Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а/2370/4509/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4509/2012

10 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Кульчицького С.О.,

при секретарі -Поліщук О.О.,

за участю:

представників позивача -Завальнюка К.Г., Лісовського А.В. (за довіреностями),

представників відповідача -Кондакова Є.О., Поштаренка С.П. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0001122301 та № 0001132301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»зареєстроване як юридична особа Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області 30.06.2004 року, ідентифікаційний код 32580463. Відповідно до свідоцтва № 32392796 від 27.08.2004 року ТОВ «Катеринопільський елеватор»є платником податку на додану вартість

З матеріалів справи вбачається, на підставі направлень виданих Катеринопільською ОДПІ від 15.10.2012 року № 59, № 60, згідно з підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор». З питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ фірми «Агропроменерго ЛТД»(код ЄДРПОУ 03048935), ППСП «Агро Полісся-2006»(код ЄДРПОУ 34546817), ТОВ «Агроперспектива»(код ЄДРПОУ 32465836), ТОВ «Дельта-В.В.В.»(код ЄДРПОУ 36023200), ФГ «Південна зірка» (код ЄДРПОУ 34203055) за період з 01.02.2012 року по 31.05.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 01.11.2012 року № 214/22-017/32580463 та встановлені наступні порушення:

1) п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, встановлено операції без мети реального настання в т.ч. -по операціях з придбання соняшника між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка». Встановлено відсутність постачання товару та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період лютий-квітень 2012 року із постачання товарів для подальшого використання ТОВ «Катеринопільський елеватор»у ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка»контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності майна у постачальника, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій;

2) на порушення п. 198.1, ст. 198 та п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ТОВ «Катеринопільський елеватор»занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий-березень 2012 року в сумі 6919173 грн.;

3) на порушення п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ТОВ «Катеринопільський елеватор»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 9615803 грн.;

4) на порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ТОВ «Катеринопільський елеватор»завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 370991 грн.

На підставі встановленого порушення Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0001122301 та № 0001132301.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД»укладено договір поставки від 09.02.2012 року № 1140/К на поставку зернової сировини (соняшника) у лютому, березні 2012 року, між ТОВ «Катеринопільський елеватор», з ППСП «Агро Полісся-2006»укладено договір поставки від 15.02.2012 року № 1140/К на поставку зернової сировини (соняшника) у лютому, березні 2012 року, з ТОВ «Агроперспектива»укладено договір поставки від 29.11.2011 року № 1140/К на поставку зернової сировини (соняшника) у лютому 2012 року, з ТОВ «Дельта-В.В.В.»укладено договір поставки від 12.10.2011 року № 968/К на поставку зернової сировини (соняшника) у березні 2012 року, з ФГ «Південна зірка»укладено договір поставки від 26.03.2012 року № 1257/К на поставку зернової сировини (соняшника) у березні, квітні 2012 року.

ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива»та ФГ «Південна зірка» є сільськогосподарськими підприємствами, суб'єктами спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, окрім ТОВ «Дельта-В.В.В.».

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» поставили зернову сировину (соняшник), а позивач прийняв у власність та оплатив.

Факт отримання позивачем від вищезгаданих контрагентів зернової сировини (соняшника) підтверджується видатковими накладними.

На виконання статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка»надали позивачу податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Факт розрахунку позивачем за отримання зернової сировини (соняшника) від ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» підтверджується виписками по рахунку позивача, картками рахунку позивача та квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

В якості доказу транспортування зернової сировини (соняшника) від ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» до ТОВ «Катеринопільський елеватор», позивачем надані суду товарно-транспортні накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Обсяги придбання за договорами поставки зернової сировини (соняшника) у ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» до ТОВ «Катеринопільський елеватор»відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується первинними документами.

В заперечення на адміністративний позов відповідач зазначив, що у видаткових накладних відсутні номер та дата довіреностей на отримання уповноваженою особою позивача товарно-матеріальних цінностей, а тому вважає що операції, які здійснювались між позивачем та його контрагентами були безтоварними.

В матеріалах справи містяться довіреності від 05.01.2010 року на уповноваження бухгалтера ТОВ «Катеринопільський елеватор»Халепу О.В. приймати від імені товариства товарно-матеріальні цінності та засвідчувати підписом відповідні правочини та від 01.02.2012 року на уповноваження начальника оліє-пресового виробництва ТОВ «Катеринопільський елеватор»Марчука В.І. приймати від імені товариства товарно-матеріальні цінності та засвідчувати підписом відповідні правочини.

Суд наголошує, що недоліки видаткових накладних, зазначених відповідачем не спростовують господарських операцій, які відбулись між позивачем та ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка».

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом встановлено, що умови укладених між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» договорів поставки зернової сировини (соняшника) - виконані, про що свідчать первинні документи.

Доказом використання позивачем зернової сировини (соняшника) отриманої від контрагентів (ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка») є первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем та наявні в матеріалах справи.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 даного Кодексу, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Обсяги придбання зернової сировини (соняшника) позивачем у його контрагентів за вище переліченими податковими накладними підтверджуються реєстрами отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України , реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Подання податкової звітності в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису здійснюється в порядку, передбаченим Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року.

Останній визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, про що вказано у п. 1 вказаного Порядку.

Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою.

Внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Відповідно до п. 6.1, п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після такої реєстрації. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (виділяється поміткою "Х").

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Суд критично ставиться до висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» договорів поставки зернової сировини (соняшника), з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

При укладені позивачем договорів зі своїми контрагентами додержані вимоги ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. З ст. 228 ЦК України).

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, ... (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.121990 року).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також необхідно взяти до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою ля визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відповідач, визнавши договори поставки зернової сировини (соняшника) , укладений між позивачем і його контрагентами, нікчемним, вийшов за межі своїх повноважень.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Висновок, викладений в акті перевірки, зроблений на підставі податкової звітності та реєстраційних документів ТОВ «Катеринопільський елеватор», про неможливість здійснення господарської діяльності його контрагентами, у зв'язку з відсутністю основних засобів та трудових ресурсів є суб'єктивним, необґрунтованим.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 ЦК, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). ДПІ у місті Черкаси не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК, є правовим наслідком визнання недійсним відповідного господарського зобов'язання в судовому порядку (стаття 207 ГК) і не може бути правовим наслідком нікчемного правочину. Стаття 207 ГК не містить особливостей регулювання господарських стосунків, але містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, що суперечать ЦК як по термінології, так і по сенсу.

Тому стаття 207 ГК відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 4 ЦК, абзацу 2 частини 1 статті 4 ГК застосовуватися не може.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

У зв'язку зі внесеними до ст. 228 ЦК України, які набрали чинності з 01.01.2011 року, такі договори із категорії нікчемних перейшли в категорію оскаржуваних, а рішення про їх нікчемність приймається виключно рішенням суду.

Суд звертає увагу, що позивач та його контрагенти (ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка») є належними суб'єктами господарювання України, що набули правоздатності та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під час здійснення договірних зобов'язань, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Отже, враховуючи положення п. 184.1 ст. 184 ПК України, судом встановлено, що під час укладання договору та в момент його виконання (січень 2011 року) сторони за спірним договором були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість і це не заперечується відповідачем.

Щодо порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України у відношенні посадових осіб ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок доказування порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання.

Суд звертає увагу, що посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини є необґрунтованими, оскільки дані обставини стосуються лише злочинних дій посадових осіб ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», однак вони не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та юридичною особою -ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Слід наголосити, що відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість»викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

До того ж, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, враховуючи, що позивачем жодних порушень не вчинено, відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів (ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка»).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 12.11.2012 року № 0001122301 та № 0001132301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»сплачений судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

оловуючийГГоловуючий С.О.Кульчицький