Постанова

від 26.12.2012 по справі 0813/1463/2012

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0813/1463/2012

Провадження №2-а/0813/28/2012

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

26 грудня 2012 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Скляра С.Ю.,

розглянувши в приміщенні Куйбишевського районного суду Запорізької області в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області (далі -Ланцівська сільська рада) про визнання неправомірною відмови, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

12 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації та отримання державного акту на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Ланцівської сільської ради. Рішенням відповідача від 27 листопада 2012 року за №06 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його заяви у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебувала у інших осіб на праві постійного користування. Не погоджуючись з цим, позивач ОСОБА_1 прохає визнати неправомірною відмову, скасувати прийняте рішення та зобов'язати відповідача повторно розглянути подану ним заяву. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що питання про передачу спірної земельної ділянки іншим особам раніше Ланцівською сільскою радою не вирішувалося.

Позивач ОСОБА_1 у відповідній письмовій заяві, поданій до суду, вказав про те, що він від позову не відмовляється та підтримує заявлені вимоги по тих підставах, які ним були викладені в позовній заяві (а.с.16).

Ланцівська сільська рада, як відповідач у справі, в особі сільського голови Смоляної С.А. заперечувала проти задоволення позову. У письмових поясненнях представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 звернувся до Ланцівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства трьох земельних ділянок загальною площею 1,5 га. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви, відповідач виходив з того, що дві спірні земельні ділянки вже перебували у постійному користуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а третя земельна ділянка призначена для сінокосіння та розташована в природоохоронній зоні річки Берда (а.с.9-10,23).

Особи, які повинні брати участь у справі, були повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, прохали розглянути справи без їхньої участі та участі їх представників (а.с.15,16,21-23).

Дана справа розглянута судом відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та через розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, з'ясувавши позиції сторін і фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності»слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Враховуючи наведене, спір, з яким звернувся до суду позивач, є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання відповідно до закону земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

26 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Ланцівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації та отримання державного акту на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Ланцівської сільської ради, а саме:

- земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га, що розташована по АДРЕСА_2, на північ від ділянки площею 0,17 га, належної ОСОБА_3;

- земельної ділянки орієнтовною площею 0,50 га, що розташована по АДРЕСА_1, та межує з земельною ділянкою площею 0,43 га, належною ОСОБА_3;

- земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га, що розташована по АДРЕСА_3, та межує з земельною ділянкою площею 0,17 га, належною ОСОБА_4 (а.с.3,11).

До вищевказаної заяви ОСОБА_1 додав копії державаних актів на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с.12,13).

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись в порядку ч.6 ст.118 ЗК України до Ланцівської сільської ради із заявою від 26 листопада 2012 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації та отримання державного акту на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 зазначив бажані розміри земельних ділянок та мету їх використання, тобто виконав вимоги названої статті Кодексу.

Рішенням двадцять другої сесії шостого скликання Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 27 листопада 2012 року №06 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (а.с.4).

Як підставу відмови відповідач вказав, що спірні земельні ділянки належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві постійного користування.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частинами 1 і 3 статті 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, а право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Надані відповідачу у копіях державні акти на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_4 містили опис меж земельних ділянок. Згідно опису меж спірні земельні ділянки перебували у постійному користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (а.с.12,13).

Разом з тим, відповідач безпідставно визнав ОСОБА_4 і ОСОБА_3 суб'єктами права постійного користування спірними земельними ділянками, не перевірив наявності відповідних рішень про передачу спірних земельних ділянок у постійне користування, а також наявності у них правовстановлюючих документів на право постійного користування спірними земельними ділянками. Рішення відповідачем прийнято на підставі даних з копій державних актів на право приватної власності на землю, дійсність цих правовстановлюючих документів не була перевірена, хоча державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_4 не містив підпису посадової особи, яка його видала. Крім того, державні акти на право приватної власності на землю посвідчують лише право ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на певні земельні ділянки, і ніяким чином не можуть підтверджувати їх право постійного користування спірними земельними ділянками.

З метою з'ясування обставин у справі судом, в порядку ч.5 ст.71 КАС України, з відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області були витребувані відомості, з яких вбачається, що державний акт на право постійного користування на ім'я ОСОБА_4 не зареєстровано (а.с.25).

Слід зазначити, що державні акти на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які були прийняті до уваги відповідачем при ухваленні оспорюваного рішення, видані у 1994-1995 роках (а.с.12,13).

Статтею 22 ЗК України (редакція 1990 року) було визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялося.

Згідно статті 23 цього ж Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчувалось державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Чинним законодавством України також передбачена форма володіння й користування земельною ділянкою - право постійного користування. Згідно зі ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння й користування земельною ділянкою, яка знаходиться у державній або комунальній власності без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної й комунальної власності набувають підприємства, установи й організації, які належать до державної й комунальної власності, громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи й організації. До переліку суб'єктів постійного користування земельною ділянкою не включені фізичні особи.

Згідно ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Хоча з тексту оскарженого рішення вбачається підстава, з якої виходив суб'єкт владних повноважень відмовляючи в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, але належним чином підстава відмови та правомірність рішення в суді першої інстанції відповідачем не обґрунтована.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про те, що відповідач, отримавши заяву позивача щодо надання дозволу на виготовлення проектної документації на спірні земельні ділянки, які, станом на момент звернення не перебували у чиєму-небудь користуванні, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи на ці земельні ділянки, неправомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Рішення двадцять другої сесії шостого скликання Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 27 листопада 2012 року №06 є передчасним та протиправним, у зв'язку із чим, воно підлягає скасуванню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд в порядку ч.1 ст.94 КАС України має підстави для присудження позивачеві понесених ним судових витрат, які документально підтверджені, а саме в сумі 32 грн. 19 коп. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стст.22,23 ЗК України (редакція 1990 року), стст.12,92,116,118,125,126 ЗК України, стст.11,17,41,69-71,94,99,122,160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області з відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Рішення двадцять другої сесії шостого скликання Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 27 листопада 2012 року №06 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, - скасувати.

Зобов'язати Ланцівську сільську раду Куйбишевського району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2012 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації на спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Присудити з місцевого бюджету Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області (юридична адреса: 71052 Запорізька область, Куйбишевський район, с.Ланцеве, вул.Миру, 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04352823) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) суму понесених ним судових витрат в розмірі 32 (тридцяти двох) гривень 19 (дев'ятнадцяти) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, її копії шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції -Куйбишевський районний суд Запорізької області заяви за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя: С.Ю.Скляр