Рішення

від 10.12.2012 по справі 10/116-12/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2012 р. Справа № 10/116-12/4

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун"

про стягнення 52 489,73 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_2 -предст., дов. від 15.11.2012р.;

відповідач - не з'явився.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" (відповідач) про стягнення 52 489,73 грн., які складаються з 45 000,00 грн. основного боргу, 4 590,00 грн. інфляційних втрат, 2899,73 грн. 3% річних, а також судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого на підставі видаткової накладної № 999.4 від 22.07.2010р. товару на суму 45000,00 грн.

В поданих до суду запереченнях (а.с. 37-38), відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що підпис на накладній від імені директора підприємства - ОСОБА_5 вчинений іншою особою. В свою чергу, на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений підпис вчинений саме директором ТОВ «Нептун».

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2012 р. у справі №10/116-12 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 10.12.2012р.

Через канцелярію суду позивачем було подано заяву в порядку статті 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з визначенням нового періоду прострочення платежу. Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 45 000,00 грн. суми боргу, 4635,00 грн. інфляційних втрат (23.07.2010р. по 03.10.2012р.) та 2973, 70 грн. 3% річних (23.07.2010р. по 03.10.2012р.), загальна сума, яка підлягає до стягнення 52608,70 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Зважаючи на те, що подана позивачем заява відповідає вищезазначеним нормам законодавства, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог та зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову -52608,70 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Крім того, позивачем було подано належним чином засічну копію видаткової накладної № 999.4 від 22.07.2010р. (оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні).

В судове засідання відповідач не з'явився, явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103236514947 від 30.11.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що сторони належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи та попереджались про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, а також враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, керуючись приписами статті 85 ГПК України, 10.12.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

22 липня 2010 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) було передано у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" (покупець) товар (трибуна секційна) на суму 45 000,00 грн., про що свідчить видаткова накладна 999.4 (копія в матеріалах справи).

Як вбачається з поданої накладної № 999.4, остання підписана зі сторони позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та скріплена печаткою суб'єкта підприємницької діяльності, зі сторони відповідача підписана директором ТОВ «Нептун»ОСОБА_5 та скріплена печаткою підприємства.

Відповідач, в якості поданих до суду заперечень, зазначив, що підпис на накладній від імені ОСОБА_5 виконаний іншою особою, а тому, вчиняючи правочин, сторони не погодили всіх істотних умов, оскільки відповідач не мав необхідного обсягу повноважень на підписання накладної.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 цього Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України).

В силу частини 1 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично склалися правовідносини поставки товару, що підтверджуються, зокрема, пропозицією позивача укласти договір поставки викладеною у формі видаткової накладної, адресованої відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір поставки на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткової накладної.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення містяться в ст. 712 Цивільного кодексу України.

Так, за словами позивача, відповідач, в порушення вищезазначених норм законодавства, в повному обсязі за поставлений товар в сумі 45 000,00 грн. не розрахувався.

Як зазначалось вище, відповідач проти боргу заперечує, посилаючись на те, що товар відповідачем не було отримано, оскільки підпис, який міститься на видатковій накладній не належить директору ТОВ «Нептун»ОСОБА_5

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААБ № 301174 від 02.06.2011р., в графі: «прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємства»зазначено керівника ОСОБА_5.

Так, згідно з п. 3.4.1. Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, яка була чинною та діяла на момент вчинення правочину, встановлено, що печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Доказів передачі печатки іншій особі, а також втрати печатки відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. Зазначена правова позиція викладена в п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із змінами та доповненнями).

Отже, наявність відтиску печатки відповідача на накладній № 999.4 від 22 липня 2010 року засвідчує дійсність підпису уповноваженої особи від підприємства та погодження сторонами істотних умов договору.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим, покупець (відповідач) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як встановлено судом, здійснено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України, що викладено в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10 та № 5002-8/481-2011 від 28.02.2011р.

Згідно ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Зважаючи на те, що відповідач товар на підставі видаткової накладної не оплатив, доказів оплати суду не надав, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 45000,00 грн. є підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Зобов'язання з оплати поставленого відповідачу товару у сумі 45 000,00 грн., як встановлено судом, мало бути повністю виконаним в строк до 22 липня 2010р., як це передбачено ч. 1 статті 692 ЦК України, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється позивачем з 22.07.2010р. по 03.10.2012р. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що заявлена до стягнення сума інфляційних в розмірі 4635,00 грн. та 2973,70грн. є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на те, що станом на день розгляду справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за отриманий товар не розрахувався позовні вимоги щодо стягнення 45 000,00 грн. заборгованості, 4635,00 грн. інфляційних втрат та 2973,70 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» (08145, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір'я, вул. Лісова, 1-г, код ЄДРПОУ 32067841) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) -45 000 (сорок п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 4635 (чотири тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2973 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 70 коп. 3% річних, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 18.12.2012р.

Суддя О.В. Щоткін