Рішення

від 11.12.2008 по справі 17/631/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 "11" грудня 2008 р.                                                

Справа №  17/631/08

Господарський

суд Миколаївської області,

головуючий

суддя Коваль С.М.,

при  секретарі 

Колесниковій В.В.,

з

участю представників сторін:

від

позивача -Горшевський Ю.А.., довіреність № б/н від 01.10.2008 року,

від

відповідача -не з'явились,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу № 17/631/08

За позовом: товариства

з обмеженою відповідальністю «КНЕХТ», м. Миколаїв, вул. Будьонного, 54, кв. 11,

До відповідача:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В

И В:

Товариством з обмеженою

відповідальністю «КНЕХТ»(надалі - позивач) пред'явлено позов  до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі

- відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10 272 грн. 33 коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні

вимоги наступним: 

Між сторонами 01.03.2007 року було

укладено договір про оформлення комплекту дозвільної документації на

встановлення наружної реклами, за якими виконавець (відповідач) взяв на себе

зобов'язання з підготовки та отримання у відповідних органах пакету необхідних

документів, надаючих дозвіл на встановлення наружної реклами замовника

(позивача) у кількості 6 (шести) сіті-лайтів (1,2 м. х 1,8 м.).

Згідно п. 2.2 договору позивач

зобов'язаний провести передплату у розмірі            9 600 грн.

Відповідно з зазначеними умовами

договору ТОВ «КНЕХТ»здійснило на користь приватного підприємця ОСОБА_1

передплату у сумі 9 600 грн., що підтверджується розпискою відповідача

від 01.03.2007 року про отримання коштів (а.с. 6).

20.08.2008 року між сторонами було

укладено Угоду про розірвання договору про оформлення комплекту дозвільної

документації на встановлення наружної реклами від 01.03.2007 року.

Згідно з умовами зазначеної угоди

про розірвання договору виконавець протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів

з моменту підписання угоди зобов'язаний повернути замовнику отримані у якості

передплати за договором грошові кошти у повному обсязі, а саме грошові кошти

отримані на оформлення світлових коробів по вул. Радянській та на оформлення

комплекту дозвільної документації на встановлення наружної реклами.

Станом на 04.09.2008 року, тобто

протягом 14 днів після підписання сторонами угоди виконавець не виконав

зобов'язання щодо сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 5 угоди про

розірвання договору у випадку порушення виконавцем строку повного повернення

грошових коштів, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 3  %  від

суми грошових коштів, що підлягають поверненню, пеню у розмірі 0,1 % від

несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язання,

що відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 288 грн.

та  355 грн. 20 коп.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625

Цивільного  кодексу України позивачем

нараховано 3% річних  у розмірі 29

грн. 13 коп.

Враховуючи наведене, позивач

просить позов задовольнити у повному обсязі.

Крім того, 24.11.2008 року

представник позивача звернувся з письмовим клопотанням про забезпечення позову

шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми

позовних вимог. Вивчивши зазначене клопотання, суд приходить до висновку щодо

неможливості його задоволення з наступних підстав:

Відповідно ст. 66 ГПК України,

сторона має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття заходів

до забезпечення позову, якщо невжиття 

таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення

суду. Заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення

позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК

України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими

пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний

лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776).

Позивачем не надано таких доказів.

Відповідач, повідомлений належним

чином про час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився,

відзив на позов не надав. Про день, час і місце розгляду справи всі учасники

процесу були належним чином повідомлені, але відповідач в судове засідання не

з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи. Таким

чином, в порядку ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній

матеріалами.

 Вивчивши матеріали справи, суд дійшов

наступного висновку:

Відповідно до ч. 1 ст. 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання

господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу

України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного

кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Відповідно до ст. 629 Договір є

обов'язковим для виконання сторонами.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу

України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних

для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та

забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу

України визначено, що учасники господарських відносин несуть

господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в

порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218

Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності

учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері

господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 учасник господарських відносин відповідає

за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення

правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх

залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У

разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за

порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову

відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося

неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних

обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625

Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений

договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230

Господарського кодексу  України штрафними

санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,

штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі

порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або

неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином позовні вимоги є

обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82, 84, 85

Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою

відповідальністю «КНЕХТ»задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 9

600 грн., штраф у розмірі 288 грн., пеню у розмірі  355 грн. 20 коп., 3% річних  у розмірі 29 грн. 13 коп., державне

мито у розмірі 102 грн. 72 коп. та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з

обмеженою відповідальністю «КНЕХТ», м. Миколаїв, вул. Будьонного, 54, кв. 11

(код 32719916).

Рішення може бути оскаржено до

Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання

рішення, оформленого відповідно до ст.                            84 Господарського

процесуального кодексу України.

 Суддя                                                       

С.М.Коваль