Рішення

від 20.12.2012 по справі 5011-47/13754-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-47/13754-2012 20.12.12 За позовом  Приватного підприємства “Вікі” до                   Товариства з обмеженоювідповідальностю “Компанія УТЛ” про                 стягнення 33194,61 грн. Суддя  Станік С.Р. Представники сторін: Від позивача: не з'явився Від відповідача: не з'явився      ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 33 194,61 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 було порушено провадження у справі №5011-47/13754-2012, розгляд справи було призначено на 18.10.2012. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 та 13.11.2012 розгляд справи було відкладено до 13.11.2012 та до 29.11.2012 відповідно. Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 справу № 5011-47/13754-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням суддіСтаніка С.Р. у  відпустці. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/13754-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.12.2012. Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.12.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/13754-2012  було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/13754-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.12.2012. В судове засідання 20.12.2012 представник позивача не з'явився, однак в судовому засіданні 13.11.2012 представник позивач підтримав заявлені вимоги та проси суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору №  64 від 20.09.2010, було поставлено відповідачу товар на суму  25 230,61 грн. Проте відповідач  не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25 230,61 грн. Крім того, враховуючи положення п. 6.2. договору №  64 від 20.09.2010 позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 6 664,00 грн., а також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних в сумі 1 300,00 грн. Відповідач своїх представників в судові засідання 13.11.2012 та 20.12.2012 –не направив, вимоги попередніх ухвал суду щодо надання витребуваних документів –не надав. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, що зазначена позивачем у позовній заяві. Суд відзначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами. Розглянувши наявні матеріали справи,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: 20.09.2010 між позивачем –Приватним  підприємством “Вікі”, як постачальником, та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальностю “Компанія УТЛ”, як покупцем, було укладено договір № 64, за умовами яких позивач зобов'язався поствляти відповідачу продукцію, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати товар та здійснювати його оплату (п. 1.1). Умовами договору № 64 від 20.09.2010 сторони погодили, що розрахунок за кожну партію товару здійснюється відповідачем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в термін не більше 30 увлендарних днів з моменту поставки товару, або готівкою за згодою обох сторін (п. 5.1.). Відповідно видаткових накладних № ВК-0006075 від 25.10.2010 та № ВК-0006434 від 08.11.2010  (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб,  позивачем було поставлено відповідачу товар на  загальну суму 25 230,61 грн. Позивач у позові наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 64 від 20.09.2010 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар, у строк, встановлений п. 5.1.  договору № 64 від 20.09.2010, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі  25 230,61 грн. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України  у разі відмови продавця передати проданий  товар  покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо  продавець  передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу,  покупець має  право вимагати   передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або відмовитися від переданого товару  та  його  оплати,  а  якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України). Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Пунктом 6.2.  договору № 64 від 20.09.2010  встановлено, що в разі порушення покупцем строків опалти товару він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення в оплаті та відсотки за користування чужими коштами у розмірі 3 % річних від вартості не опалаченог в установлений даним договором строк товару. Відповідно до п. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.     Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору № 64 від 20.09.2010 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 25 230,61 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВК-0006075 від 25.10.2010 та № ВК-0006434 від 08.11.2010 , які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб,  проте відповідач, як покупець , свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар на суму 25 230,61 грн. у строк, встановлений п. 5.4.  договору  № 64 від 20.09.2010  - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 25 230,61 грн. Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № 64 від 20.09.2010  –не надав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2058 від 02.01.2012,  а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність заборгованості перед позивачем за договором № 64 від 20.09.2010 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в сумі 25 230,61 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 64 від 20.09.2010, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з  09.12.2010 до 22.03.2012  в сумі  6 664,00 грн. Разом з тим, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахувань прийшов до висновку, що позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, положенням якої встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, позивачем для нарахування пені за договором № 64 від 20.09.2010, а саме - з 09.12.2010 до 22.03.2012, що складається з 627 днів та перевищує термін в  6 місяців. Враховуючи вищенаведене, суд,  із врахуванням п. 5.4.  договору  № 64 від 20.09.2010 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, задовольняє вказану вимогу позивача частково, а саме у розмірі –1 971,44 грн. за період з 09.12.2010 до 10.06.2011. Серед іншого,  у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати товару за договором № 64 від 20.09.2010, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 300,00 грн. за період з  09.12.2010 до 22.03.2012. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем допущено помилку, у зв'язку з чим судом проведено власний розрахунок згідно якого 3 % річних за період з  09.12.2010 до 22.03.2012 становить 974,66 грн., а отже дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню в наведеній сумі. Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторонни пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія УТЛ” (код ЄДРПОУ –36619719, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2А, офіс 203) на користь Приватного підприємства “Вікі” (код ЄДРПОУ –24055786,  місцезнаходження: 54055, м. Миколаїв, вул. 5-а Слобідська, 110) 25 230 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 61 коп. –основного боргу, 1 971 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна) грн. 44 коп. –пені,  974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. -  3 % річних, 1 366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн. 20 коп. –витрат по сплаті судового збору. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України. 5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Суддя                                                                                                                                 С.Р. Станік