Рішення

від 10.12.2012 по справі 8/129-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2012 р. Справа № 8/129-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", ідентифікаційний код: 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1,

до відповідача: підприємство «Березаньтепломережа», ідентифікаційний код: 20615577, місцезнаходження: 07540, Київська обл., м. Березань, вул. Фрунзе, 20,

про стягнення

за участю представників сторін

від позивача: головний юрисконсульт відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління правового забезпечення претензійно-правової роботи юридичного департаменту дочірньої компанії „Газ України" Жигадло І.Б., яка діє на підставі довіреності від 26.12.2011 року за № 119/10;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі за текстом: Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до підприємства «Березаньтепломережа»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 21647,34 грн. (двадцять одна тисяча шістсот сорок сім гривень 34 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 не повністю здійснив оплату поставленого Позивачем газу, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 21647,34 грн. (двадцять одна тисяча шістсот сорок сім гривень 34 коп.), яка станом на 12.11.2012 року включає в себе основний борг у сумі 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.), пеню у сумі 1432,80 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 80 коп.), 3-и проценти річних у сумі 1221,98 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 98 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2012 року порушено провадження у справі №8/129-12 та призначено останню до розгляду на 10.12.2012 року.

10.12.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 20.11.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 20.11.2012 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 10.12.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які вони посилались би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ч.ч.1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

20.12.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 (далі по тексту: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, Постачальник (Позивач) згідно з цим Договором зобов'язується передати у власність Покупцю (Відповідачу) в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року імпортований природний газ в обсязі до 247,0 тис. куб. м., а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти цей газ, оплатити та використовувати виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення і гарячого водопостачання.

Згідно із вимогами п. 3.1. Договору, ціна за 1000 куб. м. газу без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2%; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234,00 грн., крім того ПДВ -20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1309,20 (одна тисяча триста дев'ять гривень 20 коп.) гривень. Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 269477,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 323372,40 грн. (триста двадцять три тисячі триста сімдесят дві гривні 40 коп.).

Договір у п.4.1. передбачає, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки ; - подальша оплата проводиться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також, Договір у п.п. 4.3., 4.4. передбачає, що у платіжних дорученнях Покупець (Відповідач) повинен обов'язково зазначити номер Договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим Договором Постачальник (Позивач) зараховує кошти, що надійшли від Покупця (Відповідача), як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

28.01.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 28.01.2011 року за № 1 до Договору від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 (далі за текстом: Додаткова угода - 1).

За умовами п. 1 Додаткової угоди -1, викласти назву Договору у наступній редакції: «Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та горячого водопостачання».

Згідно з п. 6 Додаткової угоди -1, викласти пункт 10.1 Договору у наступній редакції: «10.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення».

Відповідно до п. 7 Додаткової угоди -1, решто умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

31.03.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 31.03.2011 року за № 2 до Договору від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 (далі за текстом: Додаткова угода - 2).

За умовами п. 1 Додаткової угоди -2, викласти пункт 1.2 договору в наступній редакції: «Постачальник передає Покупцю протягом періоду з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно, газ в обсязі до 401,0 тис. (чотириста одна тисяча) куб. м., за наявності його обсягів».

Відповідно до п.п. 2, 3 Додаткової угоди - 2, решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2011 року.

04.04.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 04.04.2011 року за № 3 до Договору від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 (далі за текстом: Додаткова угода - 3).

За умовами п. 1 Додаткової угоди -3, з 01 квітня 2011 року викласти пункт 3.1. Договору в наступній редакції: «3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 815,000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами -259,70 грн., крім того ПДВ -20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1309,20 (одна тисяча триста дев'ять гривень 20 коп.) гривень».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди -3, решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання Сторонами.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди -3, дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, поширює свою дію на відносини, що склалися між Сторонами з 01 квітня 2011 року, і діє протягом дії Договору.

30.08.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 30.08.2011 року за № 4 до Договору від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 (далі за текстом: Додаткова угода - 4).

За умовами п. 1 Додаткової угоди -4, з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за цим договором не постачається. Поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 07.07.11 №3609-VI.».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди -4, решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Згідно із п. 4 Додаткової угоди -4, дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 06 серпня 2011 року і діє протягом дії Договору.

03.10.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, укладено Додаткову угоду від 03.10.2011 року за № 5 до Договору від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 (далі за текстом: Додаткова угода - 5).

За умовами п. 1 Додаткової угоди -5, вважати Договір від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди -5, дана угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 жовтня 2011 року.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в періоди з січня 2011 року по квітень 2011 року включно Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 276492,56 грн. (двісті сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 56 коп.), що підтверджено актами передачі-приймання природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог п.п.4.5., 6.1. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу, вартості та якості поставленого природного газу з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого газу у обсягах та вартістю, визначених в цих актах і Договорі, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем акти передачі-приймання природного газу без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність відхилень від нормативів і стандартів природного газу або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставленого Позивачем природного газу свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Актом звірки розрахунків та поясненнями Позивача, які він дав в судовому засіданні 10.12.2012 року, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 4.1., 6.1. Договору частково оплатив поставлений Позивачем природний газ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача 257500,00 грн. (двісті п'ятдесят сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 12.11.2012 року за Договором наявна заборгованість у сумі 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 10.12.2012 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки природного газу, його вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки природного газу або щодо його якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору поставки природного газу. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки природного газу, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 12.11.2012 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 12.11.2012 року складає 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставленого Позивачем природного газу за Договором суду не надано.

Станом на 10.12.2012 року основна заборгованість за Договором у сумі 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 у сумі 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 1432,80 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 80 коп.), 3-и проценти річних у сумі 1221,98 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 98 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Договір у п. 7.3.1. передбачає, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті поставленого Позивачем природного газу станом на 12.11.2012 року в сумі 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 1432,80 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 80 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 1221,98 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 98 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п. 7.3.1. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 1432,80 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 80 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1221,98 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 98 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема Договору від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 з Додатковими угодами, актів передачі-приймання природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року, які підписані Позивачем та Відповідачем, і акту звірки розрахунків, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 складає 21647,34 грн. (двадцять одна тисяча шістсот сорок сім гривень 34 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставленого за Договором від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 газу в сумі 21647,34 грн. (двадцять одна тисяча шістсот сорок сім гривень 34 коп.), яка станом на 12.11.2012 року включає в себе основний борг у сумі 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.), пеню у сумі 1432,80 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 80 коп.), 3-и проценти річних у сумі 1221,98 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 98 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у сумі 21647,34 грн. (двадцять одна тисяча шістсот сорок сім гривень 34 коп.), яка станом на 12.11.2012 року включає в себе основний борг у сумі 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.), пеню у сумі 1432,80 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 80 коп.), 3-и проценти річних у сумі 1221,98 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 98 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1610,00 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 1610,00 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до підприємства «Березаньтепломережа»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства «Березаньтепломережа», ідентифікаційний код: 20615577, місцезнаходження: 07540, Київська обл., м. Березань, вул. Фрунзе, 20, на користь дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", ідентифікаційний код: 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, заборгованість за Договором від 20.12.2010 року за № 06/10-2513 ТЕ-17 у вигляді основного боргу в сумі 18992,56 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 56 коп.), пені у сумі 1432,80 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 80 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1221,98 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 98 коп.) та судовий збір у сумі 1610,00 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 10.12.2012 року