Постанова

від 04.07.2006 по справі 28/130-06-3573

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/130-06-3573

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" липня 2006 р. Справа № 28/130-06-3573

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання   Петрова О.С.

за участю представників сторін у судовому засіданні 20.06.2006р.

від позивача:  Тогобицький Д.В. за довіреністю від 20.04.2006р.

від відповідача: Ткаченко В.В. за довіреністю від 17.02.2006р. №190

за участю представників сторін у судовому засіданні 04.07.2006р.

від позивача:  Тогобицький Д.В. за довіреністю від 20.04.2006р.

від відповідача: Кіташевський Д.А. за довіреністю від 17.02.2006р. №189

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці        

на рішення господарського суду Одеської    області від 12 травня 2006 року  

у справі №28/130-06-3573

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Реалбіт-Юг”

до  Одеської залізниці в особі Вагонного депо станції Котовськ

про спонукання до виконання зобов'язання, -     

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ „Реалбіт-Юг” поданий позов до вагонного депо станції Котовськ Одеської залізниці в особі Одеської залізниці про зобов'язання відповідача виконати взяті на себе зобов'язання та здійснити поставку 2 (двох) цистерн позивачу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 12 травня 2006 року у справі №28/130-06-3573 (суддя Гуляк Г.І.) позов ТОВ „Реалбіт-Юг” задоволений. Одеська залізниця в особі Вагонного депо станції Котовськ зобов'язана виконати зобов'язання та здійснити поставку двох котлів виключених з інвентарю цистерн ТОВ  „Реалбіт-Юг”. З Одеської залізниці в особі Вагонного депо станції Котовськ на користь ТОВ „Реалбіт-Юг” стягнуті витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

          На виконання означеного судового рішення господарським судом Одеської області 22.05.2006р. видані відповідні накази.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що рахунки-фактури від 27.08.2004р. за №50 та 51 та виписки банку про перерахування коштів є відповідно до вимог ст.626, 639 ЦК України  договором між сторонами у справі, згідно з яким, відповідач зобов'язаний поставити позивачу котли. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, претензію позивача залишив без задоволення, а відповідно до вимог ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має права вимагати передання оплаченого товару.

          Одеська залізниця із судовим рішенням не згодна, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

          За доводами скаржника, відповідач у справі Вагонне депо станції Котовськ є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці і не є юридичною особою. Але суд першої інстанції не розглянув клопотання Одеської залізниці про заміну первісного відповідача - Вагонне депо станції Котовськ належним відповідачем - Одеською залізницею, а тому Одеська залізниця була позбавлена права на захист своїх прав та законних інтересів у судовому процесі, а господарським судом були грубо порушені права Одеської залізниці та загальні положення судочинства.           

          Окрім того, за доводами представника скаржника  у судовому засіданні,  сторони навмисно склали два рахунки –фактури №50 на 6 одиниць котлів виключних із інвентарю цистерн і №51 на 3 одиниці котлів, оскільки на поставку  6 одиниць котлів по рахунку-фактурі №50 був отриманий дозвіл від  Управління Одеської залізниці, а на поставку 3 котлів по рахунку-фактурі №51 дозволу не було.

          Позивач не згодний з апеляційною скаргою відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

          На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.07.2006р.    

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне:

Як вище встановлено апеляційним господарським судом,  позов про зобов'язання відповідача виконати взяті на себе зобов'язання поданий ТОВ „Реалбіт-Юг”  до Вагонного депо станції Котовськ Одеської залізниці, а оскаржуваним судовим рішенням позов  ТОВ „Реалбіт-Юг” задоволений і Одеська залізниця в особі вагонного депо станції Котовськ зобов'язана виконати зобов'язання і здійснити поставку двох котлів виключених з інвентарю цистерн ТОВ  „Реалбіт-Юг”.  

Тобто, судом  першої інстанції фактично здійснено заміну первісного відповідача - Вагонне депо станції Котовськ Одеської залізниці на належного відповідача –Одеську залізницю в особі Вагонного депо станції Котовськ, оскільки відповідно до Положення про Вагонне депо станції Котовськ,  затвердженого начальником Одеської залізниці 19.05.1997р., вагонне депо являється відособленим  структурним підрозділом Одеської залізниці,  входить до складу служби вагонного господарства,  не є юридичною особою і може бути відповідачем у судових органах на підставі довіреності, яка видається начальником залізниці.  

Такі обставини підтверджуються протоколом судового засідання від 12.05.2006р., згідно з яким,  суд першої інстанції ухвалив здійснити заміну неналежного відповідача –Вагонне депо станції Котовськ належним –Одеською залізницею в особі Вагонного депо станції Котовськ.

Але, в порушення вимог ч.3 ст.24 ГПК України,  суд першої інстанції не оформив заміну неналежного відповідача  окремим процесуальним документом, не розпочав розгляд справи заново, не повідомив належного відповідача про час і місце судового засідання, а прийняв оскаржуване судове рішення.

Встановлені обставини свідчать, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю належного відповідача - Одеська залізниця в особі Вагонного депо станції Котовськ  у судовому засіданні, який не повідомлений належним чином про місце судового засідання, а тому на підставі п.2 ч.3 ст.104 ГПК України оскаржуване судове рішення слід скасувати і відповідно до вимог п.2 ст.103 ГПК України прийняти нове рішення у справі.

Як встановлено матеріалами справи, 27.08.2004р. відповідач  виставив  позивачу рахунок-фактуру  №50, згідно з яким, позивач у справі зобов'язаний сплатити відповідачу 25135,06 грн. (в т.ч. ПДВ) за котли, що виключені із інвентарю цистерн у кількості 6 штук, а також  рахунок-фактуру №51, згідно з яким, позивач зобов'язаний сплатити відповідачу 12567,53 грн.  (в т.ч. ПДВ) за котли, що виключені із інвентарю цистерн у кількості 3 штук.

Наявний у матеріалах справи витяг з банківського рахунку від 31.08.2004р. свідчить, що позивачем здійснено оплату виставлених відповідачем рахунків на загальну суму 37702,59 грн. (в т.ч. ПДВ 6283,76 грн.), а 30.09.2004р. відповідачем  виписано  податкову накладну №57/7-4 на суму 6283,76 грн.

29.09.2004р. відповідач здійснив поставку котлів, що виключені із опису цистерн позивачу у кількості 6 штук, а 09.10.2004р.  відповідач  поставив позивачу ще один котел, що виключений із інвентарю цистерн. Дане підтверджується наявними у матеріалах справи накладними №1 від 29.09.2004р., №2 від 09.10.2004р. і  відповідачем у справі не заперечується.

Відповідно до ст.144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з  обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання,  а положеннями ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є інші юридичні факти.  

Виходячи з приписів вищенаведених норм законодавства, а також фактичних обставин справи щодо виставлення відповідачем рахунків-фактури, оплати позивачем цих рахунків та поставки відповідачем котлів позивачу, апеляційний господарський суд вважає, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, зокрема, у відповідача зобов'язання щодо поставки котлів позивачу, а у останнього –щодо оплати цих котлів відповідачу.   

Між тим, як вище встановив апеляційний господарський суд, позивач виконав свій обов'язок щодо оплати котлів відповідачу в кількості 9 штук на загальну суму 37702,59 грн. (в т.ч. ПДВ 6283,76 грн.), а відповідач виконав свій обов'язок частково і поставив позивачу 7 штук котлів, що свідчить про неналежне виконання свого обов'язку відповідачем.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 21.03.2006р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою поставки двох котлів. Копія цієї претензії із доказами направлення наявна у матеріалах справи, а оригінал означених документів наданий представником позивача у засідання апеляційного господарського суду. Але, відповідачем вимоги позивача щодо поставки не виконані.  

Між тим, відповідно   до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Аналогічні положення містяться і у ст.ст.525,526 ЦК України.

З огляду на викладене, а також враховуючи приписи ч.2 ст.20 ГК України, п.5 ч.2 ст.16 ЦК України, згідно з якими, одним із способів захисту прав і законних інтересів може бути присудження до виконання обов'язку в натурі, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги  ТОВ „Реалбіт-Юг”, які останній уточнив у судовому засіданні 12.05.2006р. щодо зобов'язання відповідача виконати свої зобов'язання і поставити позивачу котли, що виключені із інвентарю цистерн у кількості 2 (двох) штук.

Доводи представника скаржника у судовому засіданні щодо необхідності отримання дозволу на поставку котлів по рахунку –фактурі №51,  не заслуговують на увагу, оскільки відповідач вже поставив позивачу один котел, із кількості котлів, передбаченої у рахунку-фактурі №51 без наявного дозволу.

Таким чином, позов ТОВ  „Реалбіт-Юг” підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 12 травня 2006 року у справі №28/130-06-3573 скасувати.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Реалбіт-Юг”  задовольнити.

Зобов'язати Одеську залізницю в особі Вагонного депо станції Котовськ (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.19, п/р 26006301455001 в Центральному ПІБ, МФО 328135) виконати зобов'язання та здійснити поставку двох котлів виключених з інвентарю цистерн Товариству з обмеженою відповідальністю „Реалбіт-Юг” (м. Одеса, вул. Дальницька, б.25, п/р 26006239951 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 26470996).

Стягнути з Одеської залізниці в особі Вагонного депо станції Котовськ (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.19, п/р 26006301455001 в Центральному ПІБ, МФО 328135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Реалбіт-Юг” (м. Одеса, вул. Дальницька, б.25, п/р 26006239951 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 26470996) витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

5.Визнати такими, що втратили чинність накази господарського суду Одеської області від 22 травня 2006 року  на виконання рішення №28/130-06-3573 від 12 травня 2006 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов