Постанова

від 06.07.2006 по справі 7/19а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/19а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

03.07.2006 р.                                                                                       справа №7/19а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калантай  М.В.

суддівМоскальової  І.В., Старовойтової  Г.Я.,

при секретареві судового засіданняАбдулазізова О.Д.

за участю представників сторін:

від позивача:Краснікова С.Є. – дов. від 18.01.06.,

від відповідача:Корба Л.В. – дов. від 03.07.06., Беляков В.В. – дов. від 03.07.06.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь

на постановугосподарського суду

Донецької області

від25.04.2006 року

по справі№7/19а

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь

доДержавної податкової інспекції у м. Маріуполі

провизнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Постановою господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №7/19а (суддя Малашкевич С.А.) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”м. Маріуполь до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000572335/2  від    13.12.2005 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 460225 грн.

В частині вимог про визнання недійсним вказаного рішення в сумі 8386,50 грн. –провадження у справі закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Маріуполі, проти доводів, викладених у скарзі заперечує, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою і тому такою, що не підлягає скасуванню.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Податковим органом була здійснена комплексна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року.

За наслідками вказаної перевірки був складений акт перевірки від 15.08.2005 року №13/23-111/00191129 (далі –“акт перевірки”), в якому відображено порушення позивачем вимог  пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (далі –“Положення №637”), а саме, за перевіряємий період, у касі позивача, відсутній облік готівки на повну суму її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковими касовими ордерами з видачею відповідних квитанцій та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівки, а також проведення розрахунків готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером, без оприбуткування готівки наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку розрахункових операцій.

Акт перевірки став підставою для прийняття податковим органом рішення від 17.08.2005 року №0000572335/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3947091,60 грн.

Дане рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, яка своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 04.10.2005 року №16451/10/23-311-1 залишила скаргу позивача без задоволення, а спірне рішення –без змін та прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0000572335/1 від 04.10.2005 року на таку ж саму суму.

Позивач повторно оскаржив спірне рішення до Державної податкової адміністрації у Донецькій області.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 07.12.2005 року №19854/10/25-013 податковий орган частково задовольнив скаргу підприємства та частково скасував рішення 17.08.2005 року №0000572335/0 (№0000572335/1 від 04.10.2005), за наслідками чого податкова служба прийняла спірне рішенням від 13.12.2005 року №0000572335/2, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 468611,50 грн., згідно з абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” №436 (далі Указ Президента №436).

Позивач оспорив зазначене рішення відповідача в сумі 460225 грн., а в розмірі      8386,50 грн. - відмовився від позову, оскільки дана сума штрафної санкції ним була сплачена.  

Як вбачається і акту перевірки, порушення пункту 2.6 Положення №637 було встановлено по автоколоні №2 АТЦ №2 Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, а саме, у перевіряємий період, виручка від надання послуг по перевезенню пасажирів щоденно надходила від водіїв та/або кондукторів автоколони №2 АТЦ №2 позивача, здавалася касирам автоколони №2, з оформленням квитково-касових листів, які виписувалися щоденно на кожен маршрут. На підставі квитково-касових листів, касирами автоколони №2 складалися добові звіти про обіг квитків та обіг готівки, отриманої від перевезень пасажирів. Готівка, що була отримана автоколоною №2 АТЦ №2 ВАТ “ММК ім. Ілліча” від перевезень пасажирів, здавалася касирами до філії Іллічівського головного відділення Промінвестбанку БВ “Новоазовське”, про що свідчать надані для перевірки квитанції банку про прийняття готівки. Проте, зазначена готівка не оприбутковувалася позивачем в повній сумі фактичних надходжень з оформленням у встановленому порядку прибутковими касовими ордерами з видачею відповідних квитанцій та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Касові книги в автоколоні №2 АТЦ №2 та в самому АТЦ №2 позивача, в перевіряємому періоді, не велися, прибуткові та видаткові касові ордери не виписувалися, до центральної каси “ММК ім. Ілліча” готівкова виручка, отримана від надання послуг по перевезенню пасажирів, не здавалася, в касовій книзі позивача не оприбутковувалася.

Сума не оприбуткованої готівки, отриманої автоколоною №2 АТЦ №2 ВАТ “ММК ім. Ілліча” від надання послуг по перевезенню пасажирів за перевіряємий період склала 92045 грн.

Отримання вказаної суми як виручки від надання послуг по перевезенню пасажирів не заперечується й самим позивачем і підтверджується складеними ним документами (квитанції банку про прийняття готівки, квитково-касові листи, добові звіти тощо).

Не заперечуються позивачем, також, й факт надання послуг автоколоною №2 АТЦ №2 “ММК ім. Ілліча” з перевезення пасажирів та інші встановлені відповідачем в акті перевірки фактичні обставини.

Однак, позивач наполягає на тому, що при обліку готівкової виручки від надання вказаних послуг ним не повинні були застосовуватися норми Положення №637, оскільки згідно з пунктом 7.12 Порядку реєстрації і ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 (далі–Порядок№614), книга обліку розрахункових операцій, яка застосовується при наданні послуг пасажирського автотранспорту, у випадку проведення розрахунків без застосування РРО, заповнюється і використовується згідно підрозділу 3.2 “Порядку ведення товарно-касової книги”, Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом і готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року №279 (далі –Інструкція №279).

На думку позивача, Інструкція №279 містить спеціальні норми, що встановлюють порядок обліку бланків квитків на проїзд автотранспортом і готівки, отриманої від перевезень пасажирів. Він вказує, що ця Інструкція містить вичерпний перелік документів, якими оформлюється отримання готівки від перевезень пасажирів і не вимагає оформлення такого отримання (оприбуткування) касовими документами, передбаченими наказом Мінстатистики України від 15.02.1996 року №51 “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій”.

Судова вважає за необхідне зазначити наступне.  

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, розроблене відповідно до статті 33 Закону України “Про Національний банк України”, визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 1.2 цього Положення передбачено, що оприбуткування готівки –проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Із аналізу наведених норм вбачається, що вказаним Положенням №637 передбачений обов'язок підприємства, яке отримало готівку, належним чином її оприбуткувати і обліковувати, скласти і видати відповідні документи затвердженої форми. Виключень для касових операцій з готівкою за надані послуги з перевезень пасажирів автотранспортом дане Положення не містить.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відсутні відповідні виключення і вказівки про незастосування Положення №637 й в Інструкції №279 на яку, як таку, що містить спеціальні норми, посилається заявник апеляційної скарги.

Інструкція №279 регулює порядок обліку квитків на проїзд автотранспортом та порядок реєстрації та ведення товарно-касової книги, і не регулює порядок оприбуткування готівки, отриманої від реалізації, який встановлений Положенням №637.

Порядок здавання виручки касирами, визначений пунктом 4.3 Інструкції №279, також не звільняє суб'єктів підприємницької діяльності від обов'язку оприбутковувати готівку в касу, а встановлює додатковий, для таких операцій, механізм обліку квитків та виручки за їх продаж, а також звітності касирів.

Таким чином, дотримання позивачем вимог Інструкції №279 не звільняє його від дотримання вимог Положення №637 та від відповідальності за порушення приписів цього Положення.

Стосовно посилань позивача на невідповідність оспорюваного рішення положенням Конституції України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а саме застосування фінансової санкції на підставі Указу Президента №436, а  не на підставі законів України, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.  

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і засобом, які передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” у статті 10  встановлює функції органів державної податкової служби в Україні.  Зокрема, однією з функцій є забезпечення, застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

У відповідності до статті 11 даного Закону органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Вказаний вище конституційний принцип здійснення повноважень органами державної податкової служби реалізується наведеними нормами законодавства.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, перевірка позивача проводилася в порядку, передбаченому Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Порядок проведення і обліку готівкових операцій, визначений Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою НБУ від 15.12.2004 року №637. У абзаці 2 пункту 7.3 цього Положення вказано, що в разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою, органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції згідно з законодавством України.

Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” відноситься до законодавства України, отже, застосування відповідачем фінансових санкцій на підставі даного Указу Президента є законним і обґрунтованим.  

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000572335/2  від 13.12.2005 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 460225 грн.

Беручи до уваги зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь на постанову господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №7/19а залишити без задоволення.

Постанову від 25.04.2006 року господарського суду Донецької області у справі №7/19а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Повний текст ухвали буде надіслано сторонам у справі в 5-ти денний строк з дня її прийняття.

Головуючий:          М.В.  Калантай

Судді:           І.В.  Москальова

          Г.Я.  Старовойтова

           Надруковано 6 примірників:

           1 –у справу; 2 –сторонам;

           1 –ГС Донецької області;

                                                                                                                                          2 –ДАГС.