Рішення

від 18.12.2012 по справі 0802/4675/2012

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

0802/4675/2012 18.12.2012

Справа № 2/802/766/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІMЕНЕM УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого -судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Гончаровій К.Ю.,

за участю представника позивача -адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача ПП «Дніпротранс» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Дніпротранс»про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної компенсації,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом, який в подальшому уточнив та доповнив, до Приватного підприємства «Дніпротранс»про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної компенсації. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з 18.01.2012 року згідно наказу № 4К він був прийнятий на приватне підприємство «Дніпротранс», директором якого являється ОСОБА_2, на роботу водієм на всі марки автомобілів зі стажуванням в два дні. За ним був закріплений автобус марки «Ікарус-256»державний реєстраційний номер НОМЕР_1. При прийомі на роботу на дане підприємство він під підпис ознайомився з посадовою інструкцією водія пасажирського автотранспортного засобу. 29.03.2012 року на підприємстві стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму. За даним фактом був складений акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом. Наказом № 15 від 08.05.2012 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення п.п.1.17-1.19 Інструкції з охорони праці № 6 з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, тобто за використання електротельферу при виконанні ремонту та самовільне залучення до технічного обслуговування та ремонту сторонньої особи ОСОБА_5 З даним наказом не згодний, оскільки не використовував при виконанні ремонтних робіт електротельферу, так як не мав на це спеціальних дозвільних документів. Даним приладом користувався технік ОСОБА_6, а ОСОБА_5 участі у ремонті транспортного засобу не приймав, він був лише випадковим свідком нещасного випадку, так як знаходився поряд.

Наказом № 7 від 05.04.2012 року було продовжено термін розслідування нещасного випадку до 03.05.2012 року. В період з 24.04.2012 року по 07.05.2012 року згідно наказу № 20 к від 24.04.2012 року його переведено за станом здоров»я на легку працю та залучено до виконання обов'язків по чергуванню на території підприємства з встановленим режимом роботи у дві години. Після нещасного випадку, який стався на підприємстві 29.03.2012 року, робоча інструкція для водіїв була доповнена та введена в дію наказом №6 від 03.04.2012 року. З даною інструкцією він ознайомився 24.04.2012 року після виходу з лікарняного режиму та підписав цю інструкцію з відміткою про те, що не згодний з декількома її пунктами, зокрема щодо покарання винуватих пасажирів, оскільки вважає, що це є прерогативою виключно правоохоронних органів, а не водія. Оскільки ним були висловлені певні непогодженості з деякими пунктами інструкції, було складено акт про відмову від підписання інструкції, і як наслідок виданий наказ № 17 від 08.05.2012 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за відмову від підписання нової робочої інструкції водія транспортних засобів з внесеними доповненнями.

У зв'язку з такими трудовими відносинами, що склалися на той момент з керівництвом підприємства, він змушений був подати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, за п.3 ст.38 КЗпП України. З письмовою заявою про звільнення він звернувся 07.05.2012 року до завідуючої відділом кадрів ОСОБА_8, однак остання відмовилася зареєструвати його заяву, тому він вимушений був відправити другий екземпляр заяви про звільнення поштою. Але замість розгляду його заяви, він отримав низку наказів про дисциплінарні стягнення від однієї дати 08.05.2012 року та наказ про звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки порушено порядок розірвання трудового договору: в порушення вимог ст.43 КЗпП України, власником підприємства не була одержана попередня згода профспілкового органу на його звільнення.

Неправильне формулювання причин звільнення у його трудовій книжці стало перешкодою для його подальшого працевлаштування на іншу роботу. Відповідач створив негативні, тяжкі умови для його життя та наніс йому моральну шкоду, яка виразилася в тому, що протягом тривалого періоду часу він знаходиться у скрутному матеріального становищі, в сім»ї відсутні кошти, що призводить до конфліктних ситуацій, погіршення здоров»я, порушення життєвих зв'язків та необхідністю докладати додаткові зусилля для організації та налагодження свого життя, що призводить до моральних страждань. Тому за захистом своїх порушених законних прав та інтересів він вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати накази № 15 та № 17 від 08.05.2012 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та наказ № 23 к від 10.05.2012 року про його звільнення; визнати звільнення незаконним та поновити його на роботу на посаду водія автотранспортних засобів Приватного підприємства «Дніпротранс»та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.05.2012 року по день розгляду справи в сумі 11794,88 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 7400 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягають на їх задоволенні за підставами, викладеними у позовній заяві.

Представник відповідача ПП «Дніпротранс»ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає, що видані відносно ОСОБА_3 накази про застосування до нього дисциплінарних стягнень являються законними, тому позивач був правомірно звільнений за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків, покладених правилами трудового розпорядку. Оскільки систематично без поважних причин порушував трудові обов'язки та трудову дисципліну, притягався до дисциплінарного стягнення .не виправляв своєї поведінки, не підписував робочої інструкції, що унеможливило виконання ним своїх трудових обов'язків, не з»являвся на робочому місці, про що були складені відповідні акти. Також зазначає, що профспілкова організація на період працевлаштування та звільнення ОСОБА_3 не функціонувала та позивач не вступав та не був членом профспілкової організації ПП «Дніпротранс». Тому вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними та просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Згідно ст.61 ЦПК України,обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно п.3 ст.40 Кодексу Законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, тощо.

Відповідно до ст.43 Кодексу Законів про працю України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) з підстав, передбачених пунктами 2-5 статті 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника ), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник , уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Згідно ст.246 Кодексу Законів про працю України первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки. У разі якщо на підприємстві, в установі, організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи, організації щодо укладення колективного договору здійснюється об'єднаним представницьким органом у порядку, визначеному частиною другою статті 12 цього Кодексу.

Згідно положень п.10 ст.247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом

Відповідно до ст.249 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації. Приміщення для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників, які є членами професійної спілки з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною надається власником або уповноваженим ним органом у порядку, передбаченому колективним договором. За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів. Спори, пов'язані з невиконанням власником або уповноваженим ним органом цих обов'язків, розглядаються у судовому порядку. Будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства, установи, організації та членів їх сімей, а також оздоровчі табори можуть передаватися на договірних засадах у користування профспілковим організаціям цього підприємства, установи, організації

Згідно положень статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Згідно приписів ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана, звільнення.

Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог ст.148 КЗпП України, застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений ст.149 КЗпП України. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. За кожне порушення може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

При обранні виду стягнення повинно враховуватися ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини за яких скоєно проступок, попередню роботу працівника.

Під систематичним невиконанням своїх трудових обов'язків слід розуміти скоєння працівником не менше двох дисциплінарних проступків, за перший з яких він раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності. При цьому враховуються дисциплінарні стягнення за рік роботи перед звільненням.

Так, під систематичністю розуміється застосування дисциплінарних стягнень за два і більше випадки невиконання службових обов»язків.

Згідно ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до вимог статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно положень статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно п.п.3,4,12,15,18,23.32,34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06.11.1992 року за загальним правилом індивідуальні трудові спори вирішуються судами безпосередньо або після їх попереднього розгляду комісією по трудових спорах. У будь-якому разі, безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються заяви звільнених працівників про поновлення на роботі незалежно від підстави припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи тощо, крім цього і спори з питань переведення на іншу роботу і накладення дисциплінарних стягнень. Розірвання трудового договору з ініціативи власника бо уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст.43 і ст.43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві. І членом якої є працівник. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з»ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнавати звільнення правильним. Виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов»язував звільнення. Якщо обставини. що стали підставою звільнення .в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична оцінка. Суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю. За передбаченими п. ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов»язків .покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У випадку стягнення на користь працівника середньоо заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи. Невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку .визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку .виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року. Роз»яснити судам, що стосовно правил ст.24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

В судовому засіданні встановлено, що наказом приватного підприємства «Дніпротранс»№ 4К від 18.01.2012 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу водія 3 класу на усі марки автомобілів з 18.01.2012 року зі стажуванням два дні, про що свідчить копія наказу та копія трудової книжки, які містяться в матеріалах справи (а.с.3,137-142).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 418478 від 29.11.2011 року, Приватне підприємство «Дніпротранс»є юридичною особою, здійснює пасажирські перевезення та основними видами діяльності даного підприємства є: діяльність автомобільного регулярного транспорту, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, діяльність автомобільного вантажного транспорту Керівником ПП «Дніпротранс»являється ОСОБА_2 (а.с.25,130).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 573787 від 03.12.2012 року, основними видами діяльності Приватного підприємства «Дніпротранс»є: пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення,технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, інший пасажирський наземний транспорт, вантажний автомобільний транспорт.

При прийнятті на роботу ОСОБА_3 ознайомлений з посадовою інструкцією водія пасажирського автотранспортного засобу та умовами праці, про що свідчить його підпис на інструкції, у відомостях по особовій картці ОСОБА_3 та в журналі інструктажів працівників ПП «Дніпротранс»(а.с.53,52,84).

29.03.2012 року на приватному підприємстві «Дніпротранс», у складському приміщенні для зберігання та ремонту агрегатів, при ремонті двигуна НОМЕР_2 стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_3 отримав травматичну ампутацію ділянки ногтевої фаланги IV пальця правої кісті та ушиб III пальця правої кісті.

За фактом нещасного випадку на ПП «Дніпротранс»було проведено розслідування нещасного випадку, про що 03.05.2012 року складений Акт форми Н-5 у складі комісії, призначеної наказом ПП «Дніпротранс»№ 5 від 30.03.2012 року, а саме: відповідального по охороні праці ПП «Дніпротранс»ОСОБА_11, представника профспілкового комітету ПП «Дніпротранс»ОСОБА_9, страхового експерта по охороні праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Василівському районі Плюйко Д.І. За результатами розслідування та висновками комісії встановлено, що водій автотранспортних засобів ПП «Дніпротранс»ОСОБА_3 при виконанні ремонту двигуна використовував електротельфер, чим порушив п.1.17-п.1.19 «Інструкції по охороні праці № 6 по обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів», самовільно залучив до ремонту водія ОСОБА_5, не отримавши дозволу керівника, чим порушив п.3.3.15 «Інструкції по охороні праці № 6 по обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів»(а.с.69-71,100).

Про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом, також складений Акт форми Н-1, який 03.05.2012 року затверджений директором ПП «Дніпротранс»та згідно якого основною причиною настання нещасного випадку стало порушення вимог безпеки під час експлуатації механізмів, супутніми причинами були невиконання посадових обов»язків та невиконання вимог інструкції по охороні праці. В ході проведення розслідування по нещасному випадку даним актом встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, в тому числі ОСОБА_3, водія автотранспортних засобів ПП «Дніпротранс», який при виконанні ремонту двигуна використовував електротельфер, чим порушив п.1.17-п.1.19 «Інструкції по охороні праці № 6 по обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів», самовільно залучив до ремонту водія ОСОБА_5, не отримавши дозволу керівника, чим порушив п.3.3.15 «Інструкції по охороні праці № 6 по обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів». Даним актом визначено, що заходами по усуненню причин нещасного випадку повинно бути проведення позапланового інструктажу по охороні праці водіями автотранспортних засобів (а.с.72-74).

Згідно листків непрацездатності. ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Дніпрорудненській міській лікарні в період з 29.03.2012 року по 24.04.2012 року (а.с.75)

Згідно наказу № 20К від 24.04.2012 року, ОСОБА_3 на період з 24.04.2012 року по 07.05.2012 року переведений за станом здоров»я на легку працю та залучено до виконання обов'язків по чергуванню на території підприємства зі збереженням середньої заробітної плати та з встановленим режимом роботи у дві години. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомлений 25.04.2012 року, про що свідчить його запис (а.с.59).

Наказом № 6 від 03.04.2012 року Приватного підприємства «Дніпротранс»наказано офіс менеджеру ОСОБА_11 внести доповнення у робочу інструкцію водія автотранспортних засобів, враховуючи вимоги, що регламентують охорону парці на підприємстві, та ознайомити всіх водіїв автотранспортних засобів (автобусів) з розробленою інструкцією до 06.04.2012 року. Попередню редакцію робочої інструкції водіїв визнати такою, що втратила чинність. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомлений 24.04.2012 року, про що свідчить його підпис та підписи інших працівників підприємства (а.с.56).

З даною інструкцією ОСОБА_3 ознайомився 24.04.2012 року після виходу з лікарняного режиму та підписав цю інструкцію з відміткою про те, що не згодний з декількома її пунктами, зокрема щодо покарання винуватих пасажирів, оскільки вважав, що це є прерогативою виключно правоохоронних органів, а не водія. У зв'язку з певними непогодженостями з деякими пунктами Інструкції, було складено акти про відмову ОСОБА_3 від підписання цієї Інструкції від 24.04.2012 року, від 07.05.2012 року (а.с.63,64 зв.)

У зв'язку з відмовою водія ОСОБА_3 від підписання нової редакції робочої Інструкції водія автотранспортних засобів (автобусів) з внесеними доповненнями, а також перешкоди в організації процесу працівників підприємства, які ОСОБА_3 створює своєю відмовою. Зважаючи на п.п.4.1 та пп.5.2 «Правил внутрішнього трудового розпорядку», по приватному підприємству «Дніпротранс»виданий наказ №17 від 08.05.2012 року про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладення на дисциплінарного стягнення у вигляді догани за вчинення порушення трудової дисципліни. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомлений 10.05.2012 року, про що свідчить його підпис (а.с.63).

Наказом № 15 від 08.05.2012 року ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани за вчинене порушення трудової дисципліни (а саме порушення вимог охорони праці на підприємстві), зокрема: порушення п.1.17-п.1.19 «Інструкції по охороні праці № 6 по обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів»(використання електротельферу при виконанні ремонту), та п.3.3.15 «Інструкції по охороні праці № 6 по обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів»(самовільно залучення до технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів сторонніх осіб (водія ОСОБА_5), які не отримали відповідний дозвіл від керівника). Згідно даного наказу. Підставою про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності являється доповідна записка відповідального з охорони праці ОСОБА_8 від 07.05.2012 року, Акт про нещасний випадок, що пов»язаний з виробництвом за формою Н-1, Акт про нещасний випадок за формою Н-5. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомлений 10.05.2012 року, про що свідчить його підпис (а.с.5,62).

Наказом № 19 від 10.05.2012 року наказано відділу кадрів підготувати матеріали на звільнення водія ОСОБА_3 за систематичне порушення трудової дисципліни і невиконання своїх обов»язків за Правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.65).

Наказом ПП «Дніпротранс»№ 23 К від 10.05.2012 року ОСОБА_3 звільнений згідно п.3 ст.40 Кодексу Законів про працю, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою даного наказу є наказ № 19 від 10.05.2012 року (а.с.66).

Згідно Акту перевірки № 08-08-0008\0273 від 01.06.2012 року, складеного заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, державним інспектором праці територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області Кайдаш О.В., в ході проведення планової перевірки ПП «Дніпротранс» за дорученням прокурора Василівського району Запорізької області щодо додержання законодавства про працю встановлено, що стосовно ОСОБА_3 на підприємстві допущені наступні порушення: трудова книжка .особова картка за формою П-2 оформлена із порушенням вимог Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року за № 58; звільнення за ч.3 ст.40 КЗпП України проведено без згоди профспілкового комітету ,чим порушено вимоги ст.43 КЗпП України (а.с.103-106).

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 20.08.2012 року директор Приватного підприємства «Дніпротранс» ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КЗпП України та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що 01.06.2012 року під час перевірки за додержанням законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування встановлено, що директор ПП «Дніпротранс»ОСОБА_2 під час виконання своїх посадових обов»язків допустив порушення законодавства про працю, а саме: трудова книжка, особова картка за формою П-2 оформлена із порушенням вимог Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників». Затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року за № 58; звільнення за ч.3 ст.40 КЗпП України проведено без згоди профспілкового комітету, чим порушено вимоги ст.43 КЗпП України. Дана постанова суду не оскаржена та набрала законної сили (а.с.45).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працював водієм на Приватному підприємстві "Дніпротранс", щомісячно сплачував профспілкові внески. 29.03.2012 року він знаходився на роботі на ремонті автотранспортного засобу, який був за нім закріплений та в ході виконання ремонтних робіт йому необхідно було замінити шини та відкотити колесо на шиномонтажний пост. У той же день його батько ОСОБА_3, який також працював на даному підприємстві на посаді водія, ремонтував автобус, який був за останнім закріплений. В процесі заміни шин, він підійшов до боксу, де ремонтувався двигун автобуса, який був закріплений за батьком ОСОБА_3, так як йому необхідні були камери для ремонту та у той час побачив, що технік ОСОБА_6 керував електротельфером, а батько стояв біля двигуна, та коли брус почав проворачиватися, двигун почав падати, батько ОСОБА_3 виставив руки, внаслідок чого рука батька потрапила між спинками та брусом. ОСОБА_6 відразу викликав швидку допомогу та батька забрали до лікарні. Також за приміщенням боксу знаходилася ОСОБА_8, яка також була очевидцем подій нещасного випадку 29.03.2012 року, який стався з його батьком ОСОБА_3 За даним фактом на підприємстві проводилося розслідування по факту нещасного випадку, в ході проведення якого ним викладалися письмові пояснення, які він повністю підтримує. Йому також достовірно відомо, що коли складали перший акт про нещасний випадок, директор підприємства ОСОБА_2 рекомендував його батьку ОСОБА_3 переписати пояснювальну записку, змінивши формулювання та зазначивши, що батько сам винний у нещасному випадку, проте батько з пропозицією ОСОБА_2 не погодився та в подальшому батька з даного підприємства звільнили. Протягом року проживає разом з батьком ОСОБА_3, який погано себе почуває, постійно знаходиться у пригніченому стані у зв"язку із звільненням з роботи та відсутністю засобів для існування.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працює головним бухгалтером на Приватному підприємстві "Дніпротранс", приймала участь у розслідуванні нещасного випадку, який стався 29.03.2012 року із водієм ОСОБА_3, на місці події була, суперечок між членами комісії не виникало, тиску з їх боку на потерілого не було. В акті Н-5 висновки комісії відображені виходячи із пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Вважає, що ОСОБА_3 умисно підставив свій палець під двигун, оскільки напередодні він заходив до бухгалтерії та скаржився на них, висловлюючи свій намір, що він щось в подальшому їм зробить. Зазначає, що із заробітної плати кожного працівника щомісячно здійснювалися відрахування профспілкових внесків на підставі заяви особи про вступ до профспілкового комітету, яка від працівників відбиралася та зберілагася в наряді підприємства. До того ж ОСОБА_3 не є членом профспілкової організації, його заяви про вступ у члени профспілки під час працевлаштування вона не відбирала та такої заяви вона не бачила. Також суду пояснила, що на підприємстві у комп"ютерній мережі існує певна ліцензійна бухгалтерська програма, згідно якої вона щомісячно здійснює відрахування із заробітної плати працівників підприємства профспілкових внесків, які переховуються на баланс підприємства та йдуть в його оборот. На даний час з"ясувалося, що це помилка підприємства. На розрахунковий рахунок профспілкової організації стягнуті з працівників профспілкові внески не перераховувалися, оскільки немає голови профспілки, так як ніхто не бажає виконувати його обов"язки. Проте печатка профспілкової організації знаходиться у неї на руках, профспілкова організація на підприємстві ще не розформірована. ОСОБА_3 з будь-якими заявами про неправомірне відрахування щомісяця з його заробітної плати профспілкових внесків та повернення йому цих сум, до бухгалтерії підприємства не звертався.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює на ПП "Дніпротранс" оператором диспетчерської служби. Директором даного підприємства являється її батько ОСОБА_2 При подіях нещасного випадку, який стався на території даного підприємства 29.03.2012 року, вона знаходилася неподалік від присутніх там осіб ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які стояли у безпосередній близькості від двигуна, який ремонтувався. Технік ОСОБА_6 керував електротельфером та коли двигун почав опускатися він попередив «обережно, руки». ОСОБА_3 стояв поряд та під час опускання двигуна намагався утримати дерев»яний брус руками, внаслідок чого йому придавило палець. Після чого була викликана швидка допомога та ОСОБА_3 доставлено до лікарні. За фактом нещасного випадку відповідно до вимог чинного законодавства була створена комісія по розслідуванню нещасного випадку, що стався на підприємстві 29.03.2012 року. В ході розслідування комісією була виявлена розбіжність щодо місця травми, отриманої ОСОБА_3, тому Держкомнаглядом був наданий додатковий строк для продовження розслідування. За результатами розслідування комісією колегіально було прийнято рішення, яким встановлено винними у даного нещасному випадку ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та директора підприємства ОСОБА_2 Зазначені особи понесли покарання. Після нещасного випадку на підприємстві були розроблені та затверджені доповнення до робочої інструкції водіїв автобуса, від підписання якої ОСОБА_3 двічі відмовився, про що були складені акти. Після виходу з лікарняного режиму ОСОБА_3 за станом здоров»я був переведений на легку працю та на території підприємства виконував обов»язки чергового. 07.05.2012 року ОСОБА_3 надали для ознайомлення під підпис робочу інструкцію водіїв в новій редакції та ОСОБА_3 з даною інструкцією ознайомився, проте від підпису відмовився. 08.05.2012 року ОСОБА_3 на роботу не вийшов, про що був складений акт від 08.05.2012 року. Та 09.05.2012 року ОСОБА_3 також на роботу не вийшов, проте акт про прогул складений не був, оскільки не вважали за потрібне кожного дня складати акт про невихід ОСОБА_3 на роботу. Заяву від ОСОБА_3 про звільнення за власним бажанням від нього не отримувала, ОСОБА_3 надав якийсь папірець, який відразу ж у неї забрав, та сказав, що буде відправляти поштою. Через декілька днів, вже після звільнення ОСОБА_3 отримала поштою листа з його заявою про звільнення за власним бажанням та отриманий поштовий конверт відразу ж передала директору підприємства ОСОБА_2 Поштову кореспонденцію. Адресовану ПП «Дніпротанс»отримує вона, журналу реєстрації вхідної кореспонденції на підприємстві не ведеться, всю отриману пошту вона передає керівникові підприємства. Щодо наявності чи відсутності на підприємстві ПП «Дніпротранс»профспілкового комітету їй нічого не відомо.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що доводи представника відповідача, що звільнення ОСОБА_3 відбулося відповідно до вимог чинного законодавства України про працю спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказаними

Згідно позовних вимог, позивач ОСОБА_3 оспорює своє звільнення з підстав відсутності згоди профспілкової організації на звільнення за п.3 ст.40 КзпП України .

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про відсутність на приватному підприємстві «Дніпротранс»профспілкового комітету, оскільки в ході судового розгляду встановлені беззаперечні факти наявності та функціонування на даному підприємстві профспілкового комітету, а саме: наказом ПП «Дніпротранс» № 5 від 30.03.2012 року у склад комісії по розслідуванню нещасного випадку призначений представник профспілкового комітету ОСОБА_9 (а.с.100).

ОСОБА_3 під час роботи на ПП «Дніпротранс»являвся членом профспілкового комітету, що вбачається з щомісячних відрахувань профспілкових внесків, які здійснювалися з його заробітної плати (а.с.46,47,82).

Також порушення вимог чинного законодавства про працю в частині звільнення ОСОБА_3 за ч.3 ст.40 КЗпП України без згоди профспілкового комітету, чим порушено вимоги ст.43 КЗпП України, підтверджується Актом перевірки № 08-08-0008\0273 від 01.06.2012 року, складеного державним інспектором праці територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області Кайдаш О.В., який на час судового розгляду справи ніким не оскаржений (а.с.103-106).

Крім того, основним та беззаперечним фактом наявності та функціонування на даному підприємстві профспілкового комітету підтверджено постановою Василівського районного суду Запорізької області від 20.08.2012 року про притягнення директора ПП «Дніпротранс»ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП за порушення законодавства про працю, допущене під час звільнення ОСОБА_3 за ч.3 ст.40 КЗпП України без згоди профспілкового комітету. Дана постанова директором ПП «Дніпротранс»ОСОБА_2 не оскаржена та на теперішній час постанова суду набрала законної сили .

Згідно положень ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог ст.43 КЗпП України, оскільки на день звільнення ОСОБА_3 відповідач не отримав попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої на час звільнення був ОСОБА_3

Тому суд вважає, що накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_3 та його звільнення не може визнатись законним, оскільки звільнення допускається при наявності вини працівника, який прямо закріплений у п.24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку та розповсюджується і на звільнення як один з видів дисциплінарного стягнення (ст.247 КЗпП України). У п.3 ст.40 КЗпП України принцип вини закріплений побічно, оскільки звільнення допускається за систематичне невиконання трудових обов'язків «без поважних причин». При видачі наказу № 17 від 8.05.2012 року від 08.05.2012 року про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідачем не врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоді, обставини, за яких вчинений проступок та попередню роботу працівник. Будь-яких протиправних та суспільно-небезпечних дій, пов'язаних з невиконанням робочої інструкції в новій редакції ОСОБА_3 не допущено, не погодження працівника зі змістом затвердженої власником або уповноваженим ним органом поробочої інструкції не може слугувати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тому суд вважає необхідним визнати незаконним та скасувати наказ № 17 від 08.05.2012 року про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та, відповідно наказ № 23 від 10.05.2012 року, яким ОСОБА_3 звільнений за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Дійшовши висновку про незаконність наказу ПП «Дніпротранс»№ 17 від 08.05.2012 року, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави вважати, що до працівника раніше були застосовані заходи дисциплінарного стягнення, тому звільнення позивача з підстав, визначених ч.3 ст.40 КЗпП України не можна визнати законним в зв»язку з відсутністю повторності та систематичності порушення трудової дисципліни, оскільки наказ № 17 від 08.05.2012 року не має правової підстави, наявність якої є необхідною в силу вимог п.3 ст.40 КЗпП України

Тому, з урахуванням вищевикладеного позивач ОСОБА_3 підлягає поновленню на роботі з виплатою втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .суд керується положеннями ст.ст.235,238 КЗпП України, згідно яких при винесенні рішення про поновлення на роботі, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 11.05.2012 року (наступний день після звільнення) по 18.12.2012 року (час ухвалення судового рішення) в загальному розмірі 9676,59 грн, яка розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постаовою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 року № 100, а саме: середньомісячний розмір заробітної плати позивача розраховується наступним чином: (1314,46 грн.+1321,68 грн.) -два останніх повних місяців, які передували звільненню (березень,квітень) : 2= 1318,07 грн та, відповідно, середньоденний заробіток становить -64,30 грн., виходячи з наступного розрахунку: (1314,46 грн. + 1321,68 грн.) : (20 дн. + 21 дн.) -кількість робочих днів за два останніх місяців (березень, квітень) - 2636,14 грн. : 41 день = 64,30 грн.

Час вимушеного прогулу за період з 11.05.2012 року по 18.12.2012 року складає -7 місяців 7 днів. Тому, виходячи з вищенаведеного розрахунку, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 9676,59 грн. (1318,07 грн. (середньомісячний заробіток) х 7 місяців) + 64,30 грн. (середньоденний заробіток) х 7 днів) = 9226,49 грн. + 450,10 = 9676,59 грн.

Дана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При розгляді питання про стягнення суми моральної шкоди, суд приймає до уваги доводи позивача, що звільнення його з посади водія порушило його звичний спосіб життя, призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків через неможливість активного громадського життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації, тривалий час перебуваючи на обліку як безробітний та не отримуючи будь-якої матеріальної допомоги будучи звільненим з ініціативи власника, втратив реальний шанс влаштуватися на роботу, отримавши при нещасному випадку на підприємстві виробничу травму, що призвело до вкрай скрутного матеріального становища та виникненню конфліктних ситуацій у родині. Таким чином, виходячи із засад розумності, справедливості і виваженості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 1000 грн.

Крім того, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасуванні наказу № 15 від 08.05.2012 року, яким ОСОБА_3 притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани, за тими підставами, що даний наказ виданий власником підприємства на підставі Актів про нещасний випадок за формою Н-1 та Акту форми Н-5, які на теперішній час ніким зі сторін не оскаржені в установленому законом порядку, тому є законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ст.ст.79,84,88 ЦПК України з відповідача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката, в загальній сумі 6575,85 грн., які документально підтверджені та по яким представником позивача наданий належний розрахунок, складений відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», та дані судові витрати підлягають стягненню за час представництва адвоката в судових засіданнях в період з 05.09.2012 року по 21.11.2012 року включно (2424,50 грн. + 1741,35 грн. + 294,00 грн. + 183,75 грн. + 440,80 грн. = 6575,85 грн.) за відрахуванням окремих процесуальних дій адвоката, здійснених ним поза судовим засіданням ще до допуску його судом до участі у справі (а.с.38,39,175, 213,214). Також, відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в сумі 214,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43,92,124 Конституції України, ст.ст 5-1,40, 43, 142, 147-149, 235, 237-1, 238, 246, 247, 249 Кодексу Законів про працю України, п.п.3,4,12,15,18,22,23.32,34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06.11.1992 року, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, Порядокм обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постаовою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 року № 100, ст.ст.3,10, 11, 16,57-60, 79, 84, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Дніпротранс»про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної компенсації -задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 17 від 08.05.2012 року про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконним наказ № 23 к від 10.05.2012 року про звільнення ОСОБА_3

Поновити ОСОБА_3 на посаду водія автотранспортних засобів Приватного підприємства «Дніпротранс».

Стягнути з Приватного підприємства «Дніпротранс»(71635 Запорізька область Василівський район с.Балки вул.Степова буд.3 «г»; розрахунковий рахунок № 26009010000856 в АКБ «Індустріалбанк»м.Запоріжжя; МФО -313849; код ЄДРПОУ -32396160; ідентифікаційний код -32396160) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.05.2012 року по 18.12.2012 року в сумі - 9676,59 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на правову допомогу в сумі -6575,85 грн., а всього - 17 252 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят дві) гривні 44 копійки.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Дніпротранс»судовий збір в дохід держави в сумі -214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення суми середньомісячної заробітної плати у розмірі 1318,07 грн., але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО