Рішення

від 11.12.2012 по справі 5023/4713/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/4713/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грік", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", м. Харків про стягнення збитків за участю представників сторін:

позивача - Марчук С.В. за дов. б/н від 26.11.12р.

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грік", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", м. Харків полягають у стягненні збитків, завданих невиконанням зобов'язання з поставки обладнання.

У судове засідання 11.12.2012р. представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Через канцелярію суду 03.12.2012р. (вх.№4354) надав суду докази сплати за послуги адвоката щодо правового супроводження даної справи.

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, свого представника не направив, про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про отримання. Витребуваних ухвалами господарського суду Харківської області від 22.10.2012р., 08.11.2012р. та 27.11.2012р. документів, а саме: відзиву на позовну заяву, при наявності заперечень їх правове та документальне обґрунтування, копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, довідку про номер поточного рахунку, відкритого у банківській установі станом на момент розгляду справи суду не надав.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі -ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМ Сварки" надав Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІК»рахунок №Х/Д - 0000113 (Рахунок) на оплату зварювального генератора VX220/7.5 HS (Товар) вартістю 22 850 грн., у тому числі ПДВ 3 808,33 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІК»сплатило виставлений Рахунок повністю платіжним доручення №156 від 08.02.2012 року.

Вказані документи та дії свідчать про укладення Відповідачем та Позивачем договору поставки.

Згідно з частиною 1-ю ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки між Відповідачем та Позивачем був укладений відповідно до частини 2-ї ст. 638 Цивільного Кодексу України шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Так, Відповідач 12 січня 2012 року направив Позивачу пропозицію укласти договір, а саме: рахунок на оплату по замовленню №Х/Д- 0000113 Товару вартістю 22 850 грн., у тому числі ПДВ 3 808,33 грн.

Згідно із частиною 1-ю ст. 641 Цивільного Кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Рахунок на оплату по замовленню №Х/Д - 0000113 від 12 січня 2012 року (Рахунок) відповідає встановленим законом вимогам щодо пропозиції укласти договір: він містить найменування Товару - зварювальний генератор VX220/7.5 HS, його ціну - 22 850 грн., у тому числі ПДВ 3 808,33 грн., у також зобов'язання щодо поставки товару та строки його виконання: у Рахунку вказано, що товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Відповідно до частини 2-ї ст. 642 Цивільного Кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Позивач 08 лютого 2012 року платіжним дорученням №156 сплатив Відповідачу кошти у повній сумі 22 850,00 грн. згідно Рахунку. Отже вказана дія є прийняттям пропозиції укласти Договір поставки на визначених в Рахунку умовах.

Однак, незважаючи на повне виконання Позивачем зобов'язань щодо оплати Товару, Товар досі Відповідачем не поставлений.

При цьому Відповідач не вчинив жодних залежних від нього заходів щодо належної поставки Товару.

20 лютого 2012 року, оскільки на той момент Товар не був поставлений Відповідачем, а поставка Товару втратила інтерес для Позивача, Позивач направив Відповідачу вимогу вих. №20/2 від 20.02.2012 року про повернення сплачених коштів (платіжне доручення №156 від 08.02.2012 року).

Другу вимогу про повернення сплачених коштів у сумі 22 850,00 грн. Позивач направив Відповідачу 02 березня 2012 року, вих. № 02/03.

12 березня 2012 року Відповідач визнав наявність заборгованості перед Позивачем у сумі 22 850,00 грн., про що свідчить АКТ звіряння розрахунків станом на 12.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІК»та TOB «ДОМ СВАРКИ».

10 вересня 2012 Позивач направив Відповідачу Повідомлення-Вимогу №1 про відмову від зобов'язання та відшкодування збитків у розмірі сплачених за Товар коштів у сумі 22 850,00 грн. У вказаному Повідомлені-Вимозі №1 Позивач: повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМ СВАРКИ»про відмову від прийняття виконання зобов'язання щодо поставки Товару - зварювального генератора VX220/7.5 HS (Товар) вартістю 22 850 (Двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн., у тому числі ПДВ 3 808,33 грн., оплаченого згідно рахунку №Х\Д - 0000113 від 12 січня 2012 року, на підставі того, що внаслідок прострочення поставки вказаного Товару така поставка втратила інтерес для TOB «ГРІК». Повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМ СВАРКИ»про припинення зобов'язання Боржника щодо поставки Товару зварювального генератора VXZ2017.5 Н8 (Товар) вартістю 22 850 (Двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн., у тому числі ПДВ 3 808,33 грн., оплаченого згідно рахунку №Х\Д -0000113 від 12 січня 2012 року, внаслідок відмови від прийняття такої поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІК» згідно із п.1 цього Повідомлення-Вимоги. Наголошував, що зобов'язання є припиненим з дати отримання Товариством з обмеженої відповідальністю «ДОМ СВАРКИ»даного Повідомлення-Вимоги. Вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМ СВАРКИ»відшкодувати нанесені Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІК»збитки у розмірі вартості сплаченого Товару у сумі 22 850 грн.

Згідно з частиною 1 ст.615 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. У разі такої відмови згідно із частиною 3 ст. 615 Цивільного Кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання воно припиняється.

Закон встановлює право Позивача у зобов'язанні відмовитися від прийняття виконання (прийняття виконання є одним із обов'язків Позивача згідно із договором поставки - див. вище) у разі такого порушення Відповідачем зобов'язання як прострочення виконання.

Так, згідно частиною 3 ст. 612 Цивільного Кодексу України якщо внаслідок прострочення Відповідача зобов'язання втратило інтерес для Позивача, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічна норма міститься в Господарському Кодексі України: згідно із частиною 2 ст. 220 Господарського Кодексу України якщо внаслідок прострочення Відповідача виконання втратило інтерес для Позивача, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 ст. 623 Цивільного Кодексу України Відповідач, який порушив зобов'язання, має відшкодувати Позивачеві завдані цим збитки.

Аналогічно згідно із частиною 1 ст. 220 Господарського Кодексу України Відповідач, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед Позивачем (Позивачами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Згідно із частиною 1 ст. 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно із частиною 2 ст. 224 Господарського Кодексу України під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною.

Згідно із частиною 1 ст. 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі Відповідач) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі Позивач) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, управленою стороною у Договорі поставки відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського Кодексу України є Позивач.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень чинного законодавства сплачена Позивачем за непоставлений Товар сума у розмірі 22 850,00 грн. є збитками, які поніс Позивач внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язання щодо поставки Товару.

Згідно із частиною 1 ст. 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або

необережності). При цьому особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із частиною 3 ст. 614 Цивільного Кодексу України відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно із частиною 1 ст.226 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Згідно із частиною 2 ст. 226 Господарського Кодексу України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відповідач не вжив жодних з передбачених законом дій щодо належного виконання зобов'язання, запобігання збитків Позивача або зменшення їх розміру.

Згідно із частиною 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому суд зазначає, що така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Зважаючи на вказане позовні вимоги позивача визнаються судом доведеними позивачем наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем у якості доказів понесення витрат на послуги адвоката надано оригінал Договору №71-ЛК про постійне правове обслуговування від 24.07.2012р. та додаткову угоду №1 до Договору №71-ЛК від 24.07.2012р. від 09.08.2012р. що укладена між позивачем (замовником) та Адвокатською конторою "Ковальчук та партнери" (виконавцем).

З п.1.1. Додаткової угоди №1 від 24.07.2012р. вбачається, що виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти та оплатити послуги адвоката щодо правового супроводження даного спору між позивачем та відповідачем.

Відповідно до платіжного доручення №1345 від 21.08.2012р. на суму 2800 грн. згідно з додатковою угодою №1 від 09.08.2012р. виконавцю позивачем було сплачено 1300 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1784 від 02.11.2012р. на суму 3800 грн. виконавцю позивачем було сплачено 3300 грн. за послуги адвоката.

Відповідно до п.2 Акту прийому передачі наданих послуг від 06.11.2012р., позивачем та Адвокатською конторою "Ковальчук та партнери" вартість наданих послуг складає 4600 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 4600 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1609,50 грн. підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ СВАРКИ" (61001, м. Харків, вул.Дніпровська, буд. 1, кв. 40, код в ЄДРПОУ 35243848, п/р 26000060737707 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІК" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 2/1, код в ЄДРПОУ 21620296, п/р 26009000025038 в ПАТ "Укрсоцбанк" в м. Києві, МФО 300023) - 22850 грн. збитків, 4600 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Жельне С.Ч.