Рішення

від 02.01.2013 по справі 0503/7344/2012

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0503/7344/2012

2/0503/3082/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2012 .

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Шевченко Л.В.

при секретарі судового засідання Івашко К.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача: Ялтиченко О.П.,

представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - Пересічанського С.М.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Артемівськ цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО- Донбас- Північний»про стягнення суми, та позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО- Донбас - Північний»на користь АТ «Банк»«Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ»страхової суми у розмірі 248000 грн., судового збору 2480 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач -ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача та стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас- Північний»страхової суми у розмірі 248000 грн., а також неустойки пов'язаної з несвоєчасною виплатою страхової суми у розмірі 550560 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Позов обґрунтований тим, що 07.06.2012 року ним був застрахований транспортний засіб у страховій компанії відповідача, власником якого є його цивільна дружина, а його було вписано у технічний паспорт як особу, яка має право керувати транспортним засобом. Обставиною підтвердження проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивач вказує рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.07.2010 року. 13.06.2012 року застрахований транспортний засіб був викрадений у м. Києві, після чого він звернувся до страхової компанії та повідомив про зазначену обставину у відповідності до п.1.8 Договору страхування. Страхова компанія не виплатила позивачу страхову суму, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав. Мотивуючи позовні вимоги укладеним договором страхування та обґрунтовуючи вимоги законодавством про страхування, Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів»позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому суму позову. Крім того, позивач зазначає, що оскільки страхова компанія не виплачує йому страхову суму, він позбавлений можливості купити собі новий автомобіль, що викликає певні складнощі у побуті сім'ї, він вимушений користуватися послугами таксі, а тому бездіяльністю відповідача йому спричинена матеріальна немайнова шкода, яку він оцінює у 10000 грн.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував на підставах, викладених у запереченнях (арк. с. 28-30 ) та просив в задоволенні позову відмовити.

05.09.2012 року позивач звернувся з уточненим позовом, у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас- Північний»страхову суму у розмірі 248000 грн., а також неустойку, пов'язану з несвоєчасною виплатою страхової суми у розмірі 982080 грн., та моральну немайнову шкоду у розмірі 10000 грн. (арк.с. 47) Уточнену позовну заяву прийнято судом, як таку що не суперечить ЦПК України.

Ухвалою від 15.10.2012 року за ініціативою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -до участі в справі залучено ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», оскільки банк є вигодонабувачем згідно договору страхування, укладеного між ПАТ «Страхова компанія АСКО-Донбас-Північний»та ОСОБА_7, який є предметом спору.

17.12.2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»звернулося до суду з заявою про вступ у справу у якості третьої особи із самостійними вимогами, а також подало позовну заяву про стягнення з ПАТ «Страхова компанія АСКО- Донбас - Північний»на користь АТ «Банк»«Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ»страхової суми у розмірі 248000 грн., судового збору 2480 грн. та у позовних вимогах ОСОБА_7 про стягнення страхової суми з Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аско -Донбас - Північний»- відмовити. Заяву обґрунтовано ст. ст. 3, 4, 34 ЦПК України, ст. 3, 18 Закону України «Про страхування», ст. 10 Закону України «Про заставу», ст. 636, 985, 998 ЦК України. До позову подано документи на підтвердження правонаступництва ПАТ «Банк Фінанси та кредит» всіх прав та обов'язків ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Ухвалою від 17.12.2012 року заяву про вступ у справу у якості третьої особи із самостійними вимогами Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»задоволено. Позовну заяву прийнято до розгляду. Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позов БАНКУ підтримав та просив його задовольнити повністю.

Позивач ОСОБА_7 заявив, що відмовляється від позовних вимог в частині суми 248000 грн. в пользу банку, в іншій частині позовних вимог в частині стягнення неустойки та моральної шкоди просив позов задовольнити та стягнути з відповідача, оскільки ним не виконані умови договору страхування.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -ОСОБА_5 -підтримав позовні вимоги ОСОБА_7

Відповідач проти заявлених Банком та ОСОБА_7 позовних вимог заперечував, просив в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами у спорі, регулюються законодавством про страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами під час судового розгляду справи, автомобіль NISSAN MURANO, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_5. 02.06.2008 року зазначений автомобіль передано в заставу Відкритому акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Слобожанське регіональне управління», в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 480-13-А вд 02.06.2008 року, укладеним між цими ж сторонами щодо отримання ОСОБА_5 кредитних ресурсів в сумі 50000 доларів США.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.07.2010 року встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю у цивільному шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1.

Позивачу було надано право користуватися автомобілем.

07.06.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія Аско-Донбас- Північний»та ОСОБА_7 укладений договір страхування В № 014089, у відповідності з яким предметом договору є добровільне страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням та(або) користуванням та (або) розпорядженням транспортним засобом марки NISSAN модель MURANO, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Договір укладено у відповідності з «Правилами добровільного користування наземного транспорту (крім залізничного)» від 30.11.2006 року (п.1.1, 1.2 договору). Договором встановлено, що вигодонабувачем є ПАТ Банк «Фінанси та кредит».

Відповідно до п. 4.1 договору страхова сума встановлена за домовленістю сторін та становить 248 000,00 грн. Згідно з пунктом 4.3. договору безумовна франшиза встановлена у розмірі 10% від страхової суми за договором на кожен випадок вибуття транспортного засобу з володіння. Страховий платіж встановлено договором у розмірі 5,15% в сумі 12772 грн., який повинен бути сплачений до 30 червня 2012 року. Матеріалами справи підтверджено, що позивач 08.06.2012 року сплатив Артемівській філії ПрАТ «Аско-Донбас- Північний»12772грн.

До застрахованих страхових ризиків відповідно п.п. 3.2.2 віднесено «протиправні дії третіх осіб», у тому числі «незаконне заволодіння транспортним засобом»(ст. 289 КК України) - викрадення).

13.06.2012 року стався страховий випадок - застрахований транспортний засіб NISSAN MURANO, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був викрадений в м. Києві.

18.06.2012 року слідчим Вишгородського РВ ГУМВС України в Киїівській області порушено кримінальну справу № 28-3860 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України. 17.08.2012 року досудове слідство по кримінальній справі було зупинено на підставі ст.206 п.3 КПК України у зв'язку з невстановленням особи, яка скоїла даний злочин (арк. с. 27)

Позивач повідомив відповідача про викрадення застрахованного транспортного засобу спочатку телефоном, вказаному у договорі страхування, що не суперечить п.8.1 договору, в якому зазначається, що Страховик повинен негайно протягом 24 годин з моменту настання страхової події повідомити будь-яким доступним способом Страхувальника, а також 14.06.2012 року надав пояснення щодо обставин викрадення застрахованого транспортного засобу (арк.с. 115). 24.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування страхової виплати. Позивач в судовому засіданні зазначав, що своєчасно виконав умови договору та надав всі передбачені договором страхування документи для отримання страхової виплати.

Однак, відповідач у листі відправленому на адресу ОСОБА_7 20.08.2012 року повідомив, що позивач не надав йому доказу, що підтверджує обставини страхового випадку, яким є довідка компетентного органу про настання події, яка визначена договором як страховий ризик оформлена у відповідності з чиним законодавством.

Відповідач в обгрунтування невиплати страхової суми посилається, зокрема, на п.7.4.6. договору страхування выд 07.06.2012 року, відповідно до якого, страховик має право відстрочити виплатудо прийняття рішення слідчими органами, якщо за подією, яка привела до страхового випадку, порушено провадження, ведеться слідство у кримінальній справі, але не більше ніж на 2 місяці; під рішенням розуміється будь-який акт уповноваженого органу, на підставі якого призупиняється, припиняється провадження у справі. У зв'язку з наявністю в договорі вказаної умови у випадку доведення порушення кримінальної справи з приводу викрадення застрахованого ТЗ страхову виплату може бути відстрочено.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про страхування»страхувальник зобов'язаний, зокрема, при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.

Листом № 1470 від 11.09.2012 року відповідач повідомив позивача про те, що на підставі пункту 9.1 Договору добровільного страхования транспортних засобів В№ 014089 від 07.06.2012 року йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Однією з підстав відповідач визначив, що позивач порушив умови договору, оскільки приховав від страховика інформацію про попередні збитки за останні 3 роки, а саме про пошкодження автомобіля у результаті ДТП, яке мало місце 20.11.2010 року о 18.30 по вул. Горбатого в м. Артемівськ Донецької області.

Посилання представника відповідача на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення страхової виплати з наведених вище підстав, суд не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач повідомив відповідача про наявність, характер та розмір пошкоджень, про що зазначено в акті огляду транспортного засобу до договору страхування від 07.06.2012 року, вказавши, що автомобіль має тріщини на лобовому склі з боку водія, пошкодження лівого дзеркала заднього виду (внутрішнє кріплення), здійснювалось фотографування автомобіля. Акт складений та підписаний в присутності страховика ОСОБА_8 (аварійний комісар) та страхувальника (ОСОБА_7.). При укладенні договору сторонами визначено страхову суму та страховий платіж. Позивач у заяві щодо укладення договору страхування зазначив, що за останні 3 роки збитки не були понесені (арк. с. 61,62), в судовому засіданні також позивач повідомив, що він не зазнав ніяких втрат, тому в заяві зазначив, що збитки не були понесені. Представник відповідача на тій підставі, що згідо статті 23 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), наполягала на тому, що позивач приховав інформацію про збитки і відповідач правильно відмовив йому у виплаті страхової суми. Проте, в судовому засіданні представником відповідача не спростовано доводів позивача та не доведено факту наявності збитків, понесених позивачем в результаті ДТП, яке мало місце 20.11.2010 року. Тим більш, що про це зазначено у акті огляду транспортного засобу і страхову суму встановлено з урахуванням цього.

Ухвалюючи рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України

загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода

підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування відповідно до ст. 982 Цивільного кодексу України є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Статтею 9 Закону України «Про страхування»встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування

Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов»язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Зазначене положення міститься і в статті 3 Закону України «Про страхування».

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Чинне законодавство у страховому зобов'язанні виділяє два види третіх осіб.

Перший вид - це застраховані особи, якими слід розуміти фізичних осіб, у житті яких можуть трапитися події, у разі настання яких виникає обов'язок страховика здійснити страхові виплати такому застрахованому або вигодонабувачу. Введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Другим видом є вигодонабувачі.

Тобто, визначаючи у договорі страхування вигодонабувачем третю особу, страхувальник добровільно і свідомо зменшує обсяг своїх прав за вказаним договором, у тому числі і право вимоги виконання страховиком договору щодо виплати страхового відшкодування. Із зазначеного випливає, що договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього. Стягувати чи не стягувати зі страховика страхову виплату - це право зазначеної третьої особи.

Таким чином, визначаючи в договорі вигодонабувачем ПАО «Банк «Фінанси та кредит»позивач знав, що він свідомо зменшує обсяг своїх прав зі звернення до страхової компанії щодо стягнення страхової виплати. Суд встановив, що договором страхування від 07.06.2012 року не встановлений порядок повідомлення вигодонабувача про настання страхового випадку. Проте, позивач, враховуючи приписи статті 636 ЦК України, якою визначено, що сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатись наданим третій особі право тільки у випадку, якщо третя особа відмовиться від цього права, повинен був повідомити третю сторону, якою є вигодонабувач за договором страхування, про настання такої подїї (страхового випадку). З цього випливає, що право вимоги страхової виплати позивач може мати лише на підставі уповноваження його належним чином вигодонабувачем. Якщо ж вигодонабувач не наділив позивача такими повноваженнями, то останній не має права на одержання страхової виплати та інших виплат, пов'язаних з нею.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та пунктом 3 статті 20 Закону України «Про страхування»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Так, відповідно до ст. 992 ЦК України в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Отже, як умовами укладеного між сторонами договору, так і вимогами чинного законодавства визначено першочергове право на отримання страхового відшкодування вигодонабувачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Оскільки позивач не узгодив свої дії з вигодонабувачем щодо стягнення страхової суми, вигодонабувач не відмовлявся від свого права на стягнення страхового відшкодування, а звернувся до відповідача з позовними вимогами щодо стягнення страхової суми, то суд вважає що вигодонабувач має першочергове право на відшкодування страхової виплати. Позивач ОСОБА_7 відмовився від позовних вимог в частині стягнення страхової виплати на користь Банку.

За умовами договору страхування майнових інтересів від 07.06.2012 року страхова сума встановлена за домовленістю сторін та становить 248 000,00 грн. Згідно з пунктом 4.3. договору безумовна франшиза встановлена у розмірі 10% від страхової суми за договором на кожен випадок вибуття транспортного засобу з володіння, тобто сума франшизи згідно договору складає 24800 грн. З суми загального розміру збитків вираховується безумовна франшиза (п.4.3, п. 10.4.2), таким чином сума страхового відшкодування складає 248000 -24800 грн. = 223200 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь вигодонабувача -Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», в іншій частині в сумі 24800 грн. слід в задоволенні позову відмовити.

Згідно положень ст.ст.3, 11 та 15 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правовідносини сторін виникли в сфері страхування, регулюються нормами гл.67 ЦК України та спеціальним законодавством, є зобов'язальними. У разі порушення зобов'язання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 ЦК).

Згідно зі ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є не гроші, а майнові інтереси, які не суперечать закону. Майнове страхування має на меті компенсацію понесених збитків, а не отримання додаткового прибутку.

Сторонами Договору страхування є Страховик та Страхувальник, права та обов'язки яких, а також порядок укладення та істотні умови договору, визначаються ст.982 ЦК України та ст.ст.20,21 Закону України «Про страхування».

Тобто, між сторонами існують договірні відносини, які врегульовані спеціальним Законом № 85/96-ВР та ЦК, норми статей 625, 992 якого не передбачають такого виду відповідальності страховика, як відшкодування моральної шкоди. Можливість відшкодування моральної шкоди у таких правовідносинах не виключається у випадку, якщо сторони передбачили таку відповідальність в укладеному договорі. Суд встановив, що сторони в договорі страхування від 07.06.2012 року не передбачили відшкодування моральної шкоди як засіб забезпечення зобов'язань та (або) відповідальності. Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної немайнової шкоди в сумі 10000 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд також враховує, що Закон України «Про захист прав споживачів», на який посилався позивач при пред'явленні позову до суду, регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики.

Згідно зі ст. 1 Закону № 85/96-ВР страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. У ст. 4 цього Закону зазначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Аналіз наведених норм свідчить, що відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону № 1023-XII і положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування.

Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку. Як вже вказувалося вище, згідно зі ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є не гроші, а майнові інтереси, які не суперечать закону. Майнове страхування має на меті компенсацію понесених збитків, а не отримання додаткового прибутку. Враховуючи обставини справи, встановлені судом, позов ОСОБА_7 щодо стягнення неустойки у розмірі 982080 грн. не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 14, 60, 88, 205, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 636, 979, 985, 998 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову позивача ОСОБА_7 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Донбас-Північний»страхової суми в розмірі 248000 грн. В цій частині на підставі п.3 ч.1 ст. 205 ЦПК України закрити провадження по справі.

В задоволенні позову ОСОБА_7 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско- Донбас-Північний»неустойки пов'язаної з несвоєчасною виплатою страхової суми у розмірі 982080 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. -відмовити.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО- Донбас - Північний» на користь АТ «Банк» «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ»страхової суми у розмірі 248000 грн., судового збору 2480 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Донбас- Північний» 84205, м. Дружковка, Донецької області, вул. Леніна, 37, ЄДРПОУ 24311325) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»(61057 м. Харків пров. Театральний, 4, п/р 39000010001980 код ЄДРПОУ філії 06717756 МФО 350697) страхову суму в розмірі 223200 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Донбас-Північний» 84205, м. Дружковка, Донецької області, вул. Леніна, 37, ЄДРПОУ 24311325) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (61057 м. Харків пров. Театральний, 4, п/р 39000010001980 код ЄДРПОУ філії 06717756 МФО 350697) судовий збір в сумі 2232 грн.

В іншій частині позовних вимог в сумі 24800 грн. Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»- відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, 26.12.2012 року проголошено його вступну та резолютивну частини. Повний текст рішення оформлено та підписано 29.12.2012 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя Л. В.Шевченко