру,3 розміром 145,72 м.кв. та процентне співвідношення -15,79 %. При цьому суд першої інстанції відхилив договори оренди та акти приймання-передачі, подані на підтвердження площі орендованих відповідачем приміщень у спірний період.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідача здійснювати платежі відповідно до умов укладеного з позивачем договору від 12 листопада 2004 року. Однак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що не доведені належними і допустимими доказами. Як наслідок, суд першої інстанції неправильно визначив і стягнув суму заборгованості за договором від 12 листопада 2004 року.

Як встановлено ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань) є договір.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма кореспондує зі статтею 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 4 2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. ст..33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 22 ГПК України установлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З матеріалів справи слідує, що 12 листопада 2004 року Виноградівський організаційно-методичний центр, як уповноважений орган, та користувачі, в тому числі й Виноградівське землевпорядне комунальне підприємство «Земля», уклали договір "Про відшкодування витрат, пов'язаних з забезпеченням приміщень теплом та електроенергією, водою та водовідведенням" ( т.1 , а.с.20-23).

Згідно з п.1.1. договору уповноважений орган організовує забезпечення обслуговування, в т.ч. енергоносіями, будівлі за адресою: м.Виноградів, пл..Миру,3 загальною площею 922,85 кв.м., а користувачі послуг беруть участь у витратах на виконання робіт по забезпечення теплом і світлом приміщень пропорційно до займаної ними площі в цій будівлі.

Пунктом 2.2.1. договору встановлено обов'язок користувачів послуг не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем вносити на рахунок уповноваженого органу плату за тепло, світло, воду в пропорції згідно зайнятої площі відповідно до розрахунку.

Пунктом 5.1. договору визначено строк його дії в один рік -до 31 грудня 2005 року включно, а пунктом 5.4. договору передбачено можливість пролонгації даного договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як зазначено у преамбулі договору від 12 листопада 2004 року, такий укладено з урахуванням рішення сесії Виноградівської районної ради від 09.07.2004р. №233 "Про закріплення приміщень по пл. Миру, 3" та розпорядження голови Виноградівської районної ради №143 від 05.11.2004р. "Про умови користування приміщеннями" .

Внаслідок реорганізації районний методичний центр став структурним підрозділом юридичної особи - відділу культури і туризму Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (т.1., а.с.27-43). Пунктом 5.5. договору від 12 листопада 2004 року передбачено, що реорганізація уповноваженого органу чи користувача послуг не є підставами для зміни чи припинення чинності цього договору.

Отже, договір від 12 листопада 2004 року "Про відшкодування витрат, пов'язаних з забезпеченням приміщень теплом та електроенергією, водою та водовідведенням" чинний, а уповноваженим органом виступає відділу культури і туризму Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

До 2008 року відповідач виконував свої зобов'язання за цим договором. Спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 12 листопада 2004 року щодо своєчасного внесення плати за отримані послуги з постачання електроенергії та природного газу в період з січня 01 січня 2008р. до 31 вересня 2010 року.

На підтвердження понесених витрат надано докази, що підтверджують обсяги постачання електроенергії та природного газу, їх вартість та оплату (т.1, а.с.56-158).

Також позивач надав суду першої інстанції розрахунки, за якими заборгованість відповідача станом на 01 жовтня 2010 року становить:

- по використанню природного газу - 17165,65 грн., в т.ч. й заборгованість в сумі 4022,14 грн., що виникла станом на 01 січня 2008 року ( т.1., а.с.45);

- по використаній електроенергії - 13279,93 грн., в т.ч. й заборгованість в сумі 2435,71 грн., що виникла станом на 01 січня 2008 року ( т.1., а.с.46).

Розрахунки виконані з урахуванням 15,79 % співвідношення займаної відповідачем площі в будівлі за адресою: м. Виноградів, пл. Миру, 3. Однак вихідних даних для визначення такого відсотку співвідношення не названо і не доведено.

Договір від 12 листопада 2004 року, на підставі якого заявлено позов, не містить жодних відомостей про площу, якою користується (користувався) відповідач.

Натомість з матеріалів справи слідує, що відповідач в період з 01 січня 2008 року і до 01 червня 2009 року орендував приміщення будівлі за адресою: м. Виноградів, пл. Миру, 3 загальною площею 101,4 м.кв., а з 01 червня 2009 року відповідач орендує приміщення площею 61,2 м.кв. Цей факт підтверджено договорами оренди та актами приймання-передачі (т.1., а.с.159-166), які з огляду на юридичну природу правовідносин найму (оренди) в силу закону є належними і допустимими доказами.

Крім того, розпорядженням голови Виноградівської районної ради від 06 лютого 2007 року за № 8 відповідачу передано в управління санвузол на ІІ поверсі названої будівлі. Площа санвузла на ІІ поверсі будівлі в розпорядженні не названа. Натомість у висновку № 4699 судової будівельно-технічної експертизи вказана площа приміщення другого поверху під літ. «37»- туалет і така становить 15,5 м.кв.

З урахуванням умов п.п.1.1., 2.2.1. договору від 12 листопада 2004 року співвідношення займаної відповідачем площі слід визначати у відсоткову відношенні до визначеної у договорі площі 922,85 кв.м., виходячи з вищезазначених належних і допустимих доказів про площу орендованих відповідачем приміщень та площі переданого в користування відповідачу санвузла.

Таким чином, при визначенні пропорції займаної відповідачем площі в будівлі за адресою: м.Виноградів, пл..Миру,3 до загальної площі 922,85 м.кв. (вказаної у п.1.1. договору від 12 листопада 2004 року) слід виходити із площі, якою відповідач користувався у спірний період, а саме: з 01січня 2008 року до 06 червня 2009 року - 116,9 м.кв. (101,4 м.кв. +15,5 м.кв.); з 06 червня 2009 року до 30 вересня 2010 року -76,7 м.кв. ( 61,2 м.кв. + 15,5 м.кв.). З урахуванням наведеного, співвідношення є таким: з 01січня 2008 року до 06 червня 2009 року - 12,67%, а з 06 червня 2009 року до 30 вересня 2010 року - 8,31%.

Означені показними необхідні для обрахунку заборгованої відповідачем суми за договором від 12 листопада 2004 року. Відомості про обсяги споживання і вартість газу та електроенергії відображені в розрахунках, наданих позивачем суду першої інстанції (т.1., а.с.45,46), про які зазначено вище.

Беручи до уваги викладене заборгованість відповідача за спожитий газ в період з 01січня 2008 року до 06 червня 2009 року становить 6085,16 грн., за електроенергію -3959,33 грн.; за період з 06 червня 2009 року до 30 вересня 2010 року заборгованість відповідача за спожитий газ становить 2926,07 грн., за електроенергію -3431,13 грн.

Суд констатує й той факт, що відповідач не заперечив і не спростував вимогу позивача про стягнення заборгованості відповідача, що виникла станом на 01 січня 2008 року, а саме: 4022,14 грн. з оплати вартості спожитого газу та 2435,71 грн. з оплати вартості електроенергії.

Відтак заборгованість відповідача за договором від 12 листопада 2004 року становить 22 859,54 грн., з яких: заборгованість з оплати вартості спожитого газу - 13033,37 грн. (9011,23грн. + 4022,14 грн.), заборгованість з оплати вартості спожитої електроенергії - 9826,17 грн. ( 7390,46 грн. + 2435,71 грн.).

Отже, суд першої інстанції помилився у визначенні розміру суми і стягнув з відповідача на користь позивача 30444,98 грн. замість заборгованої суми 22 859,54 грн.

Апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв, як належний доказ, наданий позивачем розрахунок процентного співвідношення займаних приміщень м. Виноградів, пл..Миру,3, у якому зокрема, вказана займана відповідачем площа 145,72 м. кв., а процентне співвідношення до площі 922,85 м.кв. -15,79 %. Означений розрахунок названий додатком № 1 до договору від 12 листопада 2011 року ( т.1., а.с.57).

Означений додаток № 1 до договору від 12 листопада 2011 року підписаний начальником відділу культури і туризму Югас В.С. та головним бухгалтером Глінко Л.В., в той час, як уповноваженим органом у договорі від 12 листопада 2011 року виступав Виноградівський організаційно-методичний центр. Більш того, вказаний додаток не підписаний сторонами договору "Про відшкодування витрат, пов'язаних з забезпеченням приміщень теплом та електроенергією, водою та водовідведенням" від 12 листопада 2004 року -уповноваженим органом та користувачами, якими є дев'ять юридичних осіб, в тому числі й відповідач. Відтак додаток № 1 до договору від 12 листопада 2011 року не є належним і допустимим доказом, такий не може прийматись до уваги для визначення заборгованості відповідача за договором від 12 листопада 2011 року.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду першої інстанції лист відділу з питань приватизації від 23 травня 2011 року( т.2, а.с.42-43), проте з огляду на зміст листа не обґрунтував і не пояснив, на доведення яких саме обставини справи подано цей доказ.

Не пояснив позивач і значення для вирішення даного спору акта обстеження ефективності використання адмінбудинку районної ради в м. Виноградів, пл. Миру, 3 від 16 лютого 2011 року (т.а.с.20-23), які саме обставини справи цей акт доводить.

Процесуально недобросовісною є й поведінка відповідача, який у відзиві на позов (т.2., а.с.1-4) та в апеляційній скарзі (т.2., а.с.62-64) визнав заборгованість в сумі 18026,62 грн. При обрахунку означеної суми відповідач враховував процентне співвідношення - 10,98 % - до 06 червня 2009 року і 6,63% - з 06 червня 2009 року.

Однак надалі відповідач надав апеляційному суду два різні розрахунки процентного співвідношення за цей самий період користування тими ж приміщеннями -11,34% і 6,99% (т.2., а.с.124) та 9,1% і 5,98% (т.2., а.с.129) і доповнення до апеляційної скарги, в якому визнає суму 14512,00 грн., а також підписаний сторонами розрахунок співвідношення займаної орендарями площі в адмінбудинку за адресою м. Виноградів, пл. Миру,3 станом на 01 вересня 2011 року - після прийняття рішення судом першої інстанції.

Апеляційний суд звертає увагу й на те, що господарські суди першої і апеляційної інстанцій створили сторонам рівні необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Проте сторони не скористалися наданими законом процесуальними правами добросовісно пояснити свою позицію та обґрунтувати її достовірними доказами.

Львівський апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити, що встановлені законом засади змагальності господарського судочинства передбачають обов'язок сторін обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

При цьому в силу ст.101 ГПК України апеляційному суду додаткові докази повинні подаватись разом із обґрунтуванням неможливості їх подання суду першої інстанції з незалежних від сторони причин.

Подаючи Львівському апеляційному суду додаткові докази, ні позивач, ні відповідач не обґрунтували неможливості їх подання суду першої інстанції. Щодо документів, датованих після дати ухвалення оскарженого рішення суду, то такі взагалі не можуть прийматись до уваги при перегляді рішення в апеляційному порядку.

Статтею 103 ГПК України, серед іншого, передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінити рішення суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного рішення господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2011 року у справі №5008/276/2011 слід змінити, а саме замість вказаної у рішенні суми 30444,98 грн. стягнути з відповідача на користь позивача 22 859,54 грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат, пов'язаних з забезпеченням приміщень теплом та електроенергією, водою та водовідведенням від 12 листопада 2011 року.

Судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як це передбачено ст..49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виноградівського землевпорядного комунального підприємства «Земля» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 31 травня 2011 року у справі №5008/276/2011 змінити і викласти наступним чином:

Стягнути з Виноградівського землевпорядного комунального підприємства «Земля»(м. Виноградів, пл. Миру, 3; ідентифікаційний код 32695906) на користь відділу культури і туризму Виноградівської районної державної адміністрації (м. Виноградів, пл. Миру, 3; ідентифікаційний код 32695906) 22859,54 грн. заборгованості та 411,63 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т..

суддя Хабіб М.І.