Рішення

від 04.12.2008 по справі 13/562-07нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.12.08

          Справа № 13/562-07нр.

За позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Лебедин, Сумської

області 

до відповідачів: 1)

Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Лебедин,

Сумської області 

                           2) Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особиОСОБА_3, м. Лебедин, Сумської області

         про стягнення 2 131 грн. 00 коп.

Суддя ЛЕВЧЕНКО П.І.

          Представники:

        Від позивача           ОСОБА_2., ОСОБА_4

        Від відповідачів: 1) ОСОБА_1., ОСОБА_5.

                                     2)  не з'явився

        У засіданні брали участь: секретар

судового засідання Литвиненко Ю.В.

СУТЬ СПОРУ: позивач

просить суд стягнути з ОСОБА_1 (першого відповідача) завдані їй затокою

приміщення матеріальні збитки у розмірі 2 131 грн. 00 коп., а також покласти на

нього всі судові витрати: по сплаті 102 грн. 

00 коп. держмита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення, витрат за проведення будівельної експертизи у розмірі 189 грн. 45

коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн. 00 коп.

Перший відповідач

заперечує проти позову, посилаючись на те, що залиття приміщення позивача мало

місце за час існування ТОВ «Побутове підприємство «Битовик», а перший

відповідач не є його правонаступником. Позивач не надав жодного доказу, що

залиття проводилося першим відповідачем особисто чи його працівниками.

Перший відповідач заявив,

що одночасно з ним в приміщеннях другого поверху будівлі по вул. Леніна, 7 в м.

Лебедин підприємницьку діяльність здійснював також ще один суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3.

Керуючись ст. 24 ГПК

України господарський суд залучив до участі у справі в якості другого

відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_3, яка

здійснювала свою діяльність одночасно з першим відповідачем в приміщеннях

другого поверху будівлі по вул. Леніна, 7 в м. Лебедин.

Другий відповідач у

своєму відзиві на позов підтверджує, що вона як суб'єкт підприємницької

діяльності здійснювала у 2006-2007 роках діяльність щодо ремонту і пошиву одягу

та взуття, а також щодо їх реалізації у приміщенні ТОВ ПП «Битовик» за адресою:

м. Лебедин, вул. Леніна, 7.

В той же час другий

відповідач вважає себе неналежним відповідачем, посилаючись на те, що в жодному

документі не встановлено факту залиття нею чи її працівниками приміщення, яке

належить позивачці.

Другий відповідач

зазначає, що ще до виділення позивачці частини приміщення та частина приміщення

постійно була сирою, спостерігалася цвіль на стелі та стінах, а тому твердження,

що стеля та стіни були пошкоджені лише в наслідок залиття є невірним. Висновок

експерта є необ'єктивним і таким, що не відображає фактичних обставин справи.

Другий відповідач вважає,

що не порушувала прав позивачки і просить відмовити в задоволенні позову до

неї.

Дослідивши матеріали

справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

В період з 21 листопада

2006 року по січень 2007 року відбувалося затікання води в приміщення швейної

майстерні «Оазис мод» на першому поверсі двоповерхової будівлі по вул. Леніна,

7 в м. Лебедин Сумської області. Це приміщення належить на праві власності

позивачці і вона використовувала його для здійснення своєї підприємницької

діяльності.

У вищезгаданий період на

другому поверсі будівлі по вул. Леніна, 7 в м. Лебедин Сумської області

здійснювало свою підприємницьку діяльність Товариство з обмеженою

відповідальністю «Побутове підприємство «Битовик», яке згідно запису до Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців припинено в

результаті його ліквідації.

Крім  ТОВ «ПП «Битовик» на другому поверсі будівлі

здійснювали свою діяльність на другому поверсі будівлі №7 по вул. Леніна в м.

Лебедин Сумської області в період залиття.

В судовому засіданні

18.09.2008 року перший відповідач заявив, що оскільки на другому поверсі

згаданої будівлі був лише один рукомийник, а користувалися цим рукомийником, з

якого стікала вода до приміщення швейної майстерні «Оазис мод» на першому

поверсі, працівники трьох суб'єктів підприємницької діяльності, то необхідно

залучити до участі у даній справі в якості відповідача також суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_3.

ТОВ «ПП «Битовик» не може

бути залучене до участі у дані справі, оскільки воно ліквідоване і не має

правонаступників, хоча не може бути виключена вина цього товариства (повністю

або частково) в збитках позивачки.

Суд погодився з усним

клопотанням та його обґрунтуванням першого відповідача і залучив до участі у

дані справі в якості другого відповідача суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичну особу ОСОБА_3.

Другий відповідач

зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.10.2004 року, що підтверджується

копією свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1.

Другий відповідач у

своєму відзиві на позов підтверджує факт здійснення нею та її працівниками

підприємницької діяльності з ремонту та пошиву одягу  та взуття, а також їх реалізації у

приміщенні, яке належало на той час ТОВ «ПП «Битовик», за адресою: м. Лебедин,

вул. Леніна, 7.

В той же час вона

зазначає у своєму відзиві, що вважає себе неналежним відповідачем у даній

справі, оскільки в жодному з документів не встановлено факту залиття нею чи її

працівниками приміщення, належного позивачці.

Позивач в судовому

засіданні заявила, що вона не просила суд залучати до участі у справі другого

відповідача і наполягає на стягненні збитків та судових витрат лише з першого

відповідача, до якого вона звернулася з позовом.

При цьому позивач не

спростувала доводів першого відповідача стосовно того, що в період залиття

приміщення позивачки, на другому поверсі будинку №7 по вул. Леніна в м.

Лебедин, в приміщеннях, які належали на той час ТОВ «ПП «Битовик» здійснювали

свою діяльність три суб'єкти підприємницької діяльності і їх працівники

користувалися одним єдиним рукомийником, який був на другому поверсі цього

будинку, а отже шкода майну позивачки могла бути завдана кожним із трьох

суб'єктів підприємницької діяльності.

У відповідності зі ст.

1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також

шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному

обсязі особою, яка її завдала.

Підставою

відповідальності за завдання шкоди є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача

шкоди (цивільне правопорушення). Елементами цивільного правопорушення є

протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між

двома першими елементами та вина завдавача шкоди.

Причинний зв'язок між

протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності. При

цьому позивач повинен довести розмір шкоди, заподіяної винними діями

відповідачів чи лише першого відповідача, оскільки позивач наполягає на

стягненні всієї суми позову виключно з першого відповідача.

За вищевикладених

обставин позивач, наполягаючи на задоволенні своїх позовних вимог щодо

стягнення виключно з першого відповідача матеріальних збитків у розмірі 2 181

грн. 00 коп. та судових витрат не довів суду, що майнова шкода у розмірі саме 2

131 грн. 00 коп. виникла в наслідок саме протиправної поведінки першого

відповідача і лише першого відповідача, не довів причинного зв'язку між

протиправною поведінкою саме першого відповідача та настанням шкоди і саме в

зазначеному розмірі, не довів вину першого відповідача в завданні шкоди в

розмірі 2 131 грн. 00 коп.

З позовною заявою у

жовтні 2007 року позивач подала суду засвідчену нею копію Акту №6 обстеження

приміщення за адресою: вул. Леніна, 7 в м. Лебедин «Оазис мод» ПП ОСОБА_2. від

27.12.2006 року (том 1, а.с. 21-22), в якому є лише два підписи: начальника

управління ЖКГ Лиходіда М.М. та самої ОСОБА_2.

В акті №6 від 27.12.2006

року (т.1, а.с. 21-22) відсутні підписи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та  відсутні буд-які пояснення щодо відсутності

цих підписів (зокрема, щодо відмови від підпису когось з тих осіб).

01.11.2008 року позивачка

надіслала до суду письмові пояснення по справі (том 2, а.с. 83-84) і додала до

них копію того ж акту №6 від 27.12.2006 року (т.2 а.с. 85), в якому вже є

підпис ОСОБА_6  поряд з підписом ОСОБА_8.

та ОСОБА_2., а в судовому засіданні 04.12.2008 року позивачка подала суду для

огляду оригінал цього акту, в якому крім вищезгаданих підписів (під ними)

міститься запис про те, що ОСОБА_1. відмовився від підписання цього акту і цей

запис засвідчений підписами вищезгаданих осіб.

Вищевикладене свідчить

про те, що акт №6 від 27.12.2006 року, який у жовтні 2007 року був підписаний

лише двома особами (ОСОБА_8. і ОСОБА_2.-позивачкою) і не мав ніяких записів

щодо відмови будь-якої з інших осіб від підпису, в подальшому (вже у 2008 році)

продовжував до оформлюватися.

За таких обставин, суд не

може вважати акт №6 від 27.12.2006 року належним доказом того, що саме

працівники підприємця ОСОБА_7 (виключно лише працівники ОСОБА_1) продовжують

користуватись рукомийником на другому поверсі, виливаючи використану воду через

рукомийник, до якого приєднаний гумовий шланг.

В копії акту №6 від

27.12.2006 року (т.1, а.с. 21-22), яка засвідчена ОСОБА_2. разом з позовною

заявою від 28.09.2007 р., зазначено, що обстеження приміщення ПП ОСОБА_2.

«Оазис мод» по вул. Леніна, 7 проведено комісією у складі начальника управління

ЖКГ ОСОБА_8. та помічника санітарного лікаря Лебединської райСЕС ОСОБА_6 в

присутності підприємців ОСОБА_2. та ОСОБА_7

Тобто, акт мав бути

підписаний двома членами комісії (ОСОБА_8. та ОСОБА_6) та двома присутніми

підприємцями (ОСОБА_2. та ОСОБА_1).

Фактично акт №6 від

27.12.2006 року станом на 28.09.2007 року був підписаний лише одним членом

комісії-ОСОБА_8. та позивачкою-ОСОБА_2.

Ніяких записів щодо

причин відсутності підписів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 акт №6 від 27.12.2006 року до

28.09.2007 року не містив, оскільки сама позивачка подала засвідчену ксерокопію

такого акту до суду зі своєю позовною заявою від 28.09.2007 року.

В акті №6 від 27.12.2006

року за підписом лише одного члена комісії зазначено, що комісією проведено

обстеження лише приміщення ПП ОСОБА_2. «Оазис мод» по вул. Леніна, 7, але

нічого не сказано про обстеження приміщень другого поверху цього будинку, які

на той час належали ТОВ «ПП «Битовик» і за належний технічний та санітарний

стан яких мав відповідати їх власник - ТОВ «ПП «Битовик» (том 1, а.с.88).

Згідно ст. 322 ЦК України

власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не

встановлено договором або законом.

В акті також не зазначено,

що на другому поверсі будинку №7 по вул. Леніна здійснювали свою діяльність ТОВ

«ПП «Битовик» та підприємецьОСОБА_3. і, що їхні наймані працівники також

користувались рукомийником на другому поверсі цього будинку.

В акті №6 від 27.12.2006

року взагалі нічого не зазначено про обстеження будь-якого приміщення окрім

приміщення ПП ОСОБА_2. «Оазис мод» по вул. Леніна, 7, а тому він не може бути

належним доказом дійсних обставин справи.

Не є належним доказом

залиття першим відповідачем чи другим відповідачем приміщення позивачки припис

№02-08/6 від 20.01.2007 р. Сумської державної інспекції охорони праці в

агропромисловому комплексі  та

соціально-культурній сфері, в якому нічого не зазначено про залиття приміщення

позивачки.

Лист державного

інспектора вищезгаданої інспекції Тищенко Л.І. від 13.08.2007 р. №02-04/203 на

ім'я підприємця ОСОБА_2. (позивачки), в якому він підтверджує факт залиття в ПП

ОСОБА_2.  на момент перевірки ПП ОСОБА_7

(20.01.2007 р.) майстерні «Оазис мод» «…водою, яка збігала з стелі вищевказаної

майстерні ПП ОСОБА_7» не може бути прийнятий судом як належний доказ залиття

водою приміщення позивачки з вини першого відповідача, оскільки державний

інспектор Тищенко Л.І. здійснював перевірку стану охорони праці в майстерні по

ремонту і пошиттю взуття та одягу в м. Лебедин по вул. Леніна, 7 у підприємця

ОСОБА_7 і результати цієї перевірки, виявлені порушення і недоліки в галузі

охорони праці відображені в приписі №02-08/6 від 20.01.2007 р.

Державний інспектор з

промислової безпеки та охорони праці Тищенко Л.І. не здійснював перевірку стану

приміщення ПП ОСОБА_2., не встановлював під час перевірки (20.01.2007 р.) ні

факту залиття приміщення ПП ОСОБА_2., ні винних у залитті приміщення ПП

ОСОБА_2. осіб, оскільки здійснювалась лише перевірка стану охорони праці в

майстерні ПП ОСОБА_7

Висновок

спеціаліста-будівельника №1334 від 03.08.2007 р. щодо вартості матеріальної

шкоди в результаті затоки приміщення «Оазис мод» по вул. Леніна, 7 в м. Лебедин

станом на 02.08.2007 року в сумі 2 131 грн. 00 коп. не є належним доказом

заподіяння шкоди саме в такому розмірі позивачеві першим чи другим

відповідачами у даній справі, внаслідок їхньої протиправної поведінки, з їх

вини.

Висновок

експерта-будівельника складено за заявою позивачки від 01.08.2007 року.

При дослідженні були

використані, зокрема, заява ОСОБА_2. від 01.08.2007 р., план присадибної

ділянки та першого і другого поверхів 

будівлі по вул. Леніна, 7 в м. Лебедин, акт №6 обстеження приміщення від

27.12.2006 року, результати дослідження, нормативно-технічна документація.

Дослідження об'єкту

проводилось 01.08.2007 р. в присутності ОСОБА_2.

Спеціаліст-будівельник не

досліджував стану приміщення «Оазис мод», в якому воно було до залиття, тобто,

станом на 20.11.2006 року.

В матеріалах справи також

відсутні будь-які докази, які б засвідчували стан приміщення до початку його

залиття, тобто, до 21.11.2006 року.

В той же час другий

відповідач у своєму відзиві на позов зазначає, що приміщення позивачки і раніше

було постійно сирим, спостерігалися цвіль на стелі та стінах і однозначно

сказати, що стеля та стіни були пошкоджені внаслідок залиття є невірним (том 2,

а.с. 75-76).

Таким чином, недоліки в

приміщення, які були виявлені спеціалістом-будівельником 01.08.2007 року (через

шість місяців після залиття), могли сформуватися на протязі тривалого часу як

до залиття так і після залиття, оскільки це приміщення було постійно сирим ще

до залиття, як стверджує другий відповідач (і це не спростовано позивачем).

З огляду на викладене,

суд вважає, що визначена спеціалістом-будівельником  у висновку №1334 від 03.08.2007 року сума 2

131 грн. є вартістю ремонтних робіт, які необхідно виконати в приміщенні

позивачки для приведення його в належний стан, а не розміром шкоди, заподіяної

позивачеві першим чи другим відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутні

належні докази наявності підстав деліктної відповідальності відповідачів,

відсутні докази протиправної поведінки відповідачів, відсутні докази постання

шкоди в розмірі 2 131 грн., а саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів

чи одного з них, відсутні належні докази вини відповідачів чи одного з них в

тій шкоді, на відшкодуванні якої за рахунок першого відповідача наполягає

позивач.

Відповідно до ст. 82 ГПК

України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно ст. 34

ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими

засобами доказування.

Позивач не прийняв до

уваги, звертаючись з позовом до першого відповідача, що в період залиття

власником решти приміщень крім приміщення, яке належало позивачці, було

Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутове підприємство «Битовик», яке

згідно ст. 322 ЦК України зобов'язане утримувати майно, що йому належить. ТОВ

«ПП «Битовик» на той час ще не припинило свою діяльність, але на даний час вже

не може бути залучене до участі у справі в якості третього відповідача,

оскільки його ліквідовано як юридичну особу і запис про його припинення внесено

до Єдиного державного реєстру 13.03.2007 р.

Підстави ж для стягнення

з першого відповідача на користь позивача матеріальних збитків у розмірі 2 131

грн., як того вимагає позивач, за вищевикладених обставин відсутні, оскільки

позовні вимоги позивача до першого відповідача є необґрунтованими і

неправомірними, а тому в задоволенні позову позивачеві має бути відмовлено.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК

України судові витрати покладаються на позивача.

Слід зазначити, що до

судових витрат відносяться лише витрати по сплаті держмита та на оплату

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Витрати на проведення

експертизи, яка здійснена поза межами розгляду даної справи на власний розсуд

позивача не відносяться до складу судових витрат, оскільки суд не призначав

експертизу. Не відносяться до складу судових витрат і витрати на оплату

правової допомоги, оскільки ця допомога надавалася не адвокатом (ст. 44 ГПК

України).

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 22, 322, 1166 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85

ГПК України, господарський суд                                                                      

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову

відмовити повністю.

2. Копію рішення

надіслати сторонам у справі.

Повний текст рішення

підписаний 08.12.2008 р.

СУДДЯ                                                                     

П.І. ЛЕВЧЕНКО