Рішення

від 27.12.2012 по справі 0502/2490/2012

АМВРОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0502/2490/2012

РІШЕННЯ

ім'ям України

27 грудня 2012 року Амвросіївский районний суд Донецької області

в складі: головуючого -судді Федченко В.М.

при секретарі Демко В.О.

за участю: позивача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

представників

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Амвросіївка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Амвросіївської районної санітарно-епідеміологічної станції та до Головного державного санітарного лікаря Амвросіївського району ОСОБА_3 про поновлення порушених трудових прав та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

11.07.2012 року позивачка ОСОБА_1, 1943 року народження, звернулася до суду з позовом до Амвросіївської райСЕС та до Головного державного санітарного лікаря Амвросіївського району ОСОБА_3 про визнання неправомірною відмови у наданні відпустки при звільненні та покладення зобов?язання про надання відпустки. Звернення до суду мотивувала тим, що відповідно до наказу №107-к від 07.05.2012 року була попереджена про майбутнє звільнення, а 10.05.2012 року була персонально попереджена про звільнення з 10.07.2012 року у зв?язку із скороченням штатів. 09.07.2012 року позивачка відмовилась від підпису наказу про її звільнення з 14.07.2012 року і написала заяву про надання відпустки з послідуючим звільненням на підставі ст.3 Закону України „Про відпустки". Того ж дня позивачка отримала відповідь головного лікаря РайСЕС про відмову у наданні відпустки. Позивачка вважає що її право на відпустку є порушеним і тому підлягає захисту. Тому просить суд визнати неправомірною відмову у наданні відпустки у зв?язку із звільненням і зобов?язати головного лікаря райСЕС надати їй відпустку з послідуючим звільненням відповідно до вимог ст.3 Закону України „Про відпустки".

02.08.2012 року до суду надійшла заява позивачки про доповнення позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача в особі райСЕС відшкодування моральної шкоди в сумі в сумі 3000 грн., завданої з боку керівника райСЕС внаслідок ненадання відпустки, та витрати на юридичну допомогу в сумі 200 грн..

В судовому засіданні 18.10.2012 року позивачка знову звернулася до суду з заявою про доповнення позовних вимог, в якій просила суд зобов?язати відповідача в особі райСЕС нарахувати та сплатити допомогу на оздоровлення у розмірі, визначеному законодавством.

В судовому засіданні 20.12.2012 року позивачка звернулася до суду з черговою заявою про зміну позовних вимог, в якій просила зобов?язати відповідачів в особі райСЕС та головного лікаря райСЕС ОСОБА_3 визнати незаконним її звільнення, та поновити її на колишній посаді з виплатою середньомісячного заробітку за період з моменту незаконного звільнення до поновлення на роботі, надати чергову відпустку з моменту поновлення на роботі з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, а також стягнути з головного лікаря райСЕС на її користь відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн. за приниження її честі і гідності як ветерана праці та дитини війни.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали завлені вимоги, просила суд задовольнити їх у повному обсязі. Позивачка суду пояснила, що вважає дії відповідача в особі головного санітарного лікаря ОСОБА_3 стосовно себе як дискримінацію ветерана праці та дитини війни, оскільки вона пропрацювала у санстанції 44 роки. ОСОБА_3 була призначена на посаду головного санітарного лікаря 12 років тому. На той час позивачка крім основної роботи ще й виконувала обов'язки голови профспілки. Через амбіціозність нового головного лікаря між ними відразу не склалися відносини і тому відповідач в усякій спосіб намагався змішення позивачки з посади голови профспілки, оскільки профком ніколи не давав згоди на звільнення працівників, яких намагався позбавитися відповідач. Після того, як позивачка перестала обіймати посаду голови профспілки, відповідач намагається в усякий спосіб помститися їй за минуле та позбутися її. Відповідачу це таки вдалося за допомогою скорочення чисельності працівників, хоча вона як ветеран праці та дитина війни має переважне право залишення на роботі. Також відповідач неодноразово наодинці ображала її. Просила суд задовольнити її вимоги.

Представники відповідача заперечували проти позову. Невизнання позовних вимог мотивували необгрунтованістю вимог позивачки, оскільки та разом з іншими працівниками звільнена на законних підставах у зв?язку із скороченням чисельності персоналу та подальшою ліквідацією установи. Запевняли суд, що ніякої дискримінації стосовно позивачки не було. З приводу поновлення позивачки на роботі представник відповідача ОСОБА_3 суду пояснила, що вона взагалі не має права цього робити за наступних обставин. Так, у 2010 році райСЕС було отримано листа Головного державного санітарного лікаря у Донецькій області від 21.07.2010 року за №5473/02 щодо перевірки на відповідність наказу МОЗ України №195 від 25.12.1992 року посад лікарів, займаних спеціалістами з немедичною освітою. Позивачка має педагогічну освіту за спеціальністю біологія. Тобто, позивачка взагалі не має медичної освіти і тому у відповідності із наказом МОЗ України від 12.08.2009 за №588 «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров'я»вона взагалі не має права поновлювати позивачку на роботі. Крім того, у зв'язку із подальшою ліквідацією установи скорочена й сама посада, яку займала позивачка тощо. Звернення позивачки до лікарні з приводу разового підвищення артеріального тиску не є підставою для відшкодування моральної шкоди і стягнення її взагалі за умовами, викладеними позивачкою. Згідно з постановою КМУ №1184 від 14.11.2011 року «Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів виконавчої влади»виплата позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачена.

Представник відповідача ОСОБА_4 також зауважив, що позивачка у своїх виступах виходить за межі позовних вимог і переходить на особистості. Також просив суд залишити позовні вимоги без задоволення як необґрунтовані.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про відпустки від 15.11.1996 №504/96-ВР -за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнених за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення у цьому разі є останній день відпустки.

Згідно з п.7 ч.13 ст.10 зазначеного Закону щорічні відпустки за бажанням працівникам в зручний для нього час надаються також ветеранам праці та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Згідно ч.1 ст.24 зазначеного Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»від 16.12.1993 року №3721-ХІІ особи даної категорії мають право на використання чергової відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік.

Згідно абзацу 2 ч.1 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-ІV дітям війни надається й така пільга, як використання чергової відпустки в зручний для них час, одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є особою похилого віку та має статус дитини війни (за станом на 02.09.1945 року, тобто до закінчення Другої світової війни, їй ще не виповнилося вісімнадяцять років) і ветерана праці, оскільки має стаж роботи не менше 35 років (ч.1 ст.6 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»від 16.12.1993 року №3721-ХІІ).

Позивачка працювала в Амвросіївській районної санітарно-епідеміологічній станції МОЗ України на посаді лікаря-лаборанта-гігієніста і за графіком відпусток на 2012 рік, затвердженому наказом по Амвросіївській РайСЕС від 04.01.2012 року №02-ос, повинна була піти у щорічну відпустку у період з 03.09.2012 по 03.10.2012.

Відповідно до п.1 постанови КМУ від 28.03.2011р. №346 „Про ліквідацію урядових органів" Державна санітарно-епідеміологічна служба увійшла до переліку урядових органів, що підлягають ліквідації.

Відповідно до п.5 постанови КМУ від 14.11.2011р. №1184 „Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади" Міністерство охорони здоров?я разом з Державною санітарно-епідеміологічною службою повинні забезпечити скорочення у 2012 році щокварталу не менше ніж 6 тисяч працввників установ і закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби, які функціонують у системі МОЗ до досягнення затвердженої цією постановою граничної чисельності працівників територіальних органів Державної санітарно-епідеміологічної служби ( з 01.01.2012р. 29996 прцівників, у тому числі 2500 держслужбовців).

Наказом по райСЕС від 07.05.2012 №106-к чисельність працівників установи скорочено на 7,75 одиниць (а.с.7).

Наказом по райСЕС від 07.05.2012р. №107-к „Про попередження робітників установи про майбутнє звільнення у зв?язку з скороченням штату" затверджено перелік працівників, які підлягають звільненню, до якого увійшла і позивачка.

10.05.2012 року позивачка була персонально попереджена про майбутнє звільнення з 10.07.2012 року у зв?язку із скороченням чисельності працівниців, про що свідчать її підпису у „Відомісті попередження працівників Амвросіївської райСЕС про майбутнє звільнення" та у „Повідомленні" про звільнення від 10.05.2012р (а.с.8, 9).

Після персонального попередження про майбутнє звільнення у зв'язку з скороченням чисельності працівників, позивачка у червні та липні 2012 року зверталася за консультаціями до Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України з приводу захисту своїх прав, де їй стало відомо про можливість отримання відпустки на підставі ст.ст.3 ч.1, 10 ч.13 п.7 Закону України «Про відпустки»(а.с.13-15).

При цьому, листом Профспілки від 10.07.2012р. №05-172 позивачка також була повідомлена про те, що «…Неможливість нарахування роботодавцем заробітної плати за три дні до відпустки внаслідок Вашого звернення та його надання за менший період не иягне за собою відповідальність роботодавця у зв'язку з відсутністю вини з його боку.

Тому 09.07.2012 року позивачка відмовилась від підпису наказу про її звільнення з 14.07.2012 року і написала заяву про надання відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення з послідуючим звільненням на підставі ст.3 Закону України „Про відпустки". Того ж дня позивачка отримала письмову відповідь головного лікаря РайСЕС про відмову у наданні відпустки (а.с.6), що у свою чергу суперечить вимогам ст.ст.3, 10 Закону України „Про відпустки", ч.1 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-ІV, п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»від 16.12.1993 року №3721-ХІІ, та ч.1 ст.6 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»від 16.12.1993 року №3721-ХІІ.

Таким чином, право позивачки в цієї частини є порушеним.

Разом із тим, суд зазначену обставину (подання заяви про відпустку за переліченими умовами) також вважає і зловживанням правом з боку позивачки, оскільки та мала можливість подати таку заяву за два тижні до звільнення або ще раніше, коли їй стало відомо про майбутнє звільнення у зв'язку із скороченням чисельності працівників. Суд не приймає посилання позивачки на те, що вона взагалі раніше нічого не знала про можливість отримання відпустки у зв'язку із звільненням, оскільки згідно із ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З приводу не нарахування позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення суд приходить до наступного висновку.

Абзацом четвертим пункту 2 постанови КМУ від 11.05.2011р. №524 „Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" передбачено виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров?я у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Разом із тим, як встановлено в судовому засіданні, позивачка подала заяву про надання відпустки з послідуючим звільненням за скороченням чисельності працюючих перед самим звільненням (а.с.5). Тому через відсутність бюджетних коштів та стислий строк до звільнення відповідач фактично не мав можливості нарахувати матеріальну допомогу на оздоровлення.

При цьому при звільненні згідно із ст.83 КЗпП України та ст.24 Закону України „Про відпустки" позивачці була виплачена компенсація за невикистану відпустку за 2012 рік у сумі 2203,20 грн.

Згідно спільного листа Листа Міністерства охорони здоров?я України та Профспілки працівників охорони здоров?я України від 23.12.2012 р. №10.01.67/773, №03-93 „Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення" -у разі виплати працівникам компенсації за невткорстані відпустки за попередні роки відповідно до статті 24 Закону України „Про відпустки" допомога на оздоровлення не виплачується.

Оскільки позивачка при звільнені отримала компенсацію за невикористану відпустку, то у такому разі матеріальна допомога їй не компенсується та не виплачується.

Позивачку було звільнено у зв'язку з скороченням чисельності працюючих на підставі ст.40 п.1 КЗпП, з дотриманням вимог ст.49-2 КЗпП України та на виконання приписів п.1 постанови КМУ від 28.03.2011р. №346 „Про ліквідацію урядових органів" з приводу ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби та п.5 постанови КМУ від 14.11.2011р. №1184 „Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади".

Не надання позивачці відпустки в порядку ст.3 Закону України «Про відпустки»не може бути підставою для поновлення її на роботі з метою подальшого надання чергової відпустки, нарахування матеріальної допомоги та виплати середньомісячного заробітку з моменту звільнення до поновлення на роботі.

Таким чином, вимоги позивачки з приводу поновлення її на роботи з причини ненадання чергової відпустки задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню й вимога позивачки з приводу стягнення з відповідача на її користь відшкодування моральної шкоди через її недоведеність. Зокрема, позивачка не довела суду те, що відмова відповідача у задоволенні її заяви про надання відпустки, поданої перед самим звільненням, призвело її до маральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Разове звернення позивачки до лікарні з приводу підвищення артеріального тиску не може бути підставою для стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди.

З оглядом на викладене суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги, зокрема, визнає неправомірною відмову головного державного санітарного лікаря Амвросіївського району ОСОБА_3 у наданні ОСОБА_1 відпустки у зв'язку із звільненням та стягує з Амвросіївської районної санітарно-епідеміологічної санітарної станції (87301, Донецька область, м.Амвросіївка, вул.Толстого, 42, р/р35229001000644 в Банку УДКСУ в Донецькій області, код ЄДРПОУ 01989680, МФО 834016) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 200 гривень. Решту позовних вимог слід залишити без задоволення як необґрунтовану.

На підставі ст.ст.40 п.1, 49-2, 83, 232 КЗпП України, ст.ст.3, 10, 24 Закону України „Про відпустки", Листа Міністерства охорони здоров?я України та Профспілки працівників охорони здоров?я України від 23.12.2012 р. №10.01.67/773, №03-93 „Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення", ч.1 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-ІV, п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»від 16.12.1993 року №3721-ХІІ, ч.1 ст.6 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»від 16.12.1993 року №3721-ХІІ, п.1 постанови КМУ від 28.03.2011р. №346 „Про ліквідацію урядових органів", п.5 постанови КМУ від 14.11.2011р. №1184 „Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади", керуючись ст.ст.208-210, 213-215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Амвросіївської районної санітарно-епідеміологічної станції та до Головного державного санітарного лікаря Амвросіївського району ОСОБА_3 про поновлення порушених трудових прав та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову головного державного санітарного лікаря Амвросіївського району ОСОБА_3 у наданні ОСОБА_1 відпустки у зв'язку із звільненням.

Стягнути з Амвросіївської районної санітарно-епідеміологічної санітарної станції (87301, Донецька область, м.Амвросіївка, вул.Толстого, 42, р/р35229001000644 в Банку УДКСУ в Донецькій області, код ЄДРПОУ 01989680, МФО 834016) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 200 (двісті) гривень 00 копійок.

Решту вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути з Амвросіївської районної санітарно-епідеміологічної санітарної станції (87301, Донецька область, м.Амвросіївка, вул.Толстого, 42, р/р35229001000644 в Банку УДКСУ в Донецькій області, код ЄДРПОУ 01989680, МФО 834016) на користь держави судовій збір у сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Повний текст рішення по справі виготовлено 29 грудня 2012 року.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів з його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяВ.М. Федченко