Рішення

від 19.12.2012 по справі 5011-19/15711-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/15711-2012 19.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо паливно-енергетична компанія"

До Приватного підприємства «ТД «Гарант»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Рефайнінг Маркетинг»

про стягнення 50 000,00 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Шаповалов І.В. за дов. № б\н від 30.10.2012 р.

від відповідача 1: не з»явився

від відповідача 2: Євстратенко С.М.. за дов. № б\н від 31.10.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ТД «Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Рефайнінг Маркетинг»про стягнення заборгованості 50 000,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року порушено провадження по справі № 5011-19/15711-2012, розгляд справи призначено на 26.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року розгляд ссправи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 19.12.2012 року.

Представник відповідача 1 в судове засідання потворно не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2012 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні повністю.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біо Паливно-енергетична компанія»та приватним підприємством «ТД «Гарант»було укладено Договір № 20\8\12 поставки ПММ та Додаткову угоду від 20.08.2012 року до Договору № 20\8\12 поставки ПММ.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а покупець зобов'язується їх оплатити та прийняти в асортименті, кількості згідно поданих заявок, узгоджених з постачальником.

Згідно до п. 4.2 Договору, покупець проводить оплату попередніми платежами в повному обсязі, або розрахунок може бути виставлено додатковою угодою.

Після поставки постачальник для остаточного розрахунку на підставі відвантаженої документації оформлює рахунок-фактуру на оплату поставленої продукції та направляє його поштою покупцю або передає представнику покупця. Покупець зобов'язаний прийняти рахунок -фактуру та оплатити товар, послуги з відвантаження та транспортування в повному обсязі з розрахунком раніше проведеної оплати протягом 2-х банківських днів після отримання рахунку.

Позивач здійснив передоплату продукції ПП «ТД «Гарант»в строк до моменту закінчення дії зазначеного договору, шляхом сплати 50 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 0000005 від 20.08.2012 року.

Відповідно до п. 7.7 Договору, позивач звернувся до відповідача 1 з листом про дострокове припинення дії договору та повернення сплаченої суми.

Проте, відповіді на лист від відповідача 1 не надійшло.

Крім того, 20.08.2012 року між ТОВ «Біо Паливно-енергетична компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта Рефайнінг Маркетинг»укладено Договір поруки № 1.

Предметом Договору поруки № 1 є надання поруки поручителем перед кредитором за повернення приватним підприємством «ТД «Гарант» коштів, що мають перераховуватись кредитором боржнику в якості передоплати за Договором № 20\8\12 від 20.08.2012 року поставки ПММ, у випадку невиконання боржником умов зобов'язань за Договором № 20\8\12 від 20.08.2012 року в частині передачі у власність кредитору зазначеної продукції.

Сторонами у Договорі поруки, визначено, що поручитель зобов'язаний повернути всі суми передоплати, зазначені в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги.

25.10.2012 року позивачем направлено поручителю письмову вимогу про повернення сплаченої суми у розмірі 50 000,00 грн. за непоставлений товар.

Письмова вимога також залишена без відповіді.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідачів перед позивачем за Договором становить 50 000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача-2, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з проведення передоплата за товар, відповідачем -1 порушено умови Договору та товар не поставлено.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем 1 доказів на спростування заявлених позивачем обставин не надано.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем -1 порушено умови Цивільного кодексу України та умов Договору, отже зобов'язання не виконано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (Субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено, судом відповідачем -1 порушено зобов'язання за договором, зазначене зобов'язання було забезпечене Договором поруки 1 від 20.08.2012 року, поручитель протягом 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги повернення сплаченої суми в розмірі 50 000,00 грн. не провів, за таких обставин, суд вважає, що поручитель є солідарним боржником, та з нього в солідарному порядку підлягає стягненню сума в розмірі 50 000,00 грн.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 525,526, 554, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо паливно-енергетична компанія»до приватного підприємства «ТД «Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Рефайнінг Маркетинг»про стягнення 50 000, 00 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «ТД «Гарант»(юридична адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул.. Перемоги, 20\57, код ЄДРПОУ 32946037) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Рефайнінг Маркетинг»(02002, м. Київ, вул.. Микільсько-слобідська, 2-б, код ЄДРПОУ 344268846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо паливно-енергетична компанія» (11106, Житомирська область, м. Овруч, вул.. Правди, 47, код ЄДРПОУ 36899447), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.. 00 коп., судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн.. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 24.12.12 р.