Рішення

від 16.11.2006 по справі 18/436

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД Луганської області  91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД Луганской области  91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.06                                                                                

Справа № 18/436

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Луганській області, м. Луганськ

до  суб'єкту підприємницької діяльності

ОСОБА_1, м. Луганськ

за участю третьої особи -Державне

підприємство “Луганськвуглебудреструктурізація” м. Луганськ

про 

стягнення 1181 грн.  97 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Від позивача

Ващенко Ю.К. спеціаліст 1-й

категорії юрисконсульт дов. 75 від 04.07.06 р.

Від відповідача

Не прибув

Від 3 особи

Не прибув

ОБСТАВИНИ СПОРУ: Заявлена

вимога про стягнення суми заборгованості з орендної плати в сумі 1124,78 грн.

та пені 56,99 грн. за договором оренди державного майна НОМЕР_1.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзив на позов і

витребуванні документи не надав, участь свого представника у засіданнях не

забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення

засідань,

Відповідач не повідомив суд про

наявність поважних причин, що перешкоджають йому забезпечити участь у судовому

засіданні свого представника, в зв'язку з чим відповідно до ст. 75 ГПК України

спір розглядається за наявними в справі матеріалами

Розглянувши документи і матеріали,

додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового

процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які

мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ,

що між третьою особою та відповідачем 01.11.2002 р. був укладений договір

оренди НОМЕР_2 нежитлового приміщення, згідно якого третя особа передала

відповідачу в строкове платне користування не житлове приміщення розташоване за

адресою АДРЕСА_1, площею 195 м2, що є державною власністю, та знаходиться на

балансі третьої особи.

Відповідно до положень розділу 3

договору відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно, не пізніше

8 числа місяця слідуючого  за

розрахунковим третій особі та державному бюджету України в пропорціях зазначених

в договорі.

П. 3.5. договору оренди передбачений

обов'язок відповідача по сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки

Національного банку України за кожен день прострочення оплати.

Позивач звернувся до господарського

суду луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача

заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом в сумі 1124 грн. 78

коп., та пеню в сумі 57 грн. 19 коп.

Відповідач заперечень проти позову,

або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини

справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про

обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34

Господарського  процесуального кодексу

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у

господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші

особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення

поданими суду доказами.

Відповідно  до 

ч.2  п.4  Прикінцевих 

та перехідних положень Цивільного кодексу України  щодо 

цивільних  відносин,  які  виникли

до набрання чинності Цивільним кодексом  

України,  положення  цього 

Кодексу  застосовуються  до 

тих  прав  і обов'язків, 

що  виникли  або 

продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського

кодексу України господарським 

визнається  зобов'язання,  що 

виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених 

Господарським  кодексом,  в силу 

якого  один  суб'єкт 

(зобов'язана  сторона,  у 

тому  числі боржник)  зобов'язаний 

вчинити  певну дію

господарського   чи

управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, 

передати   майно,   сплатити гроші, надати інформацію

тощо),  або утриматися від певних

дій,  а інший суб'єкт (управнена

сторона,  у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського

кодексу України суб'єкти господарювання 

та  інші учасники  господарських відносин  повинні 

виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до

закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних  

вимог  щодо  виконання 

зобов'язання  - відповідно до

вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів застосовуються відповідні

положення  Цивільного  кодексу 

України  з урахуванням

особливостей, передбачених Господарським 

кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу

України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу

України одностороння  відмова  від 

зобов'язання  або одностороння зміна  його 

умов  не  допускається, 

якщо  інше  не  

встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. 

Згідно ст. 610 Порушенням

зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених  змістом  зобов'язання 

(неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного

кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

За таких обставин вимоги позивача є

обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та

підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44,49

Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на

відповідача, а саме державне мито у сумі -102 грн. 00 коп. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 75, 82-85

Господарського  процесуального кодексу

України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного

підприємця ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 АДРЕСА_2 на користь:

державного бюджету України

заборгованість по орендній платі у сумі 1124 грн. 78 коп., пеню в сумі 56 грн.

99 коп., р/р 31310317600002 в УДК у Луганській області, МФО 804013, код

24045556, наказ видати.

Державного бюджету України рахунок

31111095600006 банк УДК в Луганської області, одержувач ВДК Ленінського району

м. Луганська МФО 804013 ідентифікаційний код 

24046582 код бюджетної класифікації 22090200 символ звітності банку 095

державне мито в сумі 102 грн. 00 коп., наказ видати ДПІ Жовтневого району м.

Луганська.

Державного підприємства “Судовий

інформаційний центр”, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк

Універсальний” м. Львів, МФО 325707 ЄДРПОУ 30045370 витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати

Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

прийняття.

Суддя                                                                                

Б.В. Яресько