Рішення

від 18.12.2012 по справі 5011-47/14795-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/14795-2012 18.12.12

За позовом Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»Державного агентства

резерву України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Дівелопмент"

про стягнення 60 000,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

відпозивача: Данкевич В.В. -представникза довіреністю

відвідповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 18.12.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 60 000,00 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/14795-2012, розгляд справи було призначено на 08.11.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 розгляд справи було відкладено до 27.11.2012 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача .

Розпорядженням В. о. Голови господарського суду м. Києва від 27.11.2012справу № 5011-47/14795-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебування судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/14795-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 18.12.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.12.2012у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/14795-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

В судовому засіданні 18.12.2012 представник позивача підтримав заявлені вимогита просив суд позов задовольнити повністю. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до платіжного доручення № 3544 від 02.02.2012, № 21 від 10.02.2010,№15 від 10.02.2010 помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 60000,00грн., які відповідач безпідставно отримав та не повернув позивачу, у зв'язку з чим останній звернувся до суду про стягнення з відповідача 60 000,00 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 08.11.2012 , 27.11.2012, 18.12.2012 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, який надано суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із платіжними дорученнями №3544 від 02.02.2010, №21 від 10.02.2010, №15 від 10.02.2010 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 60 000,00 грн. в якості оплати за інформаційні послуги згідно рахунку б/н від 02.02.10, про що зазначено у графі "призначення платежу" таких платіжних доручень.

Проте, як стверджує позивач у позовній заяві, у Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»Державного агентства резерву України станом на 02.02.2010 були відсутні будь-які договірні чи зобов'язальні відносини з відповідачем.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв'язку із наведеним, 17.08.2012 ним на адресу відповідача було направлено вимогу (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в якій Державне підприємство «Луцький комбінат хлібопродуктів №2»Державного агентства резерву України просило відповідача перерахувати на рахунок позивача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 60 000,00 грн., що перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача згідно з платіжних доручень №3544 від 02.02.2010, № 21 від 10.02.2010, № 15 від 10.02.2010. Надсилання вказаної вимоги підтверджується описом вкладеного у цінний лист від 17.08.2012 та фіскальним чеком поштової установи № 4058 від 17.08.2012 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач так і не повернув безпідставно отримані ним грошові кошти в сумі 60 000,00 грн. у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 60 000,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з п.2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем згідно платіжних доручень № 3544 від 02.02.2010, № 21 від 10.02.2010, №15 від 10.02.2010 було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 60 000,00 грн. в якості оплати за інформаційні послуги згідно рахунку б/н від 02.02.2010, про що зазначено в графі "призначення платежу" вищенаведених платіжних доручень, однак, відповідно до наявних у матеріалах справи документах, будь-які правочини між позивачем та відповідачем станом на 02.02.2010 -не укладались,

У зв'язку і наведеним, позивач звернувся до відповідача із вимогою від 17.08.2012, що підтверджується описом вкладеного у цінний лист від 17.08.2012 та фіскальним чеком поштової установи № 4058 від 17.08.2012, в якій позивач просив відповідача повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 60 000,00грн., що перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача згідно платіжних доручень №3544 від 02.02.2010, № 21 від 10.02.2010, №15 від 10.02.2010. Однак, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів протилежного станом на день винесення рішення - суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивачем було помилково без достатньої правової підстави перераховано грошові кошти в сумі 60000,00 грн., оскільки будь-які договірні або зобов'язальні відносини між сторонами відсутні, жодних правочинів не укладалось, а відповідач повністю не повернув грошових коштів, які були безпідставно перераховані позивачем відповідачу згідно платіжних доручень№3544 від 02.02.2010, № 21 від 10.02.2010, №15 від 10.02.2010 суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 60 000,00 грн. є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 60000,00 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Дівелопмент" (код ЄДРПОУ -35143076, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13) на користь Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 00953065, 45650, Волинська обл. Луцький район, с. Ровенці, вул. Промислова, буд. 4) 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. -помилково перерахованих грошових коштів та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 24.12.2012