Ухвала

від 19.09.2012 по справі 2а-4729/09/10/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4729/09/10/0170

19.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Пилипчук Т.М.

за участю сторін:

представник позивача: Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" - Горохова Анна Костянтинівна, довіреність № б/н від 10.01.12

представник відповідача: Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-4729/09/10/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 03.04.12

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" (вул. Київська, 4,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.12 позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомленя-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим № 0004541502/0 (1448/10/15-2) від 23.03.09 року, прийняте стосовно Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.12 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Державна податкова інспекція у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є правонаступником всіх прав та обов'язків Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим.

У судове засідання 19.09.2012 представник відповідача не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні з апеляційною скаргою не погодився, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" (код ЄДРПОУ 20732633, юридична адреса: 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд.4) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 18 січня 1994 року; до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України внесено запис 18821200000001139.

Позивач є платником податків та зборів, взятий на облік в ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим 15.02.1994 за №3044, що підтверджено довідкою від 15.09.2008 року №39656/2355/29-0, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи.

Акціонерним товариства закритого типу "Вітас" у податковій декларації з ПДВ за січень 2009 року в розділі 3 «Розрахунки з бюджетом за звітний період»у рядках 18.1 та 20 вказано ПДВ у сумі 80138 грн., у рядках 23 та 23.3 вказано ПДВ 553115грн., у рядках 24 та 26 вказано ПДВ у сумі 472977 грн.

Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" разом з податковою декларацією надавався додаток 2 «Довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», а також додаток 3 "Розрахунок бюджетного відшкодування", згідно яким значення рядка 1 «Залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) дорівнює 472977грн. (а.с. 18-21)

19.03.2009 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ за січень 2009 року АТЗТ «Вітас».

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2825/15-2/20732633 від 19.03.2009, у якому зазначено, що АТЗТ «Вітас»у деклараціях з ПДВ за період з червня 2008 року по грудень 2008 року не зменшив р. 23.5 декларації (зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу) на 816068грн. згідно акту виїзної планової перевірки № 4056/23-7/20732633 від 31.05.2008, чим порушено Порядок заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.2005 (в редакції наказу № 8 від 21.01.2009).

ДПІ в м. Сімферополі також вказане, що в акті № 4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 про результати виїзної планової перевірки АТЗТ «Вітас»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 перевіркою встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997, з наступними змінами і доповненями, що виразились у необґрунтованому завищенні податкового кредиту, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 26 декларації з ПДВ у сумі 816068грн., у т.ч. по періодах: травень 2007р. -736988грн., серпень 2007р. -79080грн.

У зв'язку з цим, в акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за грудень 2008р. АТЗТ «Вітас»зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 553115грн.

Як зазначено у висновках акту перевірки № 2825/15-2/20732633 від 19.03.2009 , на підставі п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, а також Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.2005 (в редакції наказу № 159 від 17.03.2008., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.03.2008р. № 224/14915), позивачу збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 80138грн. та зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 472977грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004541502/0 (1418/10/15-2) від 23.03.2009 , яким АТЗТ «Вітас»визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 84144,90грн., в тому числі 80138грн. основного платежу та 4006,90грн. штрафних санкцій.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Право на проведення перевірок надано органам державної податкової служби Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХІІ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 зазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до пункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

З назви та вступної частини акту перевірки від 19.03.2009 слідує, що проведена відповідачем перевірка є документальною невиїзною (камеральною) перевіркою.

Як зазначено в акті перевірки, відповідач посилається на використання під час її проведення як даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2009 року, так і на акт перевірки позивача №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 .

Однак, Законом №2181 не передбачено використання під час проведення камеральної перевірки будь-яких інших документів окрім податкових декларацій.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що проведена відповідачем перевірка за своєю суттю не є камеральною.

Також зазначеним підпунктом "в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Як слідує з акту перевірки, висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість зроблено відповідачем на підставі висновків акту перевірки позивача №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008.

За результатами даного акту перевірки від 31.05.2008 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкові повідомлення-рішення по податку на прибуток та податку на додану вартість не приймались.

Крім того, зазначений акт перевірки позивачем у судовому та адміністративному порядку не оскаржувався, оскільки діючим законодавством не передбачено оскарження актів перевірок податкових органів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з висновками акту перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 не погодився та оскаржував до суду податкові повідомлення-рішення, винесені в наступному на підставі актів камеральних перевірок податкових декларацій за наступні податкові періоди, зокрема, з ПДВ -за жовтень та листопад 2008, з податку на прибуток -за І півріччя 2008, з огляду на те, що в них не були відображені результати акту документальної перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008.

Відповідно до матеріалів справи, оцінка правомірності висновків акту перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 надавалась адміністративними судами при розгляді адміністративної справи № 2а-3538/08/10/0170 за позовом АТЗТ «Вітас»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0015011501/0 від 12.09.2008 року, №0014931502/0 від 17.12.2008 року та першої податкової вимоги №1/6 від 08.01.2009, прийнятих стосовно Акціонерного товариства закритого типу "Вітас", а також адміністративної справи № 2а-2452/09/0170/1 за позовом АТЗТ «Вітас»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000441502/0 (№ 299/10/15-2) від 21.01.2009.

Отже, в основу їх винесення були покладені висновки саме цього акту перевірки - №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.11.2009 по справі № 2а-3538/08/10/0170, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010, а також постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.02.2011 по справі № 2а-2452/09/0170/1, яка також набрала законної сили, спірні податкові повідомлення-рішення та перша податкова вимога визнані судами протиправними та скасовані.

В силу частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, спірні відносини виникли у зв'язку з тим, що позивач при визначенні та сплаті податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2009 року керувався залишком від'ємного значення податку, який був сформований за попередні податкові періоди, у тому числі за травень 2007 року та серпень 2007 року, а відповідач при проведенні виїзної планової перевірки АТЗТ «Вітас»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року прийшов до висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення, у зв'язку з чим зі складу податкового кредиту позивача податковим органом виключено 816068,00 гривень.

Суд при винесенні постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 встановив, що придбання вказаного автомобіля підтверджено наявними в справі документами, зокрема, договором №06-03108 від 22.11.2006 про купівлю-продаж транспортного засобу, що був укладений позивачем з ТОВ «АвтоДім», та податковою накладною ТОВ «АвтоДім»№2619 від 23.11.2006 на суму 474780,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 79080,00 грн. (сума без ПДВ 395400,00 грн.).

В постанові суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 зазначено, що на думку відповідача, позивачем порушені вимоги пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. Проте, в матеріалах справи наявні відомості про те, що даний автомобіль було продано позивачем через спеціалізоване підприємство -Фірма ТОВ «Автоцентр-Крим»- громадянці ОСОБА_4, що підтверджено довідкою -рахунком серії ЄГП №806167 від 27.08.2007 р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, прийняття позивачем рішення про продаж автомобілю підтверджується наказом позивача №7 від 23.08.2007 .

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Судом при розгляді справи №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 встановлено, що в акті перевірки відповідачем відображено віднесення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту по податковій накладній №2619 від 23.11.2006 саме у серпні 2007 року, тобто за результатами звітного (податкового) періоду, протягом якого автомобіль було продано. Однак, матеріалами справи не підтверджено, що зазначена сума ПДВ була віднесена позивачем до складу податкового кредиту до продажу зазначеного автомобіля.

Постановою суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 встановлено, що автомобіль було використано позивачем під час його продажу як товар, у зв'язку з чим на час продажу зазначеного автомобілю він був проданий АТЗТ «Вітас»саме як товар, а тому позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суми 79080,00 грн.

Крім того, суд при винесенні постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 прийшов до висновку, що відповідачем не надано доказів несплати контрагентами позивача сум податку на додану вартість та податку на прибуток по зазначеним господарським операціям до бюджету та/або не відображення відповідних сум в складі і податкових зобов'язань з ПДВ відповідних періодів, крім того, відповідачем по справі не надано будь-яких доказів невиконання вказаних угод та їх недійсності (нікчемності), що підтверджує обґрунтоване віднесення позивачем відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічні висновки були покладені Окружним адміністративним судом АР Крим в основу постанови від 28.02.2011 по справі № 2а-2452/09/0170/1.

Судова колегія зазначає, що стосовно нікчемності укладеної позивачем угоди з ТОВ «ТК «Поділля»про постачання електрообладнання в акті перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 також зазначено, що відповідно до п.1. ст. 208 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р.: «У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами...», п.2. ст. 207 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р.: «Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.»

Стосовно нікчемності укладеної позивачем угоди з ТОВ «ТК «Поділля»про постачання електрообладнання і висновку податкового органу про виключення суми витрат платника податку - позивача в сумі 3684941,00 грн. зі складу валових витрат, а також зменшення податкового кредиту у сумі 816068грн. по періодах травень2007р. -736988грн. та серпень 2007р. -79080грн., в постанові суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 судом зазначено наступне.

Відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) -коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В постанові суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 зазначено, що актом перевірки підтверджено отримання позивачем електрообладнання від ТОВ «ТК «Поділля»та оприбуткування АТЗТ «Вітас»зазначеного обладнання на складі, тобто настання однієї з подій, з якою Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує збільшення валових витрат платника податку та формування податкового кредиту.

Щодо відповідності законодавству укладеного та виконаного позивачем в частині поставки електрообладнання договору з ТОВ «ТК «Поділля», судом при ухвалені постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 встановлено, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Судом при ухвалені постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 досліджено договір постачання від 19.02.2008 без номеру, укладений позивачем з ТОВ «ТК «Поділля», про постачання АТЗТ «Вітас»обладнання на загальну суму 4421929,00 грн. (сума без ПДВ -3684941,36 грн,), а також додаткова угода №1 до нього про зміну порядку розрахунків - шляхом передачі покупцем продавцю простих векселів. Крім того, судом досліджені видаткова накладна від 19.02.2007 року №РН-000062, податкова накладна від 19.02.2007 року №74, видана ТОВ «ТК «Поділля»позивачу про постачаня зазначеного в договорі товару на загальну суму 4421929,63 грн. (в тому числі ПДВ -736988,27 грн., сума без ПДВ -3684941,36 грн.), акт приймання-передачі векселів від 19.02.2007 року.

У постанові по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 суд зазначив, що актом перевірки та наданими позивачем документами підтверджено фактичне виконання укладеного договору шляхом передачі товарів та векселів в оплату поставленого товару.

Суд при винесенні постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 прийняв податкову накладну від 19.02.2007 №74 як доказ належного включення позивачем суми 3684941грн. 36коп. до складу валових витрат та 736988,27 грн. до податкового кредиту.

З постанови суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 вбачається, що виконання договору від 19.02.2007, укладеного позивачем з ТОВ «ТК «Поділля»у день його укладення, не тягне за собою висновку про безпідставність включення до складу податкового кредиту та валових витрат позивача сум по виконаній обома сторонами угоді.

Приймаючи до уваги, що постановою по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 встановлено, що АТЗТ «Вітас»мав право на включення до складу податкового кредиту 816068,00 гривень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо неправомірності не зменшення позивачем у деклараціях з ПДВ за період з червня 2008р. по грудень 2008р. р.23.5 декларацій (зменшено/збільшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу) на 816068 грн. згідно акту виїзної планової перевірки № 4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року.

Таким чином, висновки акту перевірки № 2825/15-2/20732633 від 19.03.2009 щодо збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 80138грн. та зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 472977грн., не відповідають дійсності.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки № 2825/15-2/20732633 від 19.03.2009, судова колегія зазначає, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим №0004541502/0 (1418/10/15-2) від 23.03.2009, прийняте на підставі зазначеного акту перевірки, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 84144,90грн., в тому числі 80138грн. основного платежу та 4006,90грн. штрафних санкцій, є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення рішення відповідача №0004541502/0 (1418/10/15-2) від 23.03.2009 є протиправним, а позовні вимоги є обґрунтованими.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.12 у справі № 2а-4729/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко